26 лютого 2015 року м. Київ К/800/11877/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І. (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанов,
У вересні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ці рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон), а тому і підстави для задоволення цього позову відсутні.
Судами встановлено, що з 27 по 31 серпня 2012 року співробітниками Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області здійснено рейдову перевірку перевізників і транспортних засобів всіх форм власності, що здійснювали перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
За результатами вказаної перевірки відносно ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки IVECO 35-S, номерний знак НОМЕР_1 і здійснював перевезення 16 пасажирів по маршруту м. Чернігів - м. Коктебель, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень без оформлення документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг та документ про сплату транспортних послуг; перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 км одним водієм.
Постановами відповідача №150152 і №150153 від 19.09.2012 року до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 1 700 грн. та 510 грн.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон).
Згідно статті 1 Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст.60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею ст. 39 Закону визначено перелік документів, які автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що відповідачем на підставі абзацу третього та дев'ятого частини першої статті 60 Закону правомірно винесено постанову №150152 від 19.09.2012 року і постанову №150153 від 19.09.2012 року про застосування відносно позивача фінансових санкцій, оскільки під час проведення рейдової перевірки виявлено порушення позивачем зазначених вище вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому обгрунтовано відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують і не дають підстав вважати, що цими судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
М.М. Олексієнка
І.В. Штульман