"12" березня 2015 р. м. Київ К/800/20453/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
при секретарі Носенко Л.О.,
за участю представника Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Левченка М.В., представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» Бахмацького К.А. та Осипова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування розпорядження,
У вересні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування розпорядження.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» було задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.08.2010 року № 67-р про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 428/67-р-02-06-10.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 року апеляційну скаргу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2010 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року касаційну скаргу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 року - без змін.
Постановою Верховного Суду України від 26.03.2013 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 року, а провадження у справі закрити.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Зараз» подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.08.2010 року № 67-р «Про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» розпочато розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз», передбаченого пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на вищезгаданому ринку.
Відповідно до частини 1 статті 2, пунктів 6, 8 частини 1 статті 3, частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси юридичних осіб.
Згідно із статтею 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», процесуальні засади діяльності органів АМК щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема: розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів АМК, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції, регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктами 21, 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року № 5, проводиться посадовими особами Антимонопольного комітету після початку розгляду відповідної справи. Якщо за результатами такого розгляду не буде доведено вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, то згідно зі статтею 49 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначений розгляд справи підлягає закриттю без прийняття рішення по суті.
За змістом частини 1 статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції як за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, так і за власною ініціативою.
При цьому у частині 2 статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавець уповноважує саме органи Антимонопольного комітету приймати рішення про відмову заявнику у розгляді справи у випадках, коли дії чи бездіяльність, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не мають відчутного впливу на умови конкуренції на ринку.
Частиною 1 статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету приймають розпорядження про початок розгляду справи.
За змістом статей 36, 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вирішення питань щодо прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або про відмову заявнику у розгляді справи належить до виняткової компетенції органів Антимонопольного комітету та є способом реалізації покладених на них законодавством владних управлінських функцій у сфері забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (стаття 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»), отже прийняття цього рішення (розпорядження про початок розгляду справи) не може порушувати права або законні інтереси суб'єкта господарювання, оскільки застосування до нього будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51- 54 Закону України «Про захист економічної конкуренції», таке рішення не передбачає.
Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовані норми статей 36, 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування розпорядження Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.08.2010 року № 67-р про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 428/67-р-02-06-10 є неправомірними та підлягають скасуванню.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 167, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - задовольнити частково.
Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування розпорядження - скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Зараз» - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку глави 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз