04.03.2015р. м.Київ К/800/42067/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
секретар судового засідання - Загородня М.О.,
за участю представників:
позивача - Барановського А.В.,
відповідача - Борисової Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелений Вал» до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування карток відмови і рішень,-
У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелений Вал» звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Міндоходів, в якому просить визнати протиправними та скасувати:
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України від 23 січня 2014 року № 101050000/2014/00008 та рішення про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2014 року № 101050000/2014/300007/1;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України від 23 січня 2014 року №101050000/2014/00007 та рішення про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2014 року № 101050000/2014/300006/1;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України від 23 січня 2014 року №101050000/2014/00013 та рішення про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2014 року № 101050000/2014/300012/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність відмови у прийнятті до оформлення митних декларацій, безпідставність прийняття відповідачем рішень про визначення митної вартості товарів за резервним методом. Вказував про надання всіх необхідних документів на підтвердження визначеної ним митної вартості за ціною контракту щодо ввезених товарів.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, позов задоволено.
При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмов.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Житомирська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу у зв'язку з виявленою невідповідністю задекларованої позивачем митної вартості інформації та ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелений Вал» проти задоволення касаційної скарги заперечує.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелений вал» (покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Гомельский химический завод» (м.Гомель, Республіка Білорусь) (продавець) укладено контракт №116-14-2014 на купівлю-продаж азотно-фосфорно-калійних добрив в кількості 325 тонн по 333 дол. США за тонну.
У п.п.2.2, 2.3 контракту визначено загальну суму поставки по чинному контракту товару у розмірі 108225 доларів США ± 10%. Форма розрахунку - 100% попередня оплата на р/р «Продавця» за партію відвантаженого товару. Основою для оплати покупцем за партію товару являється виставлений рахунок продавця, який являється невід'ємною частиною чинного контракту. Оплата проводиться банківським переказом на протязі 3 робочих днів з дати виставлення рахунку. Рахунок для оплати виставляється за 10 робочих днів до передбачуваної дати відвантаження.
Згідно п.5.1 контракту поставка здійснюється залізничним транспортом.
Для здійснення митного оформлення товару (азотно-фосфорно-калійні добрива комплексні, у вигляді гранул, марка 16-16-16 для сільського господарства, код товару згідно з УКТЗЕД: 3105201000) по контракту позивачем до митного органу подано:
- 23 січня 2014 року - митну декларацію № 101050000.2014.000251, до якої додано: контракт, інвойс від 19 січня 2014 року № 6167/14 на суму 22644 дол. США, інвойс від 19 січня 2014 року № 6170/14 на суму 21145,50 дол. США, інвойс від 20 січня 2014 року №6187/14 на суму 21312 дол. США, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 15 січня 2014 року №1 на суму 108225 дол. США, митні декларації країни відправлення від 19 січня 2014 року №14332/210114/0000287, від 19 січня 2014 року №14332/210114/0000295, від 20 січня 2014 року №14332/210114/0000309;
- 23 січня 2014 року - митну декларацію №101050000.2014.000247, до якої позивачем подано: контракт, інвойс від 19 січня 2014 року № 6161/14 на суму 21978 дол. США, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 15 січня 2014 року №1 на суму 108225 дол. США, митна декларація країни відправлення від 19 січня 2014 року №14332/210114/0000285;
- 30 січня 2014 року - митну декларацію № 101050000.2014.000373, до якої додано контракт, інвойс від 20 січня 2014 року № 6191/14 на суму 20812,50 дол.США, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 15 січня 2014 року №1 на суму 108225 дол. США.
Митна вартість по деклараціям визначена позивачем за ціною договору (контракту), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів.
Під час здійснення митного контролю митним органом пропоновувалось декларанту надати додаткові документи, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем на вимогу митного органу додаткові документи не подано у зв'язку з неможливістю їх надання.
За результатами розгляду наданих декларантом документів для розмитнення відповідачем прийнято:
- по митній декларації від 23 січня 2014 року №101050000.2014.000251 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України від 23 січня 2014 року №101050000/2014/00008 та рішення про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2014 року №101050000/2014/300007/1, яким збільшено митну вартість товару до 78200 доларів США, замість 65101,50 дол. США (21312 дол. США + 22644 дол.США + 21145,50 дол. США) згідно інвойсів;
- по митній декларації від 23 січня 2014 року №101050000.2014.000247 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України від 23 січня 2014 року №101050000/2014/00007 та рішення про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2014 року №101050000/2014/300006/1, яким збільшено митну вартість товару до 26400 доларів США, замість 21978 дол. США згідно інвойсу;
- по митній декларації від 30 січня 2014 року №101050000.2014.000373 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України від 30 січня 2014 року №101050000/2014/00013 та рішення про коригування митної вартості товарів від 30 січня 2014 року №101050000/2014/300012/1, яким збільшено митну вартість товару до 25000 доларів США, замість 20812,50 дол. США згідно інвойсу.
Підставою для прийняття оскаржуваних карток відмови та рішень про коригування митної вартості товару в усіх випадках була наявність в наданих декларантом до митного оформлення документах розбіжностей. Так у рішеннях зазначено, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині другій ст.53 МКУ, подані для митного оформлення, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті за цей товар (дані платіжного доручення про попередню оплату не дозволяють зробити висновки, що мала місце оплата саме оцінюваного товару).
В подальшому товар розмитнений на підставі нових декларацій з урахуванням коригування митної вартості.
Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до ч. ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.
Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
За вказаними обставинами суди дійшли вірного висновку про те, що позивачем подано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішень Житомирської митниці Міндоходів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильними та підлягають залишенню без змін.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді