"03" березня 2015 р. м. Київ К/800/24214/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Олендер І. Я. Титенко М. П. Катамай Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «СІМ-ТЕС»
на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року
у справі№ 826/14913/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СІМ-ТЕС»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 року у справі № 826/14913/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 14.1.36, 14.181 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 138, 139, п. п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 215, 219, 220, 221, 224, 228, 234 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СІМ-ТЕС» щодо взаємовідносин з ТОВ «ДЕЛЬТА КЛ», ТОВ «Регіонметал захід», ТОВ «ТРУ КАМ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТРОЙБУД», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «КЛУБ С» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2013 року складено акт від 27.08.2013 року № 743/22-01/35677062, яким зафіксовано порушення: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 642 976, 54 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 524 060,32 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем 11.09.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:
- № 0004562201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 964 465,50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 642 976,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 321 488, 50 грн.;
- № 0004572201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 905 075,40 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 524 061,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 381 015,08 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що висновки податкового органу про відсутність фактичного виконання господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З аналізу статей 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
Аналогічні положення викладені в п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України відносно змісту ухвали суду апеляційної інстанції.
Оскаржені судові рішення не відповідають вказаними положенням, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не надано оцінки наданим позивачем в обґрунтування своїх доводів доказам та не зазначено підстав їх відхилення.
Стверджуючи про відсутність фактичного виконання договорів підряду, укладеного позивачем та ТОВ «ДЕЛЬТА КЛ», ТОВ «Регіонметал захід», ТОВ «ТРУ КАМ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТРОЙБУД», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «КЛУБ С», суди першої та апеляційної інстанції посилаються на акти про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів.
Проте, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що вказані акти не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.
Отже, посилання судів на вирок Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к від 24.09. 2013 року, яким гр. ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України є необґрунтованим, оскільки дана постанова не містить посилань на господарські взаємовідносини ТОВ «ТРУ КАМ» з позивачем.
Посилання відповідача, з яким погодився суди першої та апеляційної інстанцій, на протоколи допиту ОСОБА_7 (директор ТОВ «ДЕЛТА КЛ») та ОСОБА_8 (директор ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАЦІЯ «СТРОЙБУД») підлягають відхиленню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягає скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити питання можливості фактичного виконання спірних операцій на підставі належних доказів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМ-ТЕС» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року у справі № 826/14913/13-а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
І. Я. Олендер