11 березня 2015 року м. Київ К/800/54674/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛУМБІНІ»
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року
у справі № 802/3309/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛУМБІНІ» (далі - позивач, ТОВ «КОЛУМБІНІ»)
до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач, Козятинська ОДПІ)
про визнання нечинною та скасування податкової вимоги, -
ТОВ «КОЛУМБІНІ» звернулось у липні 2013 року до суду з позовом до Козятинської ОДПІ про визнання нечинною та скасування податкової вимоги від 22.05.2013 року № 10.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 21.09.2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.05.2010 року по 30.06.2011 року, податку на додану вартість за період з 20.05.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 05.10.2012 року № 44/2201/37018720, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 3 950 812,00 гривень.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0000782301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 950 812,00 гривень.
За результатами оскарження у судовому порядку, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року у справі № 2а/0270/5856/112 позов ТОВ «КОЛУМБІНІ» задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0000782301, яку постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року, скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Таким чином, оскільки постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили в день її проголошення, а саме 18.04.2013 року, грошові зобов'язання, визначені зазначеним податковим повідомленням-рішенням, вважаються узгодженими.
У зв'язку з несплатою у встановлені законодавством строки узгодженої суми грошового зобов'язання позивачу сформовано та направлено податкову вимогу від 22.05.2013 року № 10, яка отримана останнім 23.05.2013 року.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач повторно звертався з позовом до суду про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0000782301, однак ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року провадження у справі № 802/2093/13-а закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави вважати неузгодженим грошове зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням.
Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Приписами пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття податкової вимоги, як письмової вимоги органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Положеннями п. 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За змістом абз.2 п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до пп. 4.1. п. 4 Наказу «Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків» від 24.12.2010 року № 1037 (далі - Наказ № 1037) податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Пунктом 6 Наказу № 1037 встановлено вичерпний перелік підстав, з яких податковий орган може відкликати податкову вимогу, а саме, податкова вимога вважається відкликаною: у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі; з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги; з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або судом суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі; у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.
Відповідно до п. 60.6 ст. 60 ПК України, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.
З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскаржувана податкова вимога сформована відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та не підлягає відкликанню чи скасуванню, а тому обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «КОЛУМБІНІ».
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колумбіні» - відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі № 802/3309/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко
Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно