10.03.2015р. м. Київ К/800/35460/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Прилуцького міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_4 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Прилуцького міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якій просила: визнати реєстрацію малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 незаконною та протиправною; визнати відмову Прилуцького МВ УДМС України в Чернігівській області в оформленні зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 незаконною та протиправною; зобов'язати Прилуцький МВ УДМС в Чернігівській області зняти з реєстрації малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_2.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправною реєстрації малолітнього ОСОБА_5 скасовано. Визнано реєстрацію малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 протиправною. В іншій частині постанову залишено без змін.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить залишити її без задоволення, а оскаржуване нею рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 13.11.2012 року Прилуцьким МВ УДМС України в Чернігівській області, на підставі заяв подружжя - ОСОБА_6 (бувший чоловік позивача) та ОСОБА_7 про реєстрацію малолітнього сина ОСОБА_5, здійснено його реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 за адресою реєстрації його батька: АДРЕСА_2, про що внесено відомості до картки реєстрації за Формою № 16.
Позивач 15.03.2013 року звернулась до Прилуцького МВ УДМС України в Чернігівській області з заявою про зняття з реєстрації малолітнього ОСОБА_5, оскільки його батько втратив право користування квартирою за адресою : АДРЕСА_3 (підстава рішення суду).
Прилуцький МВ УДМС України в Чернігівській області листом від 16.03.2013 року № 932 повідомив позивача, що реєстрація малолітнього ОСОБА_5 оформлена без порушень діючого законодавства і для оформлення зняття його з реєстрації необхідна згода його батьків.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів, що відповідачем було порушено норми законодавства, які регулюють порядок реєстрацію дитини в місці проживання батьків, зокрема: під час реєстрації місця проживання дитини ОСОБА_6 не надавалися відповідачу документи на підтвердження права проживання в житлі; відсутні дані про те, що реєстрація малолітнього ОСОБА_5 мала місце 13.11.2012 року, при цьому без отримання інформації за місцем проживання матері дитини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-ІV від 11 грудня 2003 року реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі - орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» закріплено чіткий перелік документів необхідних для реєстрації.
Згідно пункту 5 статті 6 Закону зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» затверджено зразки документів, які необхідні для проведення реєстрації. У затвердженому зразку заяви про реєстрацію місця проживання наведений перелік підстав для реєстрації місця проживання заявника - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму(піднайму, оренди) або інші документи.
З системного аналізу вказаних положень вбачається, що підставою для реєстрації є виникнення права власності або права користування житловим приміщенням. В графі «Підстава для реєстрації місця проживання заявника» дані підстави мають вказуватись. При цьому, в будь-якому разі право користування, або право власності може підтверджуватись правовстановлюючими документами.
Відтак, висновки суду апеляційної інстанції, що у відповідача не було підстав для реєстрації місця проживання малолітньої дитини колишнього чоловіка позивача у вказаній квартирі, користування щодо якої визначено тільки за позивачем, в розумінні частини 2 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є вірними.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець