10.03.2015р. м. Київ К/800/34115/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 3 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за її позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Славутич Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_4 звернулася до Славутицького міського суду Київської області з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа № 2а-4283/11/1023 до виконання, у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України у м.Славутич Київської області перерахунок пенсії відмовлено.
Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 03 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Вважаючи, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права, заявник звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, задовольнивши заяву.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 14 червня 2011 року Славутицьким міським судом Київської області в скороченому провадженні було винесено постанову про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 01.09.2009 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2008 рік та з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії стягнути з відповідача на користь позивача не донараховану та не сплачену суму пенсії з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.08.2010 року.
Виплата боргу була здійснена до липня 2011 року (дату винесення рішення).
30 липня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про видачу виконавчого листа.
05 вересня 2012 року судом за заявою стягувана для примусового виконання зазначеної постанови було видано виконавчий лист № 2-а-4283/11/1023, від 14 червня 2011 року, в якому зазначено строк пред'явлення до виконання - до 14 червня 2012 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, з яким погоджується колегія суддів, що заявником не доведено поважність причин пропуску строку на звернення з виконавчим листом до виконання. Постанова суду відповідачем виконана, а виконання рішення суду про роз'яснення судового рішення законом не передбачено, то підстав для поновлення позивачу строку на пред'явлення виконавчого листа для виконання немає.
Згідно зі статтею 261 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку подається до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до адміністративного суду за місцем виконання.
Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України, щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», що набув чинності з 09 березня 2011 року, встановлено строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, зокрема, виконавчих листів один рік.
Таким чином, відповідно до зазначеної норми виконавчі документи, видані адміністративними судами підлягають пред'явленню до виконання упродовж одного року.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.
При вирішення спору, судами попередніх інстанцій обґрунтовано звернуто на те, що тільки до 14 червня 2012 року, тобто протягом одного року, позивач мав право для пред'явлення виконавчого документу для виконання.
Проте, лише 05 вересня 2012 року, тобто після спливу одного року, позивач звернувся до суду з заявою про видачу виконавчого листа.
Зазначене свідчить про те, що заявником пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суддів, що заявником при зверненні до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не надано доказів, які б підтверджували поважність пропуску строку звернення до суду із відповідною заявою. Слід звернути увагу на те, що поважні причини - це обставини, що діють на волю суб'єкта, з яким законодавець пов'язує звільнення цього суб'єкта від виконання покладених на нього обов'язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки. Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення цих дій.
Таким чином, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 3 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець