"05" березня 2015 р. м. Київ К/800/54593/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника управління Пенсійного фонду України в Ананьївському районі Одеської області (далі - УПФ) на ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 13 травня 2014 року, Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до УПФ про зобов'язання здійснення перерахунку і виплати щомісячної соціальної допомоги,
У травні 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - старший державний виконавець ДВС ГУЮ) звернувся до суду з поданням про встановлення порядку чи зміну способу виконання постанови Ананьївського районного суду Одеської області від 15 червня 2011 року, якою визнано неправомірною відмову УПФ щодо невиплати ОСОБА_4 державної соціальної допомоги як дитині війни. Зобов'язано УПФ за період з 23 листопада 2010 року по 23 травня 2011 року нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну допомогу відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Посилався на відсутність фінансування зазначених платежів, що призводить до неможливості виконання судового рішення у спосіб визначений судом.
Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 13 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, подання задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 15 червня 2011 року із зобов'язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на стягнення з УПФ нарахованих коштів.
У касаційній скарзі представник УПФ, з посиланням на порушення норм процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні подання.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Задовольняючи подання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з неможливості виконання рішення у спосіб визначений судом, у зв'язку з відсутністю державного фінансування та прийняття Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», за яким реалізація рішень судів про стягнення коштів з державних органів покладається на Державну казначейську службу України.
З таким висновком погодиться неможливо, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального права.
Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС України адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (пункт 2 частини другої статті 162 КАС України).
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За правилами статті 36 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), частини першої статті 263 КАС України відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення можливе лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, тощо).
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Звертаючись до суду про зміну способу і порядку виконання судового рішення, старший державний виконавець ДВС ГУЮ посилався на відсутність належного державного фінансування виплати пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, передбачених чинним законодавством, та на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Зазначені обставини не дають підстав для задоволення подання, адже способи виконання рішення суду слід визначати через ті заходи, які вживаються за для досягнення мети захисту порушених прав та свобод осіб і їх відновлення.
Основні заходи примусового виконання рішень наведені у статті 32 Закону № 606-ХІV. Зокрема, до таких відносяться: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; інші заходи, передбачені рішенням.
За наявності обставин, що ускладнюють виконання судових рішень, суд вправі змінити встановлені ним або законом способи і порядок на інші, передбачені законодавством. Проте, суд не може встановити новий спосіб захисту порушеного права, його дії щодо зміни чи встановлення способу і порядку виконання повинні бути спрямовані лише на забезпечення виконання резолютивної частини рішення, відповідати його меті, не спотворювати його змісту.
Як зазначалося вище, єдиною підставою, в тому числі для встановлення способу і порядку виконання рішення, є наявність обставин, що ускладнюють його виконання. Проте ці обставини об'єднуються їх об'єктивним та надзвичайним характером, незалежністю від настання та перебігу волі боржника, причинним зв'язком між настанням цих обставин та ускладненням виконання рішення.
У справі, що розглядається, суд для відновлення права ОСОБА_4 на щомісячну соціальну допомогу, передбачену Законом України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», прийняв рішення про зобов'язання УПФ нарахувати та виплатити соціальну допомогу в установленому законом розмірі, що відповідало заявленим у позові вимогам. Розрахунок суми належної ОСОБА_4 соціальної допомоги за спірний період судами не здійснювався, тому, змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначену допомогу на стягнення конкретної суми цієї допомоги, суд змінив постанову по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судами всіх інстанцій при розгляді справи.
Таким чином, зміна на підставі статті 263 КАС способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу УПФ здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа №21-394а14), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України, є обов'язковою для суддів при прийнятті рішень в подібних справах.
З урахуванням наведеного, попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 229 КАС України, та ухваленню нового про відмову в задоволенні подання щодо зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ананьївському районі Одеської області задовольнити.
Ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 13 травня 2014 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області щодо зміни порядку та способу виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Судді: