05 березня 2015 року м. Київ К/800/57600/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - ДВС) про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року,
У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:
визнати незаконною постанову ДВС від 28.01.2014 року про закінчення виконавчого провадження;
зобов'язати відповідача згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів у розмірі 26724,57 грн.
Посилався на те, що судове рішення належним чином не виконано, тому постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2014 року державний виконавцем ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).
Позивач не погодився з вказаною постановою та зазначив, що рішення суду фактично не виконано.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що судове рішення виконано належним чином, зокрема, здійснено перерахунок пенсії позивачу з урахуванням відомостей, викладених у довідці фінансово-економічного управління Служби безпеки України.
Висновок судів відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
За правилами пункту 8 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Тобто закінчення виконавчого провадження пов'язане із настанням певних обставин - фактичне повне виконання рішення.
Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року, на основі якого видано виконавчий лист, визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та зобов'язано відповідача перерахувати ОСОБА_4 пенсію на підставі довідки фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 28.05.2012 року №21/3/2-1622/4465 з урахуванням збільшення розміру грошового забезпечення помічника начальника відділу 1 служби Управління «А» ДЗНД Служби безпеки України з 01.04.2012 року.
На виконання зазначеного рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії, про що свідчать розрахунки. З таким розрахунком позивач погодився, тому державний виконавець 28.01.2014 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Фактично ОСОБА_4 вимагає стягнути суму перерахованих коштів, проте в судовому рішенні такий спосіб захисту не визначався, а отже доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України..
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман