ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.03.2015Справа №910/29597/14
За позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерна “Техвоєнсервіс”
про стягнення грошових коштів
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від прокуратури: не з'явились;
від позивача: Марченко І.І. (за довіреністю);
від відповідача: Татарчук Р.О. (за довіреністю від 05.02.2015).
В судовому засіданні 02 березня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
30 грудня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від заступника військового прокурора Центрального регіону України (Процесуальний позивач) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Позивач) до Концерна “Техвоєнсервіс” (Відповідач) надійшла позовна заява про стягнення з Концерну “Техвоєнсервіс” на користь Міністерства оборони України кошти в розмірі 1 119 695,88 грн. - основного боргу, 27 454,25 грн. - пені, 4 333,50 грн. - 3% річних та 54 515,67 грн. інфляційного збільшення суми боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було перераховано грошових коштів від реалізації майна у визначені Договором комісії про відчуження та реалізацію військового майна на внутрішньому ринку № 290/2/5-14вр від 19.02.2014 року, строки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/29589/14. Розгляд справи призначено на 09.02.2015р.
В судовому засідання 09.02.2015 року судом було оголошено перерву до 02.03.2015 року.
В судовому засіданні 02.03.2015 року відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення, у якому останній просить розстрочити на 18 місяців рівними частинами та зменшення розмір неустойки у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -
19.02.2014 року між позивачем, як комітентом, та відповідачем, як комісіонером, було укладено договір № 290/2/5-14вр (далі - Договір), за умовами якого Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору та виконати від свого імені, в інтересах Комітента та за рахунок останнього, договір з покупцем на реалізацію надлишкового військового майна Збройних Сил України на умовах EXW - військова частина НОМЕР_1 , м. Ніжин; НОМЕР_2 , смт. Десна; НОМЕР_3 , смт. Оржів; НОМЕР_4 , м. Шепетівка, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати “Інкотермс” у редакції 2000 року на внутрішньому ринку згідно зі Специфікацією майна, яке передається Комітентом Комісіонеру для реалізації покупцю (Додаток № 1 до Договору).
Позивач стверджує, що відповідачем не було перераховано грошових коштів від реалізації майна у визначені Договором комісії про відчуження та реалізацію військового майна (на внутрішньому ринку) № 290/2/5-14вр від 19.02.2014 року строки, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього грошові кошти в сумі: 1 119 695,88 грн. - основного боргу, 27 454,25 грн. - пені, 4 333,50 грн. - 3% річних та 54 515,67 грн. інфляційного збільшення суми боргу.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ст. ст. 1018, 1021 Цивільного кодексу України, передане комісіонеру від комітента майно є власністю комітента, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.
Як встановлено судом, 19.02.2014 року між позивачем, як комітентом, та відповідачем, як комісіонером, було укладено договір № 290/2/5-14вр, за умовами якого Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору та виконати від свого імені, в інтересах Комітента та за рахунок останнього, договір з покупцем на реалізацію надлишкового військового майна Збройних Сил України на умовах EXW - військова частина НОМЕР_1 , м. Ніжин; НОМЕР_2 , смт. Десна; НОМЕР_3 , смт. Оржів; НОМЕР_4 , м. Шепетівка, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати “Інкотермс” у редакції 2000 року на внутрішньому ринку згідно зі Специфікацією майна, яке передається Комітентом Комісіонеру для реалізації покупцю.
Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна договору за яким Комітент передає для реалізації Комісіонеру майно, підтверджується Додатками до Договору і встановлюється сторонами в розмірі 918 034,11 грн. без ПДВ і включає вартість майна (мінімальну вартість згідно зі Звітом про незалежну оцінку щодо визначення ринкової вартості військового майна, невід'ємною частиною якого є Рецензія на нього, оформлена згідно вимог чинного законодавства).
Пунктом 5.5. Договору встановлено, що кошти, отримані Комісіонером від реалізації покупцю майна, за виключенням комісійної плати, ПДВ, який включається до ціни реалізації майна, та документально підтверджених сум витрат, понесених Комісіонером при організації реалізації покупцю майна за даним Договором (у розмірах, узгоджених з комітентом), протягом п'яти робочих днів з дати підписання Актів прийому-передачі майна від комісіонера до покупця, але не пізніше 7 робочих днів з дати підписання Актів прийому-передачі майна від Комітента до Комісіонера перераховується у гривнях на рахунок Комітента, зазначений у розділі 15 цього Договору.
Згідно з п.п. 6.3., 6.4., 6.5. договору, прийом-передача майна від Комітента до Комісіонера здійснюється на підставі наряду та наявності у повноважного представника комісіонера довіреності, виданої в установленому порядку. Наряд видається комітентом комісіонеру після отримання повідомлення комісіонера про перерахування покупцем на рахунок комісіонера коштів за майно. Прийом-передача майна від комітента до комісіонера здійснюється уповноваженими представниками сторін у пунктах, визначених умовами передачі, відповідно до п. 3.1. даного договору з оформленням Актів прийому-передачі майна від Комітента до Комісіонера з обов'язковим зазначенням дати прийому-передачі. У встановленому порядку затверджені Акти прийому-передачі майна є підтвердженням повного виконання Комітентом зобов'язань за цим договором в частині, що стосується передачі майна Комісіонеру для його безпосередньої реалізації покупцю, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами.
Відповідно до довідок долучених до матеріалів справи, відповідач отримав від покупця кошти за майно (копії довідок в справі).
Як встановлено судом, актами прийому-передачі майна підтверджено факт передачі майна (належним чином завірені копії актів долучені до матеріалів справи).
Претензій щодо якості та комплектності переданого за вказаним актом майна відповідач не заявляв, отримавши оплату від покупця майна, належні позивачу відповідно до умов Договору кошти в сумі 1 119 695,88 грн. не перерахував, зворотнього суду не доведено.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, суд приходить до висновку про його обґрунтованість, з огляду на це, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 54 515,67 грн. та 3% річних в розмірі 4 333,50 грн. є обґрунтованими.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.3. договору встановлено, що за порушення строків здійснення платежів Комітенту, проти встановлених Договором строків, Комісіонер із власних коштів виплачує Комітенту пеню, яка обчислюється виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених Комісіонером платежів за кожний календарний день такої затримки.
Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням умов Договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 27 454,25 грн. є обґрунтованими.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат у справі № 910/29597/14.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.
Згідно з п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21.02.2013р. № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
Відповідно до п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013р. № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.
Отже, судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, в розмірі 24 119,99 грн. стягуються з відповідача в доход державного бюджету України.
Щодо вимог викладених відповідачем в заяві про розстрочку виконання рішення суду та зменшення розміру неустойки, суд повідомляє наступне.
Відповідно до п. 3, 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, передбачено права господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та розстрочити виконання рішення.
Згідно з п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012р., підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим, що було б підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду по даній справі, а також не наведено виняткових випадків для зменшення розміру неустойки.
Керуючись ст.ст. 32, 33-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Концерну "ТЕХВОЄНСЕРВІС" (ідентифікаційний код 33689867, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, р/р 35223110003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 1 119 695,88 грн. (один мільйон сто дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень 88 копійок) основного боргу, 27 454,25 грн. (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні 25 копійок) пені, 4 333,50 грн. (чотири тисячі триста тридцять три гривні 50 копійок) 3% річних, 54 515,67 грн. (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятнадцять гривень 67 копійок) інфляційного збільшення суми боргу. Видати наказ.
3. Стягнути з Концерну "ТЕХВОЄНСЕРВІС" (ідентифікаційний код 33689867, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, до Державного бюджету України (одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) грошові кошти - 24 119,99 грн. (двадцять чотири тисячі сто дев'ятнадцять гривень 99 копійок) судових витрат. Видати наказ.
4. В задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду - відмовити.
5. Копію даного рішення направити процесуальному позивачу по справі № 910/29597/14.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.03.2015р.
Суддя Ю.В. Цюкало