ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.03.2015Справа №910/542/15-г
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»
про відшкодування шкоди в порядку регресу 19 681,97 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Некряч А.В. - довіреність №23 від 09.01.2015 року;
від відповідача: не з'явилися;
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 19 681,97 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну ЗАТ «Слобожанська будівельна кераміка», яке є страхувальником позивача, було завдано матеріальної шкоди, яка була відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 19 681,97 грн. - заборгованості.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 18.02.2015 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 18.02.2015 року.
28.01.2015 року через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшли документи по справі.
11.02.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання, призначене на 18.02.2015 року представники сторін не з'явилися, хоча про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.
Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи клопотання представника відповідача, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 18.03.2015 року.
24.02.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог.
В судове засідання 18.03.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 18.03.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 18.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
22.01.2014 року між ЗАТ «Слобожанська будівельна кераміка» (далі по тексту - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (далі по тексту - страховик, позивач) укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №030202/4002/0000420 (далі за текстом - Договір), за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки «Шкода», державний номер АА1759НК (далі по тексту - застрахований транспортний засіб).
Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.
З матеріалів справи слідує, що 02.06.2014 року в м. Києві, сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб, та транспортний засіб марки «BMW 750», державний номер АА3639ЕС, яким керував Кальник М.В., у результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження (Протокол №08с/06/14 огляду транспортного засобу від 05.06.2014 року; Звіт №08с/06/14 від 06.06.2014 року; Довідка про ДТП; наявні в матеріалах справи).
Відповідно до Страхового акту №00144465 від 16.06.2014 року вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 28 313,61 грн. (копія страхового акту в матеріалах справи).
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (копія заяви в матеріалах справи), позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідний страховий акт, видано наказ на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові (зазначені документи містяться в матеріалах справи) у розмірі 28 313,61 грн.
Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору, однак постановою Подільського районного суду м. Києва (суддя Сербін Н.Г.) від 16.06.2014 року справа №758/6401/14-п, винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки «BMW 750», державний номер АА3639ЕС, - Кальник М.В., відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність ДП «ФІН ТРАНС ГРУП» (власник транспортного засобу марки «BMW 750», державний номер АА3639ЕС) на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі по тексту - відповідач), відповідно до Полісу серія АС №9690408, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.
Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Судом встановлено, що страховик виконав своє грошове зобов'язання 19.06.2014 року на підтвердження чого позивач надав суду платіжне доручення №001298 від 19.06.2014 року на суму 28 313,61 грн.
Відповідно до Полісу АС №9690408 ліміт відповідальності відповідача: за шкоду по життю та здоров'ю 100 000,00 грн., за шкоду по майну 50 000,00 грн., франшиза 1 000,00 грн. (копія Полісу міститься в матеріалах справи).
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач визнав позовні вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 19 681,97 грн. - заборгованості., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 70-А, код ЄДРПОУ 20033533) 19 681 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят одну) грн. 97 коп. - заборгованості., 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 24.03.2015 року.