номер провадження справи 30/13/15
20.03.2015 Справа № 908/126/15-г
за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с № 1800)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „МАКРОХІМ" в особі Ліквідаційної комісії (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Павлова, буд. 8, кв. 30)
про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „МАКРОХІМ" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк" зі сплати заборгованості за договором банківського рахунку №GOC0GO0J9T та Додатку № 7 від 17.02.2006 року, укладеного з ТОВ „МАКРОХІМ", яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 11.12.2008 р. по 02.09.2014р. - 9979,93 грн.; простроченої заборгованості за відсотками за період з 13.11.2008 р. по 02.09.2014 р. - 18421,16 грн.; заборгованості з пені за період з 16.02.2009 по 31.03.2014р. - 15140,68 грн., заборгованість з пені за період з 01.04.2014р. по 02.09.2014 р. - 791,66 грн., загалом - 44333,43 грн., та включити ці вимоги до ліквідаційного балансу,
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача - Якушев С.О., довіреність №2390-К-О від 15.07.2014 р.;
від відповідача - не з'явився;
До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „МАКРОХІМ" в особі Ліквідаційної комісії про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „МАКРОХІМ" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк" зі сплати заборгованості за договором банківського рахунку №GOC0GO0J9T та Додатку № 7 від 17.02.2006 року, укладеного з ТОВ „МАКРОХІМ", яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 11.12.2008 р. по 02.09.2014р. - 9979,93 грн.; простроченої заборгованості за відсотками за період з 13.11.2008 р. по 02.09.2014 р. - 18421,16 грн.; заборгованості з пені за період з 16.02.2009 по 31.03.2014р. - 15140,68 грн., заборгованість з пені за період з 01.04.2014р. по 02.09.2014 р. - 791,66 грн., загалом - 44333,43 грн., та включити ці вимоги до ліквідаційного балансу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 105, 111, 112 Цивільного кодексу України, ст. ст. 59, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 15, 49, 54-57, 64 Господарського процесуального кодексу України, розпорядження ВГСУ від 02.09.2014 р. №28-р, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. №755-ІV, Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Зазначає, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКРОХІМ" було укладено Договір банківського рахунку №GOC0GO0J9T та Додаток №7 від 17.02.2006 р., згідно якого кредит надається в обмін на зобов'язання відповідача з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагороди у встановлені додатком терміни. Всупереч умовам договору, додатку №7 та чинного законодавства, зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків відповідачем не виконані, станом на 02.09.2014р. заборгованість за Договором з урахуванням відсотків та пені складає 44333,43 грн. При цьому зазначає, що ПАТ КБ "Приватбанк" своєчасно було надіслано на адресу ліквідаційної комісії ТОВ „МАКРОХІМ" заяву б/н від 04.10.2014 року про визнання кредиторських вимог на суму 38198,44 грн., однак відповіді на цю заяву не отримано.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.01.2015 р. порушено провадження у справі № 908/126/15-г, присвоєно справі номер провадження № 30/13/15, розгляд якої призначено на 12.02 2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.
На підставі ст. 77 ГПК України ухвалою суду від 12.02.2015 р. у зв'язку з неявкою відповідача та не поданням сторонами в повному обсязі витребуваних судом документів розгляд справи відкладався на 04.03.2015 р.
На підставі ст. 69 ГПК України ухвалою суду від 04.03.2015 р. у зв'язку з наданням додаткових доказів по справі, строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 20.03.2015 р.
За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви. Також, до матеріалів справи надано витребувані судом документи, зокрема, виписки по рахункам та письмові пояснення.
Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом доказів та письмового відзиву не надав.
Відповідач вимоги ухвал суду від 08.01.2015 р., 12.02.2015 р., 04.03.2015 р. не виконав, письмового відзиву на позов та витребувані судом документи не надав, представника у судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Листом Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 20.01.2015 р. №04-16-83 повідомлено про припинення приймання поштових відправлень на/з території Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з тим, що відповідач знаходиться у м. Донецьку, господарським судом Запорізької області складено відповідні акти від 08.01.2015 р., 16.02.2015 р., 05.03.2015 р. про неможливість направлення кореспонденції відповідачу.
Судом здійснено спроби повідомити відповідача про час та місце слухання справи №908/126/15-г телефонограмою від 17.02.2015 р., яку не було прийнято, про що складено відповідний акт.
Крім того, судом прийнято до уваги положення:
а) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції" (інформаційний лист ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14);
б) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.14 № 01-06/2051/14 "Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції" згідно з якими:
- учасник судового процесу (п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.14 №01-06/2051/14), який знаходиться на території проведення АТО, вважається належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому (…) згідно із ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.
Інформація про час та місце розгляду справи № 908/126/15-г була розміщена судом на офіційному веб-порталі "Судова влада України" 13.01.2015 р., 16.02.2015 р., 05.03.2015 р. в розділі "Новини та події суду", що підтверджується роздрукованими (долучено судом до матеріалів справи) витягами із вказаного офіційного веб-порталу під заголовком: "До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю „МАКРОХІМ" в особі ліквідаційної комісії по справі №908/126/15-г".
Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи передбачені чинним ГПК України, а також інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.14 № 01-06/2052/14 "Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку із проведенням АТО" щодо повідомлення учасників судового процесу, які знаходяться на території проведення АТО. І вказане, відповідно до змісту наведеного вище інформаційного листа від 01.12.14 № 01-06/2052/14, виключає підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на п. 2 ч. 3 ст. 104 (п. 2 ч. 2 ст. 10110) ГПК України в частині того, що справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 20.03.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
17.02.2006 р. між Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКРОХІМ" (відповідачем у справі) укладено Договір банківського рахунку №GOC0GO0J9T та Додаток №7 від 17.02.2006 р.
На виконання взятих на себе зобов'язань за Договором ПАТ КБ "Приватбанк" відкрив поточні рахунки №26000052101815 та №26052052103827 зі встановленим кредитним лімітом в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до п. 1.2 Додатку №7до Договору банківського рахунку №GOC0GO0J9T від 17.02.2006 р. кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагороди в обговорені цим додатком терміни.
Також умовами договору передбачена сплата пені за невиконання зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків.
Відповідно до п. 5.1 Договору у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 1.5, 1.9, 1.12.1, 3.1, 3.2, 3.3,.цього додатка до Договору; термінів повернення кредиту, передбачених п.п 1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.4 цього договору клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, який виплачується пеня.
Як вказує позивач, ним зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунках відповідача, проте, відповідач свої зобов'язання по договору належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість за кредитом, яка станом на 02.09.2014 р. становить 44333,43 грн., що складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 11.12.2008 р. по 02.09.2014 р. в розмірі 9979,93 грн., простроченої заборгованості за відсотками за період з 11.12.2008 р. по 02.09.2014 р. в розмірі 18421,16 грн., заборгованості з пені за період з 16.02.2009 р. по 31.03.2014 р. - 15140,68 грн. (за невиконання зобов'язань по поверненню тіла кредиту та сплати відсотків) та заборгованості з пені за період з 01.04.2014 р. по 02.09.2014 р. - 791,66 грн. (за невиконання зобов'язань по сплаті відсотків).
25.09.2010 року державним реєстратором внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців про те, що ТОВ "МАКРОХІМ" знаходиться у стані припинення на підставі Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2010 р., яка набула чинності 18.08.2010 р. по адміністративній справі № 2а-15727/10/0570 про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Головою ліквідаційної комісії призначено Постникову Інну Володимирівну.
Заборгованість за договором банківського рахунку №GOC0GO0J9T та Додаток №7 від 17.02.2006 р. відповідачем на даний час не погашена.
04.10.2014 р. позивачем на адресу ТОВ "МАКРОХІМ" в особі Ліквідаційної комісії направлено заяву про визнання кредиторських вимог з оплати заборгованості ТОВ "МАКРОХІМ" за Додатком №7 від 17.02.2006 р. до Договору банківського рахунку №GOC0GO0J9T від 17.02.2006 р., включення їх до проміжного ліквідаційного балансу та оплату суми заборгованості в розмірі 38198,44 грн., що підтверджується відповідною копією опису вкладення до поштового відправлення.
Доказів надання відповіді головою ліквідаційної комісії ТОВ "МАКРОХІМ" на звернення кредитора суду не надано.
Позовні вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „МАКРОХІМ" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк" зі сплати заборгованості за договором банківського рахунку № GOC0GO0J9T та додатку № 7 від 17.02.2006 року, укладеного з ТОВ „МАКРОХІМ", яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 11.12.2008 р. по 02.09.2014р. - 18421,16 грн.; заборгованість з пені за період з 16.02.2009 по 31.03.2014р. - 15140,68 грн., заборгованість з пені за період з 01.04.2014р. по 02.09.2014 р. - 791,66 грн., загалом - 44333,43 грн., та включення цих вимог до ліквідаційного балансу, є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
За визначенням частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Обставини справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином. На підставі укладеного між сторонами Договору та Додатку №7 від 17.02.2006 р. позивач відкрив поточні рахунки №26000052101815 та №26052052103827 та надав кредитний ліміт в розмірі 10000,00 грн.
Пунктами 1.4, 1.6 Договору (Додатку №7) передбачено, що овердрафтові кредитування Клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Клієнт здійснює погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого п. 1.4 цього додатка до Договору.
Згідно розрахунку заборгованості та виписки за поточним рахункам відповідача №26052052103827 вбачається, що він користувався кредитним лімітом не порушуючи період безперервного користування кредитом (30 днів), впродовж періоду з 21.05.2007 р. по 06.11.2008 р.
Однак, з 11.11.2008 р. по 14.11.2008 р. відповідач скористався кредитним лімітом наданим банком на загальну суму 9979,93 грн., але не погасив цю суму впродовж 30 днів і 11.12.2008 р. вказана сума кредиту вийшла на прострочку. Відповідачем зобов'язання щодо з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагороди у встановлені додатком № 7 до договору терміни не виконані.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом
Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.
Факт наявності заборгованості відповідача перед ПАТ КБ "Приватбанк" підтверджується наданими позивачем доказами.
Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9979,93 грн. заборгованості за тілом кредиту за період з 11.12.2008 р. по 02.09.2014 р., 18421,16 грн. - заборгованості за відсотками за період з 13.11.2008 р. по 02.09.2014 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 15140,68 грн. пені за невиконання зобов'язань по поверненню тіла кредиту та сплати відсотків, яка згідно наданого розрахунку нарахована починаючи з 16.02.2009 р. по 31.03.2014 р. та суму 791,66грн. пені за невиконання зобов'язань по сплаті відсотків, яка нарахована за період з 01.04.2014 р. по 02.09.2014 р.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Відповідно до п. 5.1 Договору у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 1.5, 1.9, 1.12.1, 3.1, 3.2, 3.3,.цього додатка до Договору; термінів повернення кредиту, передбачених п.п 1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.4 цього договору клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, який виплачується пеня.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 5.3 Договору, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.
Відповідно до п. 5.4 Договору, терміни позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим додатком до Договору встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
При цьому суд приймає до уваги, що за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.
Перевіривши правильність нарахування пені, судом встановлено, що стягненню підлягає сума пені в розмірі 15140,68 грн. за невиконання зобов'язань по поверненню тіла кредиту та сплати відсотків за період з 16.02.2009 р. по 31.03.2014 р. та сума пені в розмірі 791,66 грн. за невиконання зобов'язань по сплаті відсотків за період з 01.04.2014 р. по 02.09.2014 р.
Відповідно до приписів статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Статтею 105 Цивільного кодексу України унормовано, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2010 р., яка набула законної сили 18.08.2010 р. у справі № 2а-15727/10/0570 відносно ТОВ "МАКРОХІМ" прийнято рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Згідно із ч. 6 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.
Частиною 7 зазначеного Закону визначено, що державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи зобов'язаний надіслати такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення.
Державним реєстратором головою комісії з припинення (ліквідатором) призначено керівника підприємства - Постникову Інну Володимирівну.
Відповідно до ч. 2 ст. 105 Цивільного кодексу України, після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Згідно з ч. 3 цієї статті, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу, призначають комісію про припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч. 4 ст. 105 ЦК України)
Строк зявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5 ст. 105 ЦК України).
Положеннями частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України визначено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених вимог та результат їх розгляду.
Частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Згідно з приписами частини 4 статті 112 Цивільного кодексу України вимоги кредитора, заявлені після спливу строк, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надіслано на адресу відповідача заяву б/н від 04.10.2014 року про визнання кредиторських вимог на суму 44762,32 грн., що підтверджується наданими доказами направлення. Проте, як вказує позивач, відповідей на свої заяви про визнання (чи відмову) визнання кредиторських вимог він так і не отримав.
Згідно п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо боржник (відповідач) заперечує проти одержання ним вимоги кредитора, останній (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Голова ліквідаційної комісії відповіді на адресу Банку не направив, кредиторські вимоги не задовольнив.
Отже, в порушення ч. 6 ст. 105 ЦК України, відповідач не надав позивачеві відповіді (рішення) про результати розгляду заяви про грошові вимоги.
Позивач звернувся в суд із даним позовом 08.01.2015р., тобто в межах строків, встановлених ч. 3 ст. 112 ЦК України (протягом одного місяця з дати, коли він дізнався про ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог).
За змістом ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Згідно частин 8, 9 ст.111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається обов'язок ліквідаційної комісії опублікувати оголошення про припинення (ліквідацію) суб'єкта господарювання та персонально письмово повідомляти кожного явного (відомого) кредитора про припинення підприємницької діяльності, вживати всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів та розрахунку з ними.
Однак, із оголошення про припинення юридичної особи-Відповідача, копія якого міститься в матеріалах справи, слідує, що підприємством не дотримано вимог вказаних статей, оскільки воно не містить жодної інформації про порядок і строки для подання претензій кредиторами.
Більше того, ліквідаційною комісією не здійснено жодних заходів щодо проведення розрахунків з ПуАТ «КБ «Приватбанк» та повідомлення останнього у письмовій формі про припинення (ліквідацію) підприємства.
При наявності рішення власника про припинення юридичної особи в добровільному порядку, саме дотримання позасудової процедури самоліквідації є обов'язковою передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові № 08/172 від 10.06.2008 року у справі №15/682-6.
Таким чином, ліквідатором (ліквідаційною комісією) не було дотримано вимог, передбачених статтями 105, 111 ЦК України та статтею 60 ГК України, щодо виявлення явних кредиторів, вимоги яких включаються в проміжний ліквідаційний баланс.
Враховуючи, що відповідь на надіслану вимогу ПуАТ «КБ «Приватбанк» голова комісії з припинення (ліквідатор) Відповідача зобов'язаний був надати протягом тридцяти днів з дня її отримання, тобто до 04.11.2014 року включно, то з урахуванням нормативних строків пересилання письмової кореспонденції до 09.11.2014 року включно ПуАТ «КБ «Приватбанк» мав сподівання на отримання відповіді від голови комісії з припинення (ліквідатора) Відповідача.
Таким чином, саме з 09.11.2014 року позивач дізнався, що голова комісії з припинення (ліквідатор) відповідача ухиляється від розгляду його кредиторських вимог, та саме 10.11.2014 року у ПуАТ «КБ «Приватбанк» виникло право на звернення до суду з даним позовом.
Тобто, позивач мав право подати відповідний позов до 10.12.2014 року включно.
Позивач з позовом до суду звернувся перший раз 01.12.2014р., що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа та чеку, тобто в межах визначеного строку.
Обставини справи свідчать, що всупереч наведеним вище нормам права, ПАТ КБ "Приватбанк" відповіді на свою заяву про визнання (чи відмову) визнання кредиторських вимог так і не отримав.
Отже, в даному випадку, зважаючи на відсутність відповіді ліквідаційної комісії на вимоги кредитора, не має підстав вважати погашеними кредиторські вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в сумі 44333,43 грн., що виникли із зобов'язань Договором банківського рахунку №GOC0GO0J9T та Додатоку №7 від 17.02.2006 р.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В даному випадку, відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.
Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „МАКРОХІМ" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк" зі сплати заборгованості за договором банківського рахунку № GOC0GO0J9T та додатку № 7 від 17.02.2006 року, укладеного з ТОВ „МАКРОХІМ", яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 11.12.2008 р. по 02.09.2014р. - 18421,16 грн.; заборгованість з пені за період з 16.02.2009 по 31.03.2014р. - 15140,68 грн., заборгованість з пені за період з 01.04.2014р. по 02.09.2014 р. - 791,66 грн., загалом - 44333,43 грн., та включення цих вимог до ліквідаційного балансу, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю „МАКРОХІМ" в особі Ліквідаційної комісії (м. Горлівка, Донецька область) задовольнити повністю.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „МАКРОХІМ" (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Павлова, буд.. 8 , кв. 30, код ЄДРПОУ 33959885) в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) зі сплати заборгованості за договором банківського рахунку №GOC0GO0J9T та Додатку № 7 від 17.02.2006 року, укладеного з ТОВ „МАКРОХІМ", ЄДРПОУ 33959885, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 11.12.2008 р. по 02.09.2014р. - 9979,93 грн.; простроченої заборгованості за відсотками за період з 13.11.2008 р. по 02.09.2014 р. - 18421,16 грн.; заборгованості з пені за період з 16.02.2009 по 31.03.2014р. - 15140,68 грн., заборгованість з пені за період з 01.04.2014р. по 02.09.2014 р. - 791,66 грн., загалом - 44333,43 грн., та включити ці вимоги до ліквідаційного балансу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МАКРОХІМ" (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Павлова, буд.. 8 , кв. 30, код ЄДРПОУ 33959885) в особі ліквідаційної комісії на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (юридична адреса: 49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; поштова адреса: 49027, м.Дніпропетровськ, а/с 1800; код ЄДРПОУ 14360570) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.03.2015 р.