Справа № 454/3223/13-ц
26 травня 2014 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Веремчук О. А. ,
при секретарі Баран О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, тертя особа орган опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрацій про визначення місця проживання дитини та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 тертя особа орган опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрацій про визначення місця проживання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа орган опіки і піклування Сокальської РДА про визначення місця проживання дитини: ОСОБА_3 2010 року народження.
Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Сокальського районного суду Львівської обл. від 08 травня 2013року шлюб між нею та відповідачем, ОСОБА_2, було розірвано. Під час розгляду справи про розірвання шлюбу позивачка, ОСОБА_1, відмовилася від вимоги про проживання доньки ОСОБА_3 з нею та погодилася на проживання дитини з батьком, ОСОБА_2, про що вона написала відповідну заяву. Причиною написання такої заяви був її батько, ОСОБА_4, який проживає разом з нею та страждає психічним захворюванням і мав на той час загострення хвороби і тому вона, переживаючи за доньку вирішила залишити її проживати разом з батьком. Проте ця заява не означала що вона відмовилась від піклування дочкою і що дочка має проживати з батьком постійно. Позивачка заявляє, що усвідомлює відповідальність за виховання та піклування про дитину, любить свою донечку і спроможна забезпечити її всім необхідним, створити для неї належні соціально-побутові умови проживання, забезпечити духовний та розумовий розвиток дитини. З 25.06.2013року позивачка вийшла заміж за ОСОБА_5, який має постійне місце роботи та матеріально забезпечує сім'ю. Позивачка стверджує, що відповідач не може належним чином забезпечити догляд за дитиною, соціально-побутові умови в с. Тартаків Сокальського р-ну гірші ніж в Сокалі, відповідач вживає алкогольні напої, що негативно впливає на виховання дитини.
Відповідач, ОСОБА_2, подав до суду зустрічний позов в якому просить визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачка, ОСОБА_1 до дитини майже не навідується, має місце неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків, оскільки відповідачка не навідуючись до дитини, не підтримуючи з нею постійного контакту не могла належним чином піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідачка постійно ухиляється від обов'язку утримувати дитину, що стало причиною йог звернення до суду за стягненням аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 Рішенням Сокальського районного суду від 11.10.2013р. у справі 3 454/2736/13-ц позов було задоволено. Незважаючи на зазначене рішення суду, відповідачка відмовилася в добровільному порядку сплачувати кошти на утримання доньки, у зв'язку з чим він змушений був звернутися до ВДВС Сокальського РУЮ з заявою про примусове виконання рішення суду, проте, незважаючи на відкриття виконавчого провадження, відповідачка не сплатила жодного платежу аліментів на утримання дитини, тобто, систематично, з жовтня 2013 року ухиляється від виконання обов'язку утримувати доньку. Серед інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи ОСОБА_2 просить врахувати також факт, що разом з відповідачкою проживає її батько - ОСОБА_4, 1960р.н., який був визнаний винним у скоєнні зґвалтування, тобто, злочину проти статевої свободи жінки, і до нього, як до особи, яка не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, було застосовано примусові заходи медичного характеру. ОСОБА_2, заявляє, що нещодавно Сокальським районним судом було відмовлено у задоволенні подання про звільнення ОСОБА_4 1960р.н. від застосування примусових заходів медичного характеру. Відповідачка пропонує обрати доньці місце проживання разом з особою, яка не може усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, що є потенційно небезпечним для дитини, ОСОБА_2вважає, що проживання доньки разом з особою, яка здійснила посягання на статеву свободу жінки може негативно вплинути на виховання дівчинки та її психічне здоров'я. ОСОБА_2 вважає, що суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, посилається на те, що з позовної заяви ОСОБА_1 та доданих матеріалів можна зробити висновок, що ОСОБА_1 не має самостійного доходу, а перебуває на утриманні у свого чоловіка. ОСОБА_2 пояснює, що дитина забезпечена окремою кімнатою в будинку, на подвір'ї облаштовано дитячий майданчик(гойдалка та ін.). За час проживання у дитини склалися сталі зв'язки з оточенням: з мешканцями будинку, сусідами, однолітками. З 01 жовтня 2013року дочка відвідує Романівський НВК - садочок де також має звичну для себе атмосферу та оточення. ОСОБА_2 пояснює, що любить дочку і я має змогу забезпечити її всім необхідним. У нього нормований робочий день. З роботодавцем укладений трудовий договір який передбачає своєчасну виплату заробітної плати. Він постійно слідкує за станом здоров'я дитини, її розвитком, виховує та піклується про неї, у нього з донькою психологічний контакт, прив'язаність один до одного. ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до розпорядження Сокальської РДА № 446 від 10.10.2013р. визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні доньки. Зазначений порядок дотримується ним, порушень порядку з його боку не було, права відповідачки на спілкування з донькою не порушені, не має наміру перешкоджати відповідачці в здійсненні її прав та обов'язків щодо дитини.
В судовому засіданні Позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили задоволити позов у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити..
Відповідач ОСОБА_2 та його представник проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечили, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зустрічний позов підтримали та просили його задоволити у повному обсязі з підстав наведених у зустрічній позовній заяві.
Представник третьої сосби Томашівська М. І. проти позову заперечила в повному обсязі та пояснила наступне, що дитина проживає з відповідачем, позивачка сама віддала дитину відповідачу. Позивачка проживає разом із своїм батьком, батько позивачки хворий а тому малій дитині небезпечно жити з позивачкою, так як у батька позивачки стаються загострення хвороби.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.01.2010 року позивачка, одружилася з відповідачем, ОСОБА_2, від шлюбу у них народилася дочка - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Сокальського районного суду Львівської обл. від 08 травня 2013року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської обл. від 08 травня 2013року закрито провадження по справі в частині позовної вимоги про залишення доньки з позивачкою на підставі заяви самої позивачки про відмову позову.
В заяві позивачка повідомила суду, що вони з відповідачем дійшли згоди про проживання неповнолітньої ОСОБА_3 з батьком, ОСОБА_2 Претнзій щодо спільного проживання дочки з батьком позивачка не має. Зазначений факт підтверджується копією заяви позивачки.
Відповідно до розпорядження Сокальської РДА № 446 від 10.10.2013р. визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні доньки, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 наступним чином у І, ІІІ суботу місяця з 10.00год до 18.00год, у ІІ, ІV неділю місяця з з 10.00год до 18.00год., без присутності батька, ОСОБА_2, за місцем реєстрації дитини, АДРЕСА_2. Про факти порушення зазначеного порядку зі сторони ОСОБА_2 позивачка не заявляла, порушень прав позивачки на спілкування з дитиною та участь у вихованні дитини судом встановлено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення цього питання.
Судом на підставі актів комісії Тартаківської сільської ради від 29.08.2012р., 06.11.2012р., 16.01.2013р., 07.03.2013р. встановлено, що ОСОБА_3 з 29 серпня 2012 року проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, донька ще до розірвання шлюбу між сторонами проживала і надалі тривалий час проживає разом з батьком окремо від матері. При цьому тривалість проживання разом з батьком слід оцінювати з врахуванням віку дитини, який становить 3 роки і 8 місяців із яких 1 рік і 9 місяців дитина проживає разом батьком, тобто, майже половину свого віку дитина провела разом з батьком у його будинку.
Крім того, судом на підставі актів комісії Тартаківської сільської ради від 16.01.2013р., 07.03.2013р. встановлено, що в цей період мати майже не навідувалась до дитини. Оскільки зазначені акти складені задовго до виникнення спору між сторонами, у їх складенні брали участь секретар сільської ради, спеціаліст-землевпорядник та депутат сільської ради, а також обставини, викладені в актах підтвердили своїми підписами сусіди: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, позивачкою зазначені обставини не спростовані, клопотання про допит осіб, які підписали акти позивачкою не заявлялися. Крім того, обставини, викладені актах частково підтверджуються Актами обстеження житлових умов заявника № 6 від 26.03.2013р. та № 12 від 27.05.2013р. відповідно до яких проводилося обстеження умов проживання позивачки в АДРЕСА_2, і де комісія КП «Сокальжитлокомунсервіс» та сусіди позивачки підтвердили, що донька не проживає за даною адресою з серпня 2012р. Судом береться до уваги, що про зазначені обставини повідомлено значною кількістю осіб, зокрема і посадових осіб Тартаківської сільради та КП «Сокальжитлокомунсервіс», а також, сусідами як позивачки так і відповідача, акти складено в різний час, до початку спору між сторонами, особи, які брали участь у складанні актів не зацікавлені у вирішенні спору, достовірність висновків не спростована сторонами. Оцінюючи ці докази в сукупності суд приходить до висновку достовірність інформації, наведеної у актах та доведеність фактів, викладених у них.
Відповідно до розпорядження Сокальської РДА № 446 від 10.10.2013р. судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про визначення способу участі у вихованні доньки тільки 14 вересня 2013 року, тобто, більше ніж через рік після того як дитина переїхала до батька. Судом на підставі пояснень сторін встановлено, що рішення про переїзд дитини до с. Тартаків сторони прийняли разом, добровільно. Також судом на підставі пояснень сторін встановлено, що під час проживання доньки у с. Тартаків не було жодних перешкод у спілкуванні доньки з позивачкою, а позивачка з власної ініціативи обмежила спілкування з дитиною і тільки після прийняття розпорядження Сокальської РДА № 446 від 10.10.2013р. почала навідуватися до дитини регулярно.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Враховуючи вимоги ч.1 та 2 ст. 150 Сімейного кодексу України суд приходить до висновку, що виконання обов'язків, передбачених статтею, вимагає від батьків тривалого і щоденного спілкування з дитиною, уваги до її потреб, постійного контакту з дитиною, а отже, тривала перерва в спілкуванні з дитиною з власної ініціативи позивачки свідчить про неналежне виконання нею своїх батьківських обов'язків. Судом не встановлено жодних фактів перешкоджання позивачці у виконанні її батьківських обов'язків, а отже, суд вважає доведеним факт неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України.
В той час у наведених вище актах міститься інформація про те, що батько, ОСОБА_2, весь час опікується дитиною. З наведених вище підстав суд приходить до висновку, що ця обставина є доведеною, оскільки оцінка доказам надавалася судом вище. Тобто, зі сторони ОСОБА_2 мало місце належне виконання своїх обов'язків та постійна опіка над дитиною.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що рішенням Сокальського районного суду від 11.10.2013р. у справі 3 454/2736/13-ц було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 ОСОБА_1 відмовилася в добровільному порядку сплачувати кошти на утримання доньки, у зв'язку з чим ОСОБА_2 змушений був звернутися до Відділу Державної виконавчої служби Сокальського
районного управління юстиції з заявою про примусове виконання рішення суду. Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями рішення Сокальського районного суду від 11.10.2013р. у справі 3 454/2736/13-ц та довідки ВДВС Сокальського РУЮ № 3738 від 14.05.2014р. Відповідно до зазначеної довідки за період з 01.10.2013р. по 30.04.2014р. ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 не сплачувала.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Стаття 181 СК України визначає способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, оскільки відносно ОСОБА_1 судом було обрано спосіб утримання у вигляді сплати 350, 00 грн. щомісячно, то зазначений обов'язок підлягає виконанню ОСОБА_1 саме у спосіб визначений судом.
Таким чином, суд вважає доведеною обставину, що ОСОБА_1 неналежно виконує батьківський обов'язок з утримання дитини.
Відповідно до ч.2 ст. 161 СК України суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу.
Згідно додатків до позовної заяви та пояснень наданих позивачкою в судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент подання позову та на момент розгляду справи немає постійного місця праці або іншого самостійного доходу, перебуває на утриманні чоловіка ОСОБА_5
Згідно копії трудового договору ОСОБА_2 має постійну роботу та отримує стабільний дохід. Згідно пояснень ОСОБА_2, наданих у судовому засіданні, він уже тривалий час працює на цій роботі, але раніше працював неофіційно. На даний час трудові відносини з працедавцем приведені у відповідність до трудового законодавства.
Таким чином, суд вважає, що передача дитини для проживання з ОСОБА_1 суперечить вимогам ч. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги… інші обставини, що мають істотне значення для вирішення цього питання.
Серед інших обставин судом було досліджено висновки органу опіки і піклування Сокальської РДА відповідно до яких належні умови для проживання дитини створено, як за місцем проживання матері так і за місцем проживання батька.
Також судом на підставі довідки про склад сім'ї, яка була долучена позивачкою до позовної заяви, встановлено, що разом з ОСОБА_1 у квартирі за адресою АДРЕСА_2 проживає її батько - ОСОБА_4, 1960р.н. В судовому засіданні за клопотанням відповідача було витребувано та досліджено матеріали кримінальної справи про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4. та матеріали розгляду подання КЗ СРР ЛО «Сокальської ЦРЛ» про скасування надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_4, копії окремих документів цих проваджень за клопотанням відповідача долучено до матеріалів справи.
На підставі огляду зазначених документів судом встановлено що відповідно до постанови Сокальського районного суду від 29 квітня 2010року встановлено що ОСОБА_4 застосувавши фізичне насильство до жінки, погрожуючи їй фізичною розправою, насильно задовольнив свою статеву пристрасть неприроднім способом, завдавши при цьому жертві легкі тілесні ушкодження. Вина ОСОБА_4 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 153 КК України доведена повністю. Відповідно до акту №301 стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 02.12.2009р. ОСОБА_4 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді шизофренії з дефектом особи в емоційно-вольовій сфері, що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Судом було застосовано до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру - госпіталізацію до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Постановою Сокальського районного суду від 24 березня 2011р. застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру змінено на надання йому амбулаторної психіатричної допомоги. В подальшому до Сокальського районного суду надійшло подання головного лікаря КЗ СРР ЛО «Сокальської ЦРЛ» про скасування надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_4 04.12.2013р. до суду надійшла заява представника КЗ СРР ЛО «Сокальської ЦРЛ» про залишення без розгляду подання про скасування надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_4 оскільки у хворого загострення перебігу захворювання. Постановою Сокальського районного суду від 05.12.2013р. в задоволенні подання головного лікаря КЗ СРР ЛО «Сокальської ЦРЛ» про скасування надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_4 відмовлено.
Відповідно до ст.. 92 КК України метою застосування примусові заходи медичного характеру є обов'язкове лікування особи та запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 94 ККУ надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку є одним з видів примусових заходів медичного характеру.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи до ОСОБА_4 застосовуються примусові заходи медичного характеру метою яких є обов'язкове лікування особи та запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь, а отже, спростовується твердження позивачки про те, що відпала обставина, якою вона керувалася погоджуючись на те, щоб залишити дитину проживати разом з батьком.
Також суд приходить до висновку, що зазначена обставина має істотне значення для вирішення спору і враховуючи хворобу ОСОБА_4, його нездатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та необхідність у застосуванні примусових заходів медичного характеру для запобігання вчиненню ОСОБА_4 суспільно небезпечних діянь суд приходить до висновку що спільне проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в одній квартирі з ОСОБА_4 негативно вплине на розвиток дитини, її психічний та емоційний стан, може бути небезпечним для дитини.
Позивачкою не надано доказів і судом у судовому засіданні не встановлено доказів твердженням позивачки про те, що ОСОБА_2 не може забезпечити належного догляду за дитиною, постійно відлучається, залишає дитину під наглядом своєї хворої матері. Також не знайшли підтвердження твердження позивачки про часте вживання відповідачем алкогольних напоїв.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову суд виходив з таких обставин: наявність встановлених фактів неналежного виконання своїх батьківських обов'язків позивачкою, відсутність у неї самостійного доходу та неможливість створити за місцем її проживання належних умов для розвитку та безпеки дитини у зв'язку з проживанням разом з позивачкою особи до якої застосовано примусові заходи медичного характеру.
Задовольняючи зустрічний позов судом враховано інтереси дитини, проживання дитини протягом багатьох років з батьком у звичній для дитини обстановці, де дівчинка постійно перебуває, відвідує садочок, має стійке коло спілкування.
Судом також враховано рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, відсутність протипоказань для помешкань обох батьків щодо проживання в них дитини та наявність у обох батьків належних соціально-побутових умов.
Проживання дитини з батьком не позбавляє маму дитини права на спілкування з дитиною та участь у вихованні дитини. Як встановлено судом зазначене право матері не порушується.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України та на підставі ст.ст. 19 ч.4, 56 ч.3, 161 Сімейного Кодексу України , суд-
В первісному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - заддоволити.
Визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 оплачені ним 243 гривні 60 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий: О. А. Веремчук