10.03.2015 року Справа № 904/382/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача
суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.
секретар судового засідання Малик С.О.
представники сторін:
від позивача: Куткова Н.Б., довіреністьб/н від 05.01.15, представник;
від позивача: Покотиленко І.О., довіреністьб/н від 05.01.15, представник;
від відповідача: Вдовін М.М., довіреністьб/н від 03.04.14, представник;
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НІКА-5"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 року у справі № 904/382/14
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СУВОРОВА", м. Дніпропетровськ
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НІКА-5", м. Дніпропетровськ
про стягнення 158 006,43 грн. -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 року у справі № 904/382/14 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НІКА-5", на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СУВОРОВА" суму боргу в розмірі 116 061,36 грн., 2 321,23 грн. витрат на оплату судового збору, 5 535,00 грн. витрат по оплату проведення судової експертизи.
Позовні вимоги в частині відшкодування витрат на сервісне обслуговування згідно рахунку № 543 від 23.09.2013р. на суму 1161,36,00 грн., рахунку № 456 від 15.07.20013р. на суму 7335,46 грн., витрат на сервісне обслуговування у січні 2014р., витрат на оплату природного газу у листопаді 2013р., грудні 2013р., січні 2014р., витрат на оплату електроенергії у січні 2014, витрат на оплату праці працівників у січні 2012р-січні 2014р. залишено без розгляду.
В решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони по даній справі є співвласниками неподільного майна - дахової котельні та єдиної мережі інженерних комунікацій по забезпеченню гарячим водопостачанням та теплопостачанням квартир та нежитлових приміщень у секціях 1,2 будинку по вул.Литовська,1 у м.Дніпропетровську, які знаходяться на балансі Об*єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова", та секції 1,2,3 будинку по вул.Суворова, 14 в м.Дніпропетровську, які знаходяться на балансі Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "НІКА-5".
Фактично вказані секції є частинами єдиного житлового комплексу в кварталі, обмеженому вулицями Литовською, Суворова, Фабрично-заводською, Промисловою в м.Дніпропетровську.
Допоміжні приміщення в цих секціях, конструктивні елементи будинку, технічне обладнання (зокрема дахова котельня та єдина мережа інженерних комунікацій по забезпеченню гарячим водопостачанням та теплопостачанням квартир та нежитлових приміщень у секціях), забезпечують належне функціонування жилого будинку і є неподільним майном в розумінні Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Посилаючись на положення ст.ст.19, 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 10/14 від 26.09.2014 року, відсутність доказів участі відповідача у обов'язкових платежах, суд визначив частки обов'язкових платежів на ремонт і утримання неподільного майна - оплату природного газу, електричної енергії; оплату на сервісне обслуговування та ремонт котельні і інженерних мереж, витрати на оплату праці особи, відповідальної за газове господарство.
При цьому, суд врахував надані відповідачем платіжні документи, що підтверджують його участь в утриманні і ремонті неподільного майна на загальну суму 305 580,80 грн. і зменшив на вказану суму належні до стягнення витрати.
Залишаючи без розгляду вимоги позивача про стягнення з відповідача частки витрат на оплату праці особи, відповідальної за газове господарство, про стягнення заборгованості на участь в загальному обсязі обов'язкових платежів на оплату вартості природного газу спожитого у листопаді та грудні 2013, січні 2014, електричної енергії, спожитої у січні 2014 року, суд послався на відсутність доказів вчинення таких витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування рішення від 08.12.2014 року про стягнення 165 226,19 грн. Просив винести нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилався на неправомірність висновку суду про встановлення наявності неподільного майна у сторін по справі, оскільки Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 року у справі №к-23677/07 встановлено, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СУВОРОВА" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НІКА-5" знаходяться у різних будинках, які мають різні юридичні адреси та є абсолютно самостійними будівлями, незалежними один від одного та з своїми незалежними інженерними мережами.
З огляду на це скаржник вважає, що висновок суду про наявність у сторін неподільного майна є необґрунтованим.
Також скаржник посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд розглянув вимоги позивача, які змінені під час розгляду спору за своїми підставами - розрахунок позивач спочатку проводив по показникам приладів обліку, а пізніше - пропорційно розподілу витрат.
Ще однією підставою для скасування оскаржуваного рішення апелянт зазначає неправильність проведеного позивачем та судом розрахунку, оскільки вважає, що розрахунок розміру наданих послуг з опалення, теплопостачання має проводитись за тарифами, встановленими відповідно до ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Не погоджується апелянт і з тим, що частина вимог залишена судом без розгляду, оскільки вважає, що таким чином судом порушено ст.81 Господарського процесуального кодексу України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апелянта, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін як законне та обґрунтоване, винесене у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог у справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 158 006,43 грн., що становить частку відповідача у витратах на участь в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна - дахової котельні, балансоутримувачем якої є позивач.
До таких витрат згідно заяви про уточнення позовних вимог від 08.12.2014 року (т.5 а.с.3) позивач відносить витрати на оплату природного газу, спожитого в період січень 2012-січень 2014; витрати на оплату електроенергію спожиту у період листопад 2012-січень 2014; витрати на оплату сервісного та технічного обслуговування котельні та теплових мереж у період січень 2012-січень 2014; витрати на оплату працівника, відповідального за газове господарство на підприємстві за період січень 2012-січень 2014 року (т.5 а.с.109-110).
Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово уточнював заявлені вимоги, однак доводи апелянта про зміну позивачем підстав і предмету позову після початку розгляду справи судом є необґрунтованими.
У відповідності з господарським процесуальним законодавством предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предметом позову по даній справі є відшкодування відповідачем позивачу частини фактично понесених ним витрат на підігрів води, опалення та обслуговування дахової котельні, пропорційно площі житлових та нежитлових приміщень по вулиці Литовська, 1 (секції 1, 2) та вулиці Суворова, 14 (секції 1, 2, 3), які перебувають на балансі позивача і відповідача та опалюються за допомогою котельні, яка є загальним неподільним майном власників житлових та нежитлових приміщень єдиного житлового комплексу.
Підставами, на яких ґрунтується вимога позивача, є невиконання відповідачем своїх зобов'язань по своєчасному та повному відшкодуванню позивачу частини витрат на підігрів води, опалення та обслуговування дахової котельні, балансоутримувачем якої є позивач.
Під час розгляду оскаржуваної справи в першій інстанції позивач не змінював підстави та предмету позову, а лише в своїх заявах наводив додаткові міркування та обґрунтування своєї правової позиції, змінював розмір вимог майнового характеру.
Відповідно до заяви позивача від 08.12.2014 року, він остаточно визначився із розміром позовних вимог, який склав 158 006,43 грн., переліком обов'язкових платежів, в яких, на його думку, відповідач зобов'язаний брати участь та періодами, в яких ці витрати були здійснені позивачем.
Це витрати на оплату природного газу, спожитого в період січень 2012-січень 2014 року; витрати на оплату електроенергію, спожиту у період листопад 2012-січень 2014 року; витрати на оплату сервісного та технічного обслуговування котельні та теплових мереж у період січень 2012-січень 2014 року; витрати на оплату працівника, відповідального за газове господарство на підприємстві за період січень 2012 - січень 2014 року. Саме ці позовні вимоги були розглянуті судом першої інстанції як остаточна редакція позову.
Отже, зміна позивачем розрахунку призвела лише до зміни суми позову без зміни його предмету та підстав. Доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими. Будь-яких порушень процесуального права колегія суддів не вбачає.
Щодо спростування відповідачем висновку суду першої інстанції про те, що секції 1, 2 по вул. Литовській, 1 та секції 1, 2, З по вул. Суворова, 14, допоміжні приміщення в цих секціях, конструктивні елементи будинку, технічне обладнання (зокрема, дахова котельня та єдина мережа інженерних комунікацій по забезпеченню гарячим водопостачанням та теплопостачанням квартир та нежитлових приміщень у секціях) є неподільним майном в розумінні Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" необхідно зазначити наступне:
Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 05.07.2004 року № 1827 тимчасовим балансоутримувачем новозбудованого житлового будинку по вул. Литовській, 1 (секції 1, 2) призначено Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" на строк до створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та прийняття будинку на баланс об'єднання.
Установчими зборами власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Литовська, 1 (секції 1, 2), м. Дніпропетровськ, 15.01.2005 року було прийнято рішення про створення ОСББ "Суворова" та ухвалено прийняти на баланс Об'єднання багатоквартирний будинок, розташований по вул. Литовська, 1 (секції 1, 2) у м. Дніпропетровську.
Актами приймання-передачі від 16.02.2011 року, які підписані комісією у складі Голови правління ОСББ "Суворова" та представників КЖЕП "Південне", останній передав зі свого балансу на баланс ОСББ "Суворова" житловий багатоквартирний будинок по вул. Литовській, 1 (секції 1, 2) з усіма житловими, нежитловими, допоміжними приміщеннями, технічним обладнанням, інвентарною справою.
Відповідно до проектної документації багатоквартирний будинок по вулиці Литовській, 1 (секції 1, 2) є частиною єдиного житлового комплексу в кварталі, обмеженому вулицями Литовською, Суворова, Фабрично-заводською, Промисловою.
На даху секції № 2 багатоквартирного будинку по вул. Литовська, 1 розташована дахова котельня, яка відповідно до проектної документації призначена для забезпечення гарячим водопостачанням та теплопостачанням квартир та нежитлових приміщень у житлових будинках секцій 1, 2 по вулиці Литовській, 1, балансоутримувачем яких є позивач, а також секцій 1, 2, 3 по вулиці Суворова, 14, балансоутримувачем яких є відповідач.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" неподільним майном є неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування житлового будинку.
Житловий комплекс є єдиним комплексом нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком, або його частиною, разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс (ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Цілісність житлового комплексу та неподільність дахової котельні з інженерними мережами підтверджуються висновком судової будівельно-технічної експертизи від 26.09.2014року, на яку послався і суд, відповідно до якого за допомогою котельні, розташованої на даху секції 2 по вулиці Литовській, 1, здійснюється опалення та підігрів гарячої води квартир та нежитлових приміщень у житлових будинках секцій 1, 2 по вулиці Литовській, 1, (балансоутримувачем яких є позивач), а також секцій 1, 2, З по вулиці Суворова, 14 (балансоутримувачем яких є відповідач).
Вищезазначені секції житлового комплексу та дахова котельня мають єдину мережу інженерних комунікацій, які дозволяють своєчасно і якісно забезпечити кожну квартиру та нежитлове приміщення теплом та гарячою водою. Інженерні мережі є складовою частиною системи опалення зазначених секцій. Для незмінного функціонування системи опалення інженерні мережі будинку не повинні зазнавати конструктивного поділу чи змін.
Цілісність житлового комплексу та неподільність дахової котельні підтверджуються також листом забудовника - Управління будівництва і будіндустрії № 159 Державного підприємства Виробничого об'єднання Південного машинобудівного заводу імені О.М. Макарова від 24.01.2007року, вих. № 159-19, копія якого є в матеріалах справи.
Відповідно до п.3.1. Статуту ОСББ "Суворова" майно об'єднання складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно - це неподільна частина багатоквартирного будинку, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання, що забезпечують належне функціонування будинку. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає відчуженню.
Підпунктом 3.2.1. Статуту визначено, що до неподільного майна належить, зокрема, частина допоміжних приміщень, конструктивних елементів, технічного обладнання багатоквартирного будинку, які не можуть бути поділені між власниками приміщень будинку та без яких не може бути належного утримання багатоквартирного будинку; технічне обладнання будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію житлових та нежитлових приміщень (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, зазо-, електропостачання... тощо).
В судовому засіданні відповідач підтвердив, що забезпечення гарячою водою і постачання тепла до квартир та нежитлових приміщень у житлових будинках секцій 1, 2, 3 по вулиці Суворова, 14, здійснюється за допомогою дахової котельні, яка знаходиться на балансі позивача та утримується за рахунок позивача.
Відповідачем не доведено виділення секцій 1, 2 по вул. Литовська, 1, та секцій 1, 2, 3 по вул. Суворова, 14 в окремі житлові комплекси.
Отже, висновок оскаржуваного рішення про те, що житлові будинки за адресою: вул. Литовська, 1 (секції 1, 2), вул. Суворова, 14 (секції 1, 2, 3) є частинами єдиного житлового комплексу нерухомого майна, а дахова котельня, розташована на даху секції 2 по вул. Литовська, 1, яка знаходиться на балансі ОСББ "Суворова", є неподільним загальним майном власників житлових та нежитлових приміщень цього житлового комплексу, повністю відповідає встановленим обставинам справи.
Посилання апелянта на обставини, встановлені Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 року у справі №к-23677/07 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у вказаній справі предметом дослідження було питання правомірності рішення Виконкому Дніпропетровської міської ради в частині прийняття на баланс ОСББ "Суворова" секцій 1,2,3 по вул.Суворова,14.
Є необґрунтованим і посилання апелянта на безпідставність висновку суду щодо необхідності пропорційного розподілу витрат на утримання та ремонт неподільного майна.
Створення співвласниками двох чи більше об'єднань в межах житлового комплексу не змінює правового статусу неподільного майна (дахової котельні та єдиної мережі інженерних комунікацій по забезпеченню гарячим водопостачанням та теплопостачанням квартир та нежитлових приміщень у секціях) та не змінює правил участі в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку, встановлених ст. 20 Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Згідно вказаної правової норми частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт загального майна та в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ч.1 ст.360 Цивільного кодексу України).
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).
Зазначена норма встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо.
За власниками квартир у житловому дво- або багатоквартирному будинку на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру (ч.2 ст. 382 Цивільного кодексу України).
Якщо об'єкт перебуває у спільній власності кількох співвласників, вони відповідно до своєї частки у праві спільної власності беруть участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна (пп.1.4. п.1. Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 року №13).
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави вважати, що співвласники зобов'язані нести витрати щодо утримання не лише займаних ними приміщень або квартир у багатоквартирному будинку, але і щодо їх спільного майна.
Підпунктом 3.2.1. Статуту ОСББ "Суворова" визначено, що частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі житлових та нежитлових приміщень, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.
Матеріали справи містять копію листа відповідача, адресованого позивачу № 242 від 22.01.2014 року (а.с.104, т.2), де відповідач чітко зазначає, що дахова котельня, розташована на даху секції 2 по вул. Литовській,1, належить на праві спільної власності також і членам ОСББ "Ніка-5".
З огляду на наведене, посилання відповідача на наявність теплових лічильників на кожну секцію ніяк не впливає на пропорційність розподілу витрат на утримання та ремонт неподільного майна, оскільки пропорційна частина витрат, яка підлягає сплаті відповідачем, в подальшому розподіляється ним самостійно між мешканцями квартир та власниками нежитлових приміщень секцій, які перебувають на його балансі.
Є безпідставним і твердження відповідача про те, що позивач при наданні послуг з опалення та гарячого водопостачання мешканцям інших будинків, якими є мешканці секцій 1, 2, 3 по вулиці Суворова, 14, повинен їх надавати виключно за тарифом, затвердженим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, сформованим у відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст.4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як організація для здійснення функцій, визначених законом.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.
Отже, визначені Законом мета і предмет діяльності ОСББ не передбачають провадження об'єднанням господарської діяльності, а тому ОСББ не є суб'єктом господарювання та не може бути і не є виробником або виконавцем, або постачальником житлово-комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а відтак і не формує цін чи тарифів на послуги.
Відповідно до ст.1 вказаного Закону виконавець житлово-комунальних послуг - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
Виробник житлово-комунальних послуг - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Споживач житлово-комунальних послуг - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Стаття 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачає, що предметом діяльності ОСББ, серед іншого, є сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг, для чого статтями 10, 16, 22 Закону ОСББ надано право укладати відповідні договори з суб'єктами, що надають послуги.
Стаття 4 названого Закону серед іншого передбачає можливість ОСББ за договором з постачальником комунальних послуг-бути колективним замовником (абонентом) таких послуг.
Таким чином, з визначеного Закону України "Про житлово-комунальні послуги" переліку учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (власник, споживач, виконавець, виробник) - ОСББ може виступати лише у ролі споживача - як колективний замовник (абонент).
Отже, позивач не є реалізатором теплової енергії, не формує на неї ані цін, ані тарифів, не отримує прибутку, сума позову сформована виключно на підставі цін та тарифів, які виставлялися позивачу виробниками та виконавцями комунальних послуг та фактично були сплачені позивачем.
Щодо розміру задоволених судом вимог, то є безпідставним посилання апелянта на порушення вимог ст.81 Господарського процесуального кодексу України та ст.33 цього ж кодексу щодо неналежної оцінки доказів відповідача про оплату.
З позовної заяви вбачається, що сума позову складається з окремих витрат позивача, які розбиті за періодами - місяцями, в яких ці витрати були здійснені позивачем, а саме: витрати на оплату природного газу спожитого в період січень 2012-січень 2014 року; витрати на оплату електроенергію спожиту у період листопад 2012-січень 2014 року; витрати на оплату сервісного та технічного обслуговування котельні та теплових мереж у період січень 2012-січень 2014 року; витрати на оплату працівника, відповідального за газове господарство на підприємстві за період січень 2012 - січень 2014 року. Тобто, кожна витрата є самостійною, підтвердженою окремим документом, та не пов'язана з іншою витратою.
Суд першої інстанції прийняв рішення про залишення без розгляду тих витрат позивача на оплату послуг та робіт, за якими на дату ухвалення рішення в матеріалах справи були відсутні документи на підтвердження передачі-приймання цих послуг та робіт, що зробило неможливим вирішити спір в цій частині, та розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Так, згідно матеріалів справи (том 2 а.с.20-51,58-61,68-69,76-85,93-97), з січня 2012 по жовтень 2013року позивач витратив на оплату природного газу 666 456,32 грн. При цьому вартість природного газу для виробництва теплової енергії для населення і для виробництва теплоенергії, яка споживається установами, організаціями та іншим споживачами, є різною.
Фактично, тепло для населення постачається у житлові приміщення, тепло для інших споживачів - у нежитлові приміщення. Витрати позивача на оплату природного газу для виробництва теплової енергії для постачання у житлові приміщення, за період з січня 2012 по жовтень 2013 року складають 580 898,64 грн.
Витрати позивача на оплату природного газу для виробництва теплової енергії для постачання у нежитлові приміщення, за період з січня 2012 по жовтень 2013 року складають 85 557,68 грн.
Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10/14 від 26.09.2014 року (том4 а.с. 157-168), площа житлових приміщень, які отримують тепло та гарячу воду, вироблені за допомогою спірної дахової котельні, і які обслуговується ОСББ "НІКА5", складає 57,7 %.
Таким чином, відповідач зобов'язаний приймати участь у обов'язкових платежах на оплату природного газу для вироблення теплової енергії для забезпечення житлових приміщень в розмірі 57,7 % загальних витрат, що складає 580 898,64х57,7% = 335 178,51 грн.
Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10/14 від 26.09.2014 року площа нежитлових приміщень, які отримують тепло та гарячу воду, вироблені за допомогою спірної дахової котельні, і які обслуговується ОСББ "НІКА5", складає 53,0 %.
Таким чином, відповідач зобов'язаний приймати участь у обов'язкових платежах на оплату природного газу для вироблення теплової енергії для забезпечення нежитлових приміщень в розмірі 53,0 % загальних витрат, що складає 85 557,68х53,0% = 45 345,57 грн.
Згідно матеріалів справи (том 2 а.с.193-206), у період з листопада 2012 по грудень 2013 року позивач витратив на оплату електричної енергії (для забезпечення функціонування котельні) 14 372,14 грн. - без ПДВ, 17 246,57 грн. - з ПДВ.
Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10/14 від 26.09.2014 року, площа приміщень (з урахуванням допоміжних приміщень), які отримують тепло та гарячу воду, вироблені за допомогою спірної дахової котельні, і які обслуговується ОСББ "НІКА5", складає 56,5 %.
Таким чином, відповідач зобов'язаний приймати участь у обов'язкових платежах на оплату електричної енергії в розмірі 56,5 % загальних витрат, що складає 17 246,57х56,5% = 9 744,31 грн.
Згідно матеріалів справи (том 1 а.с.169-218,262-225,228-233), у період з січня 2012 по грудень 2013 року позивач витратив на сервісне обслуговування та ремонт котельні і інженерних мереж 55 528,8 грн.
Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10/14 від 26.09.2014 року, площа приміщень (з урахуванням допоміжних приміщень), які отримують тепло та гарячу воду, вироблені за допомогою спірної дахової котельні, і які обслуговується ОСББ "НІКА5", складає 56,5 %.
Таким чином, відповідач зобов'язаний приймати участь у обов'язкових платежах на оплату сервісного обслуговування та ремонт котельні і інженерних мереж в розмірі 56,5 % загальних витрат, що складає 55 528,8х56,5% = 31 373,77 грн.
Суд першої інстанції врахував надані відповідачем докази оплати - платіжні документи про його участь в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна на загальну суму 305 580,80 грн. та правильно визначив розмір відшкодування витрат, належних до стягнення на користь позивача.
Таким чином, оскаржуване судове рішення винесено відповідно до норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, висновки суду відповідачем не спростовано. За вказаних обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 року у справі № 904/382/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: Ю.Б. Парусніков
Підписано в повному обсязі 27.03.2015 року.