12 березня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/7123/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Рогоза Х. С.,
представника позивача - Расько Ю. О.,
представника відповідача - Скорик Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної фінансової інспекція в Полтавській області до Державного професійно-технічного навчального закладу "Професійний аграрний ліцей" м. Кобеляки про зобов'язання вчинити певні дії, -
16 грудня 2013 року Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу "Професійний аграрний ліцей" м. Кобеляки про зобов'язання виконати пункти 1, 4, 9 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 11 червня 2013 року № 16-03-3-14/4015.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року, позов задоволено частково, зобов'язано відповідача виконати пункти 1, 9 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 11 червня 2013 року № 16-03-3-14/4015.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.12.2014 року рішення попередніх судових інстанцій було скасовано в частині позовних вимог про зобов'язання виконати пункт 9 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 11 червня 2013 року № 16-03-3-14/4015, справу в цій частині вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 06 січня 2015 року справу за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Державного професійно-технічного навчального закладу "Професійний аграрний ліцей" м. Кобеляки про зобов'язання вчинити певні дії прийнято до провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивачем проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01 вересня 2011 року по 01 квітня 2013 року, за результатами якої складено акт, що відображає виявлені в ході ревізії недоліки, допущені в діяльності Ліцею. Перелік, порядок та строки для усунення зазначених недоліків визначено вимогою ДФІ в Полтавській області від 11 червня 2013 року №16-03-3-14/4015, зокрема, пунктом 9 вимоги. Внаслідок неповного виконання відповідачем приписів зазначеного документу, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання навчальний заклад вчинити дії, спрямовані на усунення недоліків, виявлених ревізією.
В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог з огляду на те, розрахунок заробітної плати учням ДФІ у Полтавській області проведено невірно саме у розрізі реальної кількості відпрацьованого часу.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Полтавській області на II квартал 2013 року позивачем проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності ДПТНЗ "Професійний аграрний ліцей" м. Кобеляки за період з 01 вересня 2011 року по 01 квітня 2013 року.
За результатами ревізії складено акт від 21 травня 2013 року № 03-21/251 (том І а.с. 87-157), яким зафіксовані порушення, допущені в фінансово-господарській діяльності Ліцею за період, охоплений ревізією.
Вибірковою ревізією повноти і своєчасності надходження, законності використання коштів, отриманих від роботи виробничих майстерень, підсобних господарств, учбово-дослідних дільниць, виробничої практики, проведеною за період з 01 січня 2012 року по 01 січня 2013 року встановлено, що Ліцеєм з підприємствами, організаціями, установами, приватними підприємцями (далі - Підприємства) укладено угоди щодо проходження учнями Ліцею виробничої практики. За результатами зустрічних звірок та отриманої інформації від Підприємств підтверджено факт проходження виробничої практики учнями Ліцею та факт ненарахування і невиплати заробітної плати учням під час проходження практики, що порушує гарантоване Конституцією право громадян на своєчасне одержання винагороди за працю.
Вищевказане порушення, на думку позивача, призвело до порушення прав учнів ДПТНЗ "Професійний аграрний ліцей" на оплату праці та недоотримання заробітної плати 204 особами на загальну суму 408451,60 грн. (п.9 вимоги).
У своїх поясненнях від 30 січня 2015 року позивач зауважив, що вказаним порушенням на суму 408 451 грн. 60 коп. матеріальної шкоди (збитків) державі або підконтрольній установі не заподіяно. Проте, за твердженням позивача, письмова вимога від 11 червня 2013 року № 16-03-3-14/4015 підготовлена відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, де зазначено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявленого ревізією порушення законодавства. При цьому, вказаними нормами не зазначається, що письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства направляється лише у разі, якщо не усунуті конкретні фінансові порушення, що виявлені контрольними заходами, коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода (збитки).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та пункту 9 Вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 11.06.2013 р. № 16-03-3-14/4015 «Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності державного професійно-технічного навчального закладу «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки порушень законодавства з питань збереження і використання державної і комунальної власності та фінансів», яким позивач вимагає від відповідача вирішити питання щодо виплати заробітної плати учням за час виробничої практики на підприємствах та у приватних підприємців на загальну суму 408451,6 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (надалі - Закон №2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).
Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону №2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону №2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Як слідує зі змісту Акту від 21.05.2013 № 03-21/251 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності державного професійно-технічного навчального закладу «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки за період з 01.09.2011 по 01.04.2013, ревізією було встановлено, що у зв'язку із укладенням угод про проходження виробничої практики директором ліцею Чичкою Б.Б. з підприємствами (до 05.08.2012 року), якими не передбачено оплату праці учнів під час проходження виробничої практики, що суперечить ч. 4 ст. 53 Закону України «Про освіту», ст. 29, 37 Закону України «Про професійно-технічну освіту», п. 8, 17 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992 (зі змінами), пп. «е» п. 3.3. Статуту, цими підприємствами не нараховувалась і не виплачувалась їм заробітна плата, що призвело до порушення прав громадян на оплату праці, гарантованого Конституцією України, і як наслідок до недоотримання заробітної плати 2014 учнями на загальну суму 408451,6 грн. (у тому числі 5 учнями з числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування -9030, 36 грн.), яка обрахована виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ст.. 13 Закону України «Про Державний бюджету України на 2012 рік» та тривалості виробничої практики, вказаної у відповідних угодах, наказах керівника Ліцею про направлення на виробничу практику учнів відповідних груп та Щоденниках виробничої практики.
Згідно пункту 3.9 Наказу Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах", затвердженого 30 травня 2006 року № 419 виробнича практика учнів, слухачів проводиться безпосередньо на робочих місцях на підприємстві чи у сфері послуг з метою удосконалення здобутих знань, умінь і практичних навичок, що необхідні для досягнення відповідного рівня кваліфікації, встановленими державними стандартами, а також з метою забезпечення їх соціальної, психологічної і професійної адаптації в трудових колективах.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про професійно-технічну освіту" підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов'язані надавати учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів оплачувані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики. Порядок надання робочих місць визначається Кабінетом Міністрів України.
Керівники підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці та оплату праці учнів, слухачів на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії.
Учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів під час виробничого навчання і виробничої практики на виробництві виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм.
Підприємства, установи, організації-замовники підготовки кваліфікованих робітників зобов'язані відповідно до укладених угод перераховувати кошти на зміцнення навчально-виробничої бази, безоплатно передавати для навчальних цілей професійно-технічним навчальним закладам приміщення, споруди, обладнання, техніку, інструменти, матеріали, енергоносії, науково-технічну інформацію, нові технології виробництва тощо, подавати консультаційну технічну і технологічну допомогу та можливість стажування на виробництві викладачам, майстрам виробничого навчання, інструкторам виробничого навчання, проводити роботу з професійної орієнтації молоді.
Вимогами статті 37 Закону України "Про професійно-технічну освіту" визначено, що учень, слухач професійно-технічного навчального закладу, крім прав, передбачених Законом України "Про освіту", мають право зокрема, на оплату праці під час виробничого навчання і практики згідно з законодавством.
Відповідно до вимог пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики" від 07 червня 1999 року № 992, за всі роботи, виконані учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п'яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.
Вибірковою ревізією повноти і своєчасності надходження, законності використання коштів, отриманих від роботи виробничих майстерень, підсобних господарств, учбово-дослідних дільниць, виробничої практики, проведеною за період з 01 січня 2012 року по 01 січня 2013 року встановлено, що адміністрацією Ліцею укладено з підприємствами, організаціями, установами, приватними підприємцями (далі за текстом - Підприємства) угоди щодо проходження виробничої практики учнів Ліцею. Обов'язки Підприємств визначено пунктом 3 вказаних Договорів, а саме: надати учням робочі місця та створити умови для повного виконання ними учбової програми виробничої практики; не допускати використання учнів у період практики на інших видах робіт, крім тих, що перераховані у програмі; виділити інженерно-технічних працівників для керівництва виробничою практикою учнів Ліцею; забезпечити учням проведення інструктажів на робочих місцях з техніки безпеки і протипожежних заходів та нагляд за якістю виконання робіт; забезпечити безпечні умови роботи учнів і дотримання встановленого законом режиму роботи; забезпечити учнів необхідним обладнанням, інструментом і засобами захисту для безпечної роботи на кожному робочому місці.
Факт проходження виробничої практики учнями Ліцею на Підприємствах та виконання робіт за відповідними професіями упродовж 2012 року підтверджується наказами про направлення на виробничу практику учнів /а.с. 208-218, т. 1/, угодами про направлення на виробничу практику учнів /а.с. 104-154, т. 3/, реєстрами укладених угод, складеними посадовими особами аграрного ліцею /а.с. 90-97, т.2/,довідками зустрічних звірок /а.с. 219-238, т. 1/, довідками підприємств про проходження учнями практики без здійснення оплати праці /а.с. 77-89, т.3/. Згідно пояснень представника позивача та відповідача наданих під час розгляду справи, проходження практики учнями відповідача також підтверджується щоденниками обліку учбово-виробничих робіт при навчанні на підприємстві, які ведуться учнями-практикантами. Ревізією також встановлено та відображено в Акті перевірки, що за даними бухгалтерського обліку Ліцею, станом на 01.04.2013 року (та на момент проведення ревізії) кошти від Підприємств, з якими укладено угоди на проходження виробничої практики, не надходили, відсутні також надходження від учнів, які проходили учбово-виробничу практику, відповідна заборгованість в обліку навчального закладу не відображена. При цьому в самих договорах умова про оплату праці учнів при проходженні практики відсутня.
Зазначені обставини сторонами під час розгляду справи не заперечувались та не спростовувались.
З огляду на викладене позивач дійшов до висновку про порушення прав громадян на оплату праці, гарантованого Конституцією України, і як наслідок до недоотримання заробітної плати 2014 учнями на загальну суму 408451,6 грн. (у тому числі 5 учнями з числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування -9030, 36 грн.), яка обрахована виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої статтею 13 Закону України «Про Державний бюджету України на 2012 рік» та тривалості виробничої практики, вказаної у відповідних угодах, наказах керівника Ліцею про направлення на виробничу практику учнів відповідних груп та Щоденниках виробничої практики.
Під час ревізії органом фінансового контролю складений Розрахунок зведений недоотриманої заробітної плати учнями ДПТНЗ «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки за час проходження виробничої практики на підприємствах внаслідок не включення до угод про проходження виробничої практики положення щодо обов'язковості оплати праці учнів-практикантів за період з 01.01.2012 р. по 04.08.2012 р., що є додатком до Акта планової ревізії.
Відповідач у своїх поясненнях від 30 січня 2015 року зазначив, що сума невиплаченої заробітної плати учням за період проходження ними практики у 2012 році у розмірі 408 451 грн. 60 коп. відображена в позові ДФІ є необґрунтованою, оскільки, на думку відповідача, вона обчислялась виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет на 2012 рік", при цьому заробітна плата практиканта повинна обчислятися враховуючи кількість годин, які він пробув на підприємстві - базі практики, та ставку працівника відповідної професії по підприємству.
Надаючи оцінку проведеному органом фінансового контролю розрахунку недоотриманої заробітної плати учнями ДПТНЗ «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки за час проходження виробничої практики, суд виходить з наступного.
Зі змісту зазначеного розрахунку слідує, що він здійснений позивачем за такими показниками як: кількість робочих днів у періоді проходження виробничої практики щомісячно та за квартал; розмір мінімальної заробітної плати за квартал та яка приходиться на один робочий день місяця; сума недоотриманої заробітної плати.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці».
Згідно статті 1 зазначеного Закону заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до статті 6 Закон України «Про оплату праці» основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:
тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;
міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Як вже було зазначено, абзацом 1 пунктом 17 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики" від 07 червня 1999 року № 992, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за всі роботи, виконані учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Отже законодавець чітко визначив порядок за якими повинно відбуватись нарахування заробітної плати учням за період виробничого навчання та виробничої практики, а саме згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Проте позивачем Розрахунок зведений недоотриманої заробітної плати учнями ДПТНЗ «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки за час проходження виробничої практики на підприємствах внаслідок не включення до угод про проходження виробничої практики положення щодо обов'язковості оплати праці учнів-практикантів за період з 01.01.2012 р. по 04.08.2012 р., що є додатком до Акта планової ревізії не відповідає наведеним вимогам статей 1, 6 Закону України «Про оплату праці» та пункту 17 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики" від 07 червня 1999 року № 992.
При цьому органом фінансового контролю не було надано суду доказів того, що при здійсненні зазначеного розрахунку ним були використані відомості про установлені системи оплати праці, норми, розцінки, ставки (оклади) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок, а також про реально відпрацьовані учнями дні, кількість лікарняних, робочий графік тощо.
З огляду на викладені обставини суд приходить до висновку, що Розрахунок зведений недоотриманої заробітної плати учнями ДПТНЗ «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки за час проходження виробничої практики на підприємствах внаслідок не включення до угод про проходження виробничої практики положення щодо обов'язковості оплати праці учнів-практикантів за період з 01.01.2012 р. по 04.08.2012 р. здійснено на основі припущень та є власним суб'єктивним судженням позивача, а отже не може слугувати підставою для визначення сум заробітної плати щодо якої в пункті 9 Вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 11.06.2013 р. № 16-03-3-14/4015 «Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності державного професійно-технічного навчального закладу «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки порушень законодавства з питань збереження і використання державної і комунальної власності та фінансів», позивач покладає на відповідач обов'язок вирішити питання щодо виплати її учням за час виробничої практики на підприємствах та у приватних підприємців.
Частиною 9 статті 50 Закону України "Про професійно-технічну освіту" передбачено, що п'ятдесят відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, слухачів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.
Частиною 4 статті 53 Закону України "Про освіту" передбачено, що на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.
Порядок оплати виконаної роботи під час виробничого навчання і практики визначається Кабінетом Міністрів України.
П'ятдесят відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, слухачів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.
Таким чином, існує обмеження для виплати заробітної плати учням (слухачам) професійно-технічних навчальних закладів, а саме: 50% заробітної плати, нарахованої їм за час виробничого навчання і виробничої практики повинно бути направлено на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності.
Пунктом 18 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 р. № 992 передбачено, що п'ятдесят відсотків заробітної плати, нарахованої за час виробничого навчання і виробничої практики учням професійно-технічних навчальних закладів, які отримують стипендію і харчування, може бути направлено на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи. Питання щодо направлення п'ятдесяти відсотків заробітної плати учнів на рахунок професійно-технічного навчального закладу для використання у зазначених цілях вирішуються ним разом з підприємством, де учні проходять виробниче навчання та виробничу практику, в кожному конкретному випадку з урахуванням наявності підстав та доцільності і обумовлюються в договорі про надання робочих місць як додаткові зобов'язання підприємства.
При цьому згідно частини 4 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення виплачується стипендія в розмірі, який на 50 відсотків перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики.
Таким чином, враховуючи, що закон в ієрархії нормативно-правових актів має вищу юридичну силу, ніж підзаконний акт, яким в даному випадку є зазначений вище Порядок, суд приходить до висновку, що 50 відсотків заробітної плати, нарахованої учням за час виробничого навчання і виробничої практики, за виключенням 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
Згідно частини 4 статті 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.
Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:
перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;
друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.
У складі першої групи виділяються такі підгрупи:
підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;
підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;
підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;
підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).
У складі другої групи виділяються такі підгрупи:
підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;
підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб;
підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право;
підгрупа 4 - кошти, отримані від реалізації майнових прав на фільми, вихідні матеріали фільмів та фільмокопій, створені за бюджетні кошти за державним замовленням або на умовах фінансової підтримки.
Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на:
покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);
організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);
утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);
ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);
господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);
організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1, 3 і 4 другої групи);
виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).
З викладеного суд приходить до висновку, що 50 відсотків заробітної плати, нарахованої учням за час виробничого навчання і виробничої практики, за виключенням 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, і яка направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності є власними надходженнями бюджетної установи, які належать до другої підгрупи другої групи і включаються до спеціального фонду бюджету.
Як слідує з письмових пояснень представника позивача та залученої ним до матеріалів справи Програми планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Державного професійного-технічного навчального закладу «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки за період з 01.09.2011 по 01.04.2013, затвердженої 09 квітня 2013 року до кола основних питань ревізії віднесено, зокрема, питання 16 «Утворення та використання власних надходжень». Опис порушень у зв'язку із укладенням угод про проходження виробничої практики ревізорами включено до розділу Утворення та використання власних надходжень Акту від 21.05.2013 № 03-21/251 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності державного професійно-технічного навчального закладу «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки за період з 01.09.2011 по 01.04.2013.
Отже ненадходження саме 50 відсотків заробітної плати, нарахованої учням за час виробничого навчання і виробничої практики, за виключенням 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, є збитками підконтрольної установи - державного професійно-технічного навчального закладу «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки.
Щодо іншої частини невиплаченої заробітної плати та покладення обов'язку на підконтрольну установу обов'язку вирішити питання щодо її виплати шляхом вимоги суд виходить з наступного.
За приписами статті 259 Кодексу законів про працю України в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють уповноважені органи, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів державної податкової служби, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.
За змістом норми статті 35 Закону України «Про оплату праці» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах у межах наданих повноважень здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю; органи державної податкової служби; фінансові органи; професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці. Зазначені державні органи мають право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами. Органи державної податкової служби мають право на проведення позачергової перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 36 статті 2 Бюджетного кодексу України в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, місцевий фінансовий орган - установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції з складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань фінансів віднесено до місцевих фінансових органів. Сільський, селищний голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно із законом
Так Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 затверджене Положення про Державну інспекцію України з питань праці, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр) (пункт 1 Положення) та відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства з питань оплати праці (підпункт 1 пункту 4 Положення), для чого згідно підпунктів 5, 7 пункту 6, пункту 7 Положення може безпосередньо та через свої територіальні органи здійснювати безперешкодно перевірки, видавати в установленому порядку обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю. Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначає Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 р. за № 1291/21603).
Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України. (стаття 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).
За пунктом 1 Положення про Державну фінансову інспекцію затвердженим України Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Згідно пункту 7 Положення про Державну фінансову інспекцію Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах.
Основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування (пункт 3 Положення про Державну фінансову інспекцію Держфінінспекція України). Так Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний фінансовий контроль за: використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи; здійснює контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень (пункт 4 Положення про Державну фінансову інспекцію).
Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 15, 21 пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію)
При цьому за змістом статті 7 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» в редакції закону станом на момент виникнення спірних правовідносин орган державного фінансового контролю координує свою діяльність з органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.
З огляду на викладене Державна фінансова інспекція та її територіальні органи є органами державного фінансового контролю, а не фінансовими органами яким згідно статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 35 Закону України «Про оплату праці» надані повноваження зі здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю здійснюють, у тому числі й з оплати праці.
Як вже було зазначено, за змістом частини 3 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» порядок проведення Держфінінспекцією державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 затверджений Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (далі - Порядок).
Так, за правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування при виявленні ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Разом із тим пунктом 19 Порядку проведення інспектування встановлено, що якщо під час ревізії виявлено факти порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції контролюючого органу (зокрема, з питань обігу готівки, валютних операцій, формування об'єкта та/або бази оподаткування, ціноутворення, управління державним майном, дотримання антимонопольного законодавства та інших), посадові особи контролюючого органу невідкладно письмово повідомляють про це керівнику контролюючого органу чи його заступнику, які забезпечують інформування відповідних державних органів про такі факти.
Вище вже було зазначено, що згідно статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі.
Таким чином виходячи зі змісту норми статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та з огляду на встановлене у пункті 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» право Держфінінспекції та її органів пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, а також на компетенцію інших органів, які відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 35 Закону України «Про оплату праці» здійснюють нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, враховуючи, що оскаржувана вимога в частині, що не стосується власних надходжень бюджетної установи - відповідача, а саме: 50 відсотків заробітної плати учнів, за виключенням інших 50 відсотків заробітної плати, нарахованої учням за час виробничого навчання і виробничої практики, яка направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, суд приходить до висновку про відсутність у Держфінінспекції та її органів пред'являти в цій частині вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань оплати праці шляхом вирішення питань щодо виплати заробітної плати учням за час виробничої практики на підприємствах та у приватних підприємців.
Отже, можна зробити висновок, що позивач як орган, що здійснює державний фінансовий контроль, в даному випадку може здійснювати виключно перевірку коштів, що складають п'ятдесят відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів, які направляються на рахунок навчального закладу, а проведення перевірки правильності розрахунку та виплати заробітку учням під час проходження виробничої практики знаходиться поза межами компетенції ДФІ у Полтавській області.
При наданні оцінки наявності правових підстав у органу фінансового контролю покладати обов'язок вирішити питання щодо виплати збитків - ненадходження 50 відсотків заробітної плати, нарахованої учням за час виробничого навчання і виробничої практики, за виключенням 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, за позовом про зобов'язання вчинити певні дії, суд виходить з наступного.
Як вже було зазначено вище вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У свою чергу, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.
У даній справі ДФІ в Полтавській області пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та вирішити питання щодо їх виплати (стягнення).
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.
Даний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 20 травня 2014 року, прийнятої за наслідками розгляду справи за позовом Ічнянського районного центру зайнятості Чернігівської області до Державної фінснової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування вимоги, та постанові від 28.10.2014 у справі №21-462а14, що згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної фінансової інспекція в Полтавській області про зобов'язання позивача виконати пункт 9 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 11.06.2013 року № 16-03-3-14/4015 а саме: вирішити питання щодо виплати заробітної плати учням за час виробничої практики на підприємствах та у приватних підприємців на загальну суму 408451,6 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекція в Полтавській області до Державного професійно-технічного навчального закладу "Професійний аграрний ліцей" м. Кобеляки про зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 17 березня 2015 року.
Суддя Р.І. Молодецький