05 березня 2015 р. Справа № 804/2284/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Ляшко О.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.03.2014 року № 0000211503.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем за фактом заниження орендної плати за землю в період 2011 р. - 2013 р. винесене податкове повідомлення-рішення від 18.03.2014 року № 0000211503, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 28954,36 грн. Позивач вважає вказане рішення безпідставними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки розмір орендної плати за землю розраховувався відповідно до договору оренди земельної ділянки. Зазначає, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № 309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування відповідачем суми податкового зобов'язання з орендної плати за податковим повідомленням-рішенням.
Позивач заявив клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався. Представником відповідача надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що позивачем було сплачено суму орендної плати за землю за 2011 - 2013 р.р. у розмірі 1% від грошової нормативної оцінки, всупереч встановленій законодавством сумі, визначеній у розмірі 3%. Таким чином, виявлено факт заниження позивачем суми нарахованої орендної плати за землю в період 2011 р. по 2013 р. в сумі 28954,36 грн. Отже, відповідач вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що 21 вересня 2000 року між ОСОБА_2 та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради був укладений договір оренди земельної ділянки терміном до 15.06.2015 року. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. 21.09.2000 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1061.
04 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та Дніпропетровською міською радою укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. 13.02 2006 року та зареєстровану в реєстрі за № 1921.
Відповідно до даного договору Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради надає, а ОСОБА_2 приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0175 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Цільове призначення земельної ділянки за цим договором - фактичне розміщення адміністративного будинку.
Пунктом 3.4 даного договору визначено, що індексація суми орендної плати, у разі збільшення розміру земельного податку, проводиться прямо пропорційно, відповідно до законів України.
Також з метою приведення рішень Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства Дніпропетровською міською радою в зв'язку з вступом в дію з 01.01.2011 р. Податкового кодексу України було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011 р., яким встановлено річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.
Згідно Довідок про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням індексації, передбаченої ст.289 Податкового кодексу України у 2011-2013 рр. нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0175 га. складає 72626,33 грн.
Згідно п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Водночас пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України визначається, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Позивачем було сплачено суму орендної плати за землю за 2011 - 2013 р.р. у розмірі 1% від грошової нормативної оцінки, всупереч встановленій законодавством сумі, визначеній у розмірі 3%. Таким чином, встановлено факт заниження позивачем суми нарахованої орендної плати за землю в період 2011 р. по 2013 р. в сумі 28954,36 грн.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.
Відповідно до ст. 166 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення, прийняті органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У свою чергу, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Під землекористувачами, відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розуміються - юридичні та фізичні особи, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
У Податковому кодексі України в пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 дається визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Правовий режим орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності прямо передбачений статтею 288 Податкового кодексу України.
Так, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України).
Так, відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції до 01.04.2014 р.) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Разом із тим слід зауважити, що державна податкова інспекція відповідно до Податкового кодексу України наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте правом на встановлення умов розірвання та/або продовження дії договору оренди землі наділені виключно сторони такого договору.
Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо.
Відповідно до постанови Верховного суду України від 02.12.2014 р. № 21-274а14 пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).
Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, слідує висновок, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За наведених обставин та враховуючи положення пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб на суму у розмірі 28954,36 грн.
З наведеного вище, суд приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення, податковий орган діяв правомірно та у межах своїх повноважень.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем належним чином доведено правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем не наведені обставини, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
З огляду на те, що позовні вимоги в даному випадку є майновими, отже позивач повинен сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 1827,00 грн., а сплатив лише 182,70 грн., тому суд стягує з позивача 1644,30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн.).
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Стягнути на користь Державного бюджету України з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати зі сплаті судового збору в сумі 1644 грн. 30 коп.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О.Б. Ляшко