04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" березня 2015 р. Справа№ 911/4652/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
при секретарі Філімонова І.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера Буд"
на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.14року (повний текст якого складено 22.12.14року)
у справі №911/4652/14 (суддя -А.Ю. Кошик )
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера Буд"
про стягнення 148984,68 грн.
На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера Буд" про стягнення 148984,68 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ "Тера Буд" зобов'язань за договором № Кт-0000012 від 20.05.2011 р., яке полягає у неповній оплаті коштів за поставлений грунт, у зв'язку з чим у відповідача станом на момент звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 117 920,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20035,12 грн. інфляційних втрат, та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.12.2014 року у справі № 911/4652/14 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера Буд" (код ЄДРПОУ 36833025, адреса: 07300, Київська область м. Вишгород, вул. Промислова, 4) на користь Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (код ЄДРПОУ 02772037, адреса: 04208, м. Київ, проспект Правди, 85) 117 920 (сто сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 20035 (двадцять тисяч тридцять п'ять) гривень 12 копійок - інфляційних нарахувань, 11029 (одинадцять тисяч двадцять дев'ять) гривень 56 копійок - 3% річних, 2 979 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 70 копійок судового збору.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідно до договору № Кт-0000012 від 20.05.2011 р. позивачем було поставлено відповідачу земляний ґрунт на загальну суму 157 920,00 грн., однак відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару були виконані частково у розмірі 40 000,00 грн., у результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 117 920,00 грн. Оскільки доказів погашення суми заборгованості у розмірі 117 920,00 грн. відповідачем надано не було, суд визнав за правомірне задоволення вказаної позовної вимоги.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2014 року у справі № 911/4652/14, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.02.2015 року у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
У судовому засіданні 24.02.2015 року було оголошено перерву в порядку передбаченому ст. 77 ГПК України.
Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.14 р. у справі № 911/4652/14 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.14 р. у справі № 911/4652/14.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
Як було вірно встановлено судом першої інстанції 20 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тера Буд" (відповідач, Замовник) та Приватним акціонерним товариство "Київспецтранс" (позивач, Приймальник) укладено Договір № Кт-0000012 на приймання ґрунту, згідно п 1.1. сторони погодили, що приймальник зобов'язується прийняти у замовника непридатний для будівництва земляний ґрунт у кількості 6250,0 кубічних метрів, а замовник зобов'язується сплатити приймальнику грошові кошти за приймання земельного ґрунту.
У відповідності до п. 2.6. Договору № Кт-0000012 на приймання ґрунту визначено, що оформлення сторонами наданих послуг здійснюється Актами здачі-приймання наданих послуг, в яких вказується фактична вартість наданих приймальником послуг - в гривнях, а також фактичний обсяг прийнятих у замовника відходів - у метрах кубічних.
Згідно до Актів здачі-приймання робіт № Кт-0002057, № Кт-0003285 та № Кт-0003758, Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" виконало роботи, на виконання умов Договору № 0000012 на приймання ґрунту, на загальну суму 157 920 гривень 00 копійок.
Відповідно до п. 2.3 замовник зобов'язується повністю сплатити приймальнику вартість приймання земляного ґрунту, що вказана в рахунку-фактурі, протягом 15 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок приймальника, вказаний в даному Договорі.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 117 920 гривень 00 копійок
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцю у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір поставки № Кт-0000012 від 20.05.2011 року предметом, якого являється постачання непридатного для будівництва земляного грунту.
Позивачем на виконання умов договору поставки № Кт-0000012 від 20.05.2011 року поставлено відповідачу товар, зокрема, на суму 157 920,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт та виставленими рахунками-фактурами.
Апелянт посилаючись на положення пунктів 2.2. та 2.3 Договору стверджує, що обов'язок щодо оплати вартості спірного обсягу земляного грунту в нього не виник з огляду на не виставлення позивачем рахунку-фактуру щодо нього.
Проте твердження апелянта не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія рахунку-фактури № Кт-0005036 від 30 липня 2014 року на суму 117 920, 00 грн. та копія опису вкладень у цінний лист з повідомленням про вручення поштового відправлення 26.07.14 року представнику за довіреністю Поборській С.М., що повністю спростовує твердження представника відповідача про відсутність правових підстав вважати строк для оплати за поставлений товар таким, що настав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 117 920,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
Доказів на виконання покладеного на відповідача обов'язку з оплати вартості поставленого йому товару суду не надано.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги у заявленому позивачем обсязі.
Щодо доводів представника відповідача про ігнорування судом першої інстанції поданого ним до суду клопотання про застосування до спірних правовідносин спливу строку позовної давності, то в даному випадку колегією суддів з метою дійсного з'ясування обставин справи було направлено до місцевого господарського суду лист, у відповідь на який було надано відповідь за вих.. № 01-02/00/15 від 02.03.2015 р., згідно якої клопотання представника відповідача по господарській справі № 911/4652/14 за позовом приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Тера Буд» про стягнення 148 984, 68 грн. від 16.12.2014 р. вх. № 28247/14 про застосування спливу позовної давності подано та зареєстровано відділом діловодства господарського суду Київської області 16.12.2014 року о 16 годині 54 хвилини в той час коли засіданні по цій справі розпочалося о 10:00 та продовжувалося до 10:20 у відповідності до відомостей, які містяться у протоколі судового засідання.
Об'єктивних причини неможливості подання даного клопотання представником відповідача під час судового засідання у місцевого господарському суді, наведено не було.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
З огляду на вищенаведене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, з огляду на неподання відповідачем відповідної заяви, в порядку частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера Буд» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2014 року по справі № 911/4652/14 залишити без змін.
Матеріали справи № 911/4652/14 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко