ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.03.2015Справа №910/5671/14
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»
доПриватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачаГермановича Максима Петровича
простягнення 12 398,34 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
від третьої особи:не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» (надалі - ПАТ «СТ «Гарантія») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (надалі - ПАТ «СГ «ТАС») про стягнення 34 494,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «СТ «Гарантія» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №5-647-010/13.1/12 від 07.09.2012 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП») виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер ВС 9304 АН, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Audi A6, реєстраційний номер АС 0226 АК, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «СГ «ТАС» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7333463, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. направлено матеріали справи №9105671/14 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи, зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи до господарського суду міста Києва.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/1235 від 12.12.2014 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Бойко Р.В.
Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №910/5671/14 передано на розгляд судді Босому В.П.
29.01.2015 р. до господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5671/14 разом з висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №15522/14-54 від 16.01.2014 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П., поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.02.2015 р.
23.02.2015 р. від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 7 158,33 грн., пеню у розмірі 1 717,56 грн., 3% річних у розмірі 589,93 грн. та інфляційні у розмірі 2 932,52 грн. Суд відзначає, що вказана заява за своєю суттю є заявою зменшення розміру позовних вимог, яка приймається судом для подальшого розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 25.03.2015 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.
Представники сторін та третя особа в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 33360235 та №01030 33360227.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
07.09.2012 р. між ПАТ «СТ «Гарантія» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯЗЬМ» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №5-647-010/13.1/12 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер ВС 9304 АН, зокрема, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
07.12.2012 р. о 14:40 год. на автодорозі Західний об'їзд м. Львова 9 км + 260 м сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер ВС 9304 АН, та автомобіля Audi A6, реєстраційний номер АС 0226 АК, а саме: Германович М.П., керуючи автомобілем Audi A6, не урахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9121385.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Германовичем М.П. вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 06.02.2013 р. у справі №296/668/13-п, відповідно до якої Германовича Максима Петровича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.
На підставі страхового акту №НТ0881/12 від 01.02.2013 р. у відповідності до висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №421 від 30.12.2012 р., розрахунку суми страхового відшкодування та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у сумі 31 520,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1225 від 25.12.2012 р., №1279 від 16.01.2013 р. та №1339 від 04.02.2013 р.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9121385 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Audi A6, реєстраційний номер АС 0226 АК, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Daewoo Lanos, реєстраційний номер ВС 9304 АН, належить Ващуку С.Л. та знаходився під керуванням Германовича М.П.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Audi A6, реєстраційний номер АС 0226 АК, встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Audi A6, реєстраційний номер АС 0226 АК, застрахована ПАТ «СГ «ТАС» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7333463.
Полісом №АВ/7333463 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що Германович М.П. користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля Audi A6, реєстраційний номер АС 0226 АК, була застрахована ПАТ «СГ «ТАС».
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер ВС 9304 АН, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 39 295,75 грн., а позивачем було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 31 520,00 грн.
При цьому, під час визначення вартості матеріального збитку на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №421 від 30.12.2012 р. експертом було взято до уваги, що вказана сума дорівнює ринковій вартості автомобіля, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер ВС 9304 АН, становила 48 825,83 грн. та значно перевищувала його ринкову вартість.
Згідно з п. 30.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, згідно страхового акту №НТ0881/12, на підставі якого було здійснено позивачем страхове відшкодування, визначено ліквідаційну вартість придатних до подальшого використання складових автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер ВС 9304 АН, у розмірі 5 050,00 грн., що, на думку відповідача, є значним заниженням реальної вартості пошкодженого автомобіля, внаслідок настання спірної ДТП.
Оскільки ліквідаційна вартість придатних до подальшого використання складових автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер ВС 9304 АН, визначалась аварійним комісаром, а не спеціалістом, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу для встановлення вартості такого автомобіля після настання ДТП.
29.01.2015 р. до господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5671/14 разом з висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №15522/14-54 від 16.01.2014 р. (надалі - «Висновок»).
Відповідно до Висновку вартість транспортного засобу Daewoo Lanos, реєстраційний номер ВС 9304 АН, після настання дорожньо-транспортної пригоди, станом на 07.12.2012 р. складає 11 739,33 грн.
Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Із матеріалів Висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено.
Відтак, наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України Висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.
З метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до відповідача із претензією від 26.06.2013 р., в якій просив прийняти рішення про страхове відшкодування та перерахувати кошти на користь ПАТ «СТ «Гарантія».
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка в даному випадку становить 0,00 грн.
Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АЕ/1479701 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлену судом вартість матеріального збитку з урахуванням різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також часткову оплату суми страхового відшкодування, відповідач зобов'язаний був відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7 158,33 грн. (вартість матеріального збитку у розмірі 39 295,75 грн. - вартість транспортного засобу після ДТП у розмірі 11 739,33 грн. - часткова оплата у розмірі 20 398,09 грн.).
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «СГ «ТАС» на користь ПАТ «СТ «Гарантія» суми страхового відшкодування у розмірі 7 158,33 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 717,56 грн., 3% річних у розмірі 589,93 грн. та інфляційних у розмірі 2 932,52 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 1 048,85 грн. суд зазначає наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до підпункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Перевіривши даний розрахунок, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 717,56 грн.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 589,93 грн. та інфляційних у розмірі 2 932,52 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражаємося в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Викладена правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 06.06.2012 р. у справі N 6-49цс12).
Згідно з приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим слід вважати будь-яке зобов'язаний, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Слід також зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 p. №10-74/0/4-13).
Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не поширюється па правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Аналогічні висновки містяться у листі Верховного Суду України від 01.07.2014 «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».
За змістом постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним. відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 589,93 грн. та інфляційних у розмірі 2 932,52 грн. є безпідставними, оскільки дія ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням збитків та шкоди.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «СГ «ТАС» на користь ПАТ «СТ «Гарантія» суми страхового відшкодування у розмірі 7 158,33 грн. та пені у розмірі 1 717,56 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 589,93 грн. та інфляційних у розмірі 2 932,52 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, просп. Перемоги, 65; ідентифікаційний код 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3; ідентифікаційний код 14229456) суму страхового відшкодування у розмірі 7 158 (сім тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 33 коп., пеню у розмірі 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 56 коп., судовий збір у розмірі 1 307 (одна тисяча триста сім) грн. 94 коп. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1 320 (одна тисяча триста двадцять) грн. 82 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.03.2015 р.
Суддя В.П. Босий