ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
08 липня 2010 року Справа № 2а-6233/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
за участю:
секретаря
судового засідання Кузьменкової С.П.,
представників:
- ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
- Кабінету Міністрів України - Солодинської І.П.,
перевіривши в приміщенні суду у місті Києві у попередньому судовому засіданні справу
за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3
доКабінету Міністрів України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державного казначейства України,
прооскарження окремих положень Постанови від 07 квітня 2010 року №299, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
та розглянувши питання про залишення позовної заяви в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди,
В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться на розгляді справа №2а-6233/10/2670 за позовом ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6, позивач), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) з вимогами до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач) про визнання незаконними абзаців третього-п'ятого підпункту 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та про жертви нацистських переслідувань» від 07 квітня 2010 року №299 (далі - оскаржувані положення Постанови №299) в частині встановлення у 2010 році зменшених розмірів щорічної разової грошової допомоги до 05 травня інвалідам війни ІІ і ІІІ груп та учасникам бойових дій.
18 травня 2010 року до суду надійшли письмові пояснення позовної заяви та доповнення до неї, в яких позивачі уточнюють позовні вимоги та додатково просять стягнути матеріальну шкоду у розмірах: на користь ОСОБА_2 - 5168грн., ОСОБА_6 - 3150грн., ОСОБА_3 - 4522грн.; моральну шкоду у розмірах: на користь ОСОБА_2 - 8000грн., ОСОБА_6 - 5000грн., ОСОБА_3 - 7000грн.
Ухвалою суду від 27 травня 2010 року до участі у даній справі залучено Державне казначейство України як третю особу.
27 травня 2010 року у попередньому судовому засіданні судом встановлено, що позов ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, з урахуванням змін, не відповідає пункту четвертому частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки доповнення останніх та письмові пояснення від 18 травня 2010 року не містять належного обґрунтування вимог щодо стягнення матеріальної шкоди з Кабінету Міністрів України, а також відсутні посилання позивачів на відповідні докази.
Враховуючи положення статей 17, 18, 19 та 171 Кодексу адміністративного судочинства України, а також - зазначені обставини, суд залишив без руху позов в частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди до 08 липня 2010 року, роз'яснивши позивачам положення пункту сьомого частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.
08 липня 2010 року в попереднє судове засідання прибули представники ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача.
ОСОБА_6 не прибув.
Державне казначейство України явку повноважних представників не забезпечило.
Представником позивачів у судовому засіданні 08 липня 2010 року до матеріалів справи надані уточнення позову, в яких ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення з Кабінету Міністрів України матеріальної шкоди, послалися на наступне.
Оскаржувані положення Постанови №299 не відповідають вимогам частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - якою встановлено мінімальний розмір пенсії за віком, статті першій Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», - яка визначає прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, - оскільки не враховані під час її прийняття, що спричинило нарахування та сплату позивачам зменшених розмірів щорічної разової грошової допомоги до п'ятого травня.
Крім того, позивачі, посилаючись на Закон України «Про Кабінет Міністрів України», зазначили про те, що відповідач, приймаючи Постанову №299, вийшов за межі своєї компетенції.
Сума матеріальної шкоди, яку позивачі просять стягнути з Кабінету Міністрів України, вирахувана з різниці між розмірами вказаної грошової допомоги яка, на думку останніх, підлягала нарахуванню та виплаті на підставі зазначених вище законів, та нарахованої допомоги за спірними положеннями Постанови №299.
В засіданні представник позивачів просив уточнення вважати як належне обґрунтування позовних вимог та вирішити позов у повному об'ємі по суті.
Представник Кабінету Міністрів України зазначила, що недоліки визначені в ухвалі суду від 27 травня 2010 року позивачами не усунуто. Крім того, зауважила, що спір стосовно невиплачених позивачам коштів вирішуються в іншому судовому порядку, зокрема, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Просила позовні вимоги стосовно стягнення з Кабінету Міністрів України матеріальної шкоди залишити без розгляду.
Перевіривши матеріали даної справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту сьомого частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.
Так, зазначені вище уточнення позивачів є підставою перевірки відповідності спірних положень Постанови Кабінету Міністрів України №211 законодавству України, а також чи прийнято відповідачем вказаний нормативно-правовий акт на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посилання позивачів на ненарахування та невиплату коштів у вигляді грошової допомоги до п'ятого травня як це передбачено чинним законодавством, суд не може врахувати як обґрунтування вимоги про стягнення, звернутої до Кабінету Міністрів України, оскільки наявність порушених прав стосовно соціальних виплат передбачає інший порядок судового захисту - за цивільним процесуальним законодавством, що узгоджуються з положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року №1691-VІ.
Таким чином, враховуючи перелічені вище обставини, а також вимоги статей 106, 121, 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди з Кабінету Міністрів України підлягає залишенню без розгляду, оскільки недоліки, визначені судом в ухвалі суду від 27 травня 2010 року, не усунуті.
Керуючись статтями 106, 121, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька