ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 листопада 2012 року № 2а-14290/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К. та Кобилянського К.М., секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Державної виконавчої служби України визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №33714872 від 01.10.2012 р.
за участі представників:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Малиш Т.О.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.11.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просив:
- визнати постанову Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження по справі №2/414 від 01.10.2012 р., ВП №33714872 незаконною та скасувати її;
- відновити виконавче провадження ВП №33714872 від 03.08.2012 р. по адміністративній справі №2/414 щодо зобов'язання Міністерства оборони прийняти рішення і надати ОСОБА_1 і його сім'ї благоустроєне житло в м. Києві відповідно до норм житлового законодавства України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про закриття виконавчого провадження є незаконною, оскільки по суті не виконано рішення суду по справі №2/414, яким Міноборони було зобов'язано надати позивачу квартиру.
Представник Відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні, з тих підстав, що оскільки Міністерство оборони виконало рішення суду по справі №2/414 та надало підтверджуючі документи, то державний виконавець правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 29.10.2012 р. відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.11.2012 р.
Ухвалою суду від 06.11.2012 р. підготовче провадження по справі закінчено, справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 07.11.2012 р.; повторно витребувано від відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №33714872.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
13.11.2008 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №2/414, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 р., зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 разом із сім'єю у складі 3-х осіб житлового приміщення у порядку визначеному Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, деяких інших осіб та їх соціальний захист».
11.07.2012 року Окружним адміністративним судом м. Києва був виданий виконавчий лист по адміністративній справі № 2/414 про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 разом із сім'єю у складі 3-х осіб житлового приміщення у порядку, визначеному Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, деяких інших осіб та їх соціальний захист».
03.08.2012 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №33714872. Боржнику - Міністерству оборони України надано 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови самостійно виконати рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2012 р. на адресу Державної виконавчої служби України за вх. №12-0-26-3813 надійшло клопотання представника Міністерства оборони України Остапенка В.В. стосовно закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, до якого був доданий витяг з протоколу засідання житлової комісії гарнізону м. Києва з питань розподілу житлової площі.
01.10.2012 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №33714872. Даною постановою встановлено, що згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії гарнізону м. Києва від 05.09.2012 р. №22, питання щодо прийняття рішення про забезпечення ОСОБА_1 разом із сім'єю у складі 3-х осіб житлового приміщення у порядку визначеному Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, деяких інших осіб та їх соціальний захист», розглянуто, погоджено рішення щодо надання ОСОБА_1 житла у встановленому порядку після надходження його черги. В зв'язку з цим, керуючись п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/414, виданого 11.07.2012 р. Окружним адміністративним судом м. Києва.
ОСОБА_1 не погоджуючись з вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №33714872 оскаржив її до суду. Позивач вважає, що належним виконанням постанови суду мало бути фактичне надання йому жила Міністерством оборони України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження»(надалі -Закон).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону).
За правилами частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Стаття 25 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За правилами частини 3 статті 49 Закону про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, підставою для винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження стало фактичне виконання виконавчого документу.
Так, на підтвердження виконання рішення суду по справі №2/414 до матеріалів виконавчого провадження було долучено належним чином завірений витяг з протоколу засідання житлової комісії гарнізону м. Києва №22 від 05.09.2012 р.
З вищезазначеного витягу з протоколу вбачається, що Міністром оборони України прийнято рішення № 223/1/2021 від 04.11.2022 року щодо забезпечення постійним житлом військовослужбовців, які найбільш гостро цього потребують, яким передбачено додаткова закупівля житла для цих осіб. На підставі цього рішення, на засіданні житлової комісії гарнізону м. Києва було розглянуто питання щодо ОСОБА_1 та винесено рішення №22 від 05.09.2012р. щодо надання полковнику запасу ОСОБА_1 разом із сім'єю у складі 3-х осіб житлового приміщення у порядку визначеному Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, деяких інших осіб та їх соціальний захист», яке буде виконано після його надходження згідно з чергою, яка визначена часом перебування його в списках на пільгових засадах, як рівного серед рівних пільговиків, відповідно до вимог статей 43,45,46 Житлового кодексу Української РСР, пункту 32 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081, розділу IV Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України 30.11.2011 р. №737 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за №24/20337.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади озобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статей 43, 45, 46 Житлового кодексу Української РСР, пункту 32 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081, розділу IV Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України 30.11.2011 р. №737 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за №24/20337 забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби проводиться згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень). Надання житла в обхід існуючої черги (списку) є порушенням норм законодавства та прав осіб, які перебувають у відповідному списку та мають рівне право на отримання житла.
Зазначене було відображено і в тексті судових рішення по справі № 2/424. Зокрема, в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду по даній справі від 31.05.2012 р. колегія зазначила, що судом першої інстанції прийнято рішення щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо надання позивачу житла, а не зобов'язання саме надати житло, оскільки це є повноваженням іншого органу влади.
Враховуючи вищезазначене, державний виконавець правомірно, на думку колегії суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, на підставі наданих боржником документів прийшов до висновку про фактичне виконання судового рішення, у зв'язку із чим виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №33714872.
На думку суду, відсутні підстави вважати, що належним виконанням рішення по справі № 2/414 має бути саме фактичне надання позивачу житла без врахування існуючих списків.
В разі, якщо судове рішення було незрозумілим для позивача, він мав змогу у порядку, визначеному ст. 170 КАС України, звернутись з заявою про роз'яснення судового рішення. Зазначеним правом позивач не скористався. Крім того, в разі, якщо позивач вважає, що відповідач неналежним чином виконав судове рішення, він не позбавлений права в порядку ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства звернутись за контролем за виконанням судових рішень в адміністративних справах до суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.
Щодо прийняття такого рішення про надання позивачу житлової площі житловою комісією гарнізону, а не безпосередньо Міністерством оборони України суд враховує наступне.
Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»встановлено загальні пільги для військовослужбовців, в тому числі право на першочергове або позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов (ст. 6 Закону). Водночас, конкретного порядку (як послідовності дій) прийняття рішень про надання військовослужбовцям житла цим Законом не визначено.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, до складу яких входять, в тому числі гарнізони та утворені в них житлові комісії (які не є окремими юридичними особами). Положенням про Міністерство оброни України, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2006 р. № 1080, визначено, що Міноборони є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов'язок формування та реалізації державної політики щодо розв'язання соціальних проблем військовослужбовців. Міністерство оборони України, як центральний орган, рішень про розподіл жилих площ між конкретними особами не приймає, вказані повноваження належать до компетенції відповідних територіальних структурних утворень в складі Збройних Сил України, що підпорядковані Міністерству оборони України.
Механізм обліку та забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців, потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей житлом, визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.06 N1081 та затвердженою наказом Міністра оборони України Інструкцією про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Зі змісту п. 1.6. вказаної Інструкції вбачається, що з метою дотримання вимог чинного законодавства під час ведення обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу жилої площі, призначеної для постійного проживання, участі в розподілі службового житла та контролю за використанням житла в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, гарнізонах створюються житлові комісії. Жилі приміщення, які звільняються, незалежно від належності будинків розподіляються між військовослужбовцями та особами, звільненими з військової служби, які перебувають на квартирному обліку в даному гарнізоні. Пропозиції щодо розподілу цих приміщень подаються начальниками КЕВ КЕЧ (району) спільно з начальниками гарнізонів на розгляд комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України разом із списками військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують отримання житла, та їх обліковими справами.
Таким чином, на думку суду, питання було розглянуто та рішення прийнято в межах визначених законодавством повноважень органу та з урахуванням умов та порядку забезпечення особи (військовослужбовця) житлом.
Відповідно до підпунктів 1,3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
При розгляді справи встановлено, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, в даному випадку, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку і строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Головуючий суддя П.О. Григорович
судді: С.К. Каракашьян
К.М. Кобилянський
Постанова складена в повному обсязі 12.11.2012.