Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" серпня 2009 р. Справа № 60/44-09
вх. № 1437/4-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Кравченко Т.А., дов. №3903 від 18.08.2008р.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікаель-ТЕ", м. Харків
до Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Харків
про розірвання договору застави майна
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКАЕЛЬ-ТЕ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (відповідач), в якому просить суд розірвати договір застави майна від 15 серпня 2008 року, що укладений між сторонами. В обгрунтування позову позивач посилається на істотну зміну обставин, які значно погіршують становище позивача за договором застави від 15 серпня 2008 року, укладеному в забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором № 095/Р-08 від 15.08.2008 року, та якби позивач міг передбачити, що ці обставини договору зміняться на стільки, то не уклав би спірний договір, що є підставою для розірвання договору відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 лютого 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23 березня 2009 року о 10:20 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2009 року провадження у справі № 60/44-09 зупинено до вирішення господарським судом Харківської області пов'язаної з нею справи № 59/43-09.
Через канцелярію суду 24 червня 2009 року надійшло клопотання відповідача про поновлення провадження у справі, відповідно до якого просить суд поновити провадження у справі №60/44-09, мотивуючи своє клопотання набранням рішенням господарського суду Харківської області від 25 березня 2009 року по справі №59/43-09 законної сили.
Ухвалою господарського суду від 30.06.2009р. провадження по справі було поновлено та призначено на 03.08.2009р. о 14:30.
Ухвалою заступника голови господарського суду від 03.08.2009р. у зв'язку з лікарняним судді Чистякової І.О., справу №60/44-09 було передано судді Светлічному Ю.В. для подальшого розгляду.
Позивач у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідач проти позову заперечує на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 15.08.2008р. укладено договір застави майна. Згідно умов договору, а саме п.1.1. предметом цього договору є надання позивачем в заставу автотранспорт, опис якого зазначений в п.6. цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача в разі невиконання відповідачем зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання відповідачем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу автотранспорту переважно перед іншими кредиторами відповідача.
Позивач вказує на порушення платіжного балансу, девальвацію гривні більш ніж на 50%, розлад економічної системи: зростання цін, спаду попиту на товари та послуги, закриття багатьох підприємств всіх напрямків діяльності, страйки, погіршення фінансово - економічного становища України, що спричинили істотну зміну обставин.
Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений статтею 188 ГК України. Згідно її положень зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З урахуванням наведених правових норм та встановлених матеріалами справи обставин справи суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України правових підстав для розірвання спірного договору.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже позивач мав обґрунтувати в позовній заяві і довести належними доказами існування фактів, які він вважає умовами розірвання договору в порядку ч.2 ст. 652 ЦК.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем такі обставини не доведені.
По-перше, це відсутність доказів. Твердження, котрі містяться в позовній заяві (про розпад економічної системи внаслідок невиконання НБУ платіжного балансу, девальвацію гривні більш ніж на 50% відсотків, підняття цін, спад попиту, страйки тощо), носять декларативний характер. Письмових чи інших доказів на існування цих обставин, які б відповідали ст.ст.32-37 ГПК України позивачем не надано. Так до позовної заяви не додано доказів (звітів оцінки, довідок біржі, звітів маркетингових досліджень тощо) щодо підняття цін та спаду попиту, не додано доказів проведення страйків, закриття підприємств і т.і.
Окрім того, відсутні підстави для визнання судом відповідних обставин загальновідомими в порядку ч.1 ст.35 ГПК України. Так, немає підстав вважати загальновідомою інформацію щодо змісту платіжного балансу, стану його виконання та наслідків невиконання. Платіжний баланс, згідно ст.1 Закону України „Про національний банк України”, -співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. До платіжного балансу входять розрахунки за зовнішньою торгівлею, послугами, неторговими операціями, доходи від капіталовкладень за кордоном, торгівлі ліцензіями, від фрахтування та обслуговування кораблів, туризму, утримання дипломатичних і торгових представництв за кордоном, грошові перекази окремих осіб, виплати іншим країнам за позики тощо. Тобто інформація щодо платіжного балансу носить суто професійний економічний характер і тому не є загальновідомою, а отже потребує доказування в загальному порядку. Так само немає підстав для визнання загальновідомою і іншої спеціальної організаційної та економічної інформації, на яку посилається позивач.
Також суд приймає до уваги, що окремі з тверджень позивача, викладені в позовній заяві не тільки не підтверджені доказами, а й не відповідають дійсності. Так, не відповідає дійсності твердження, що „грошова одиниця -гривня була девальвована більш ніж 50%”. Насправді за період з серпня 2008р. (місяця укладення спірного договору) до лютого 2009р. (місяця подачі позовної заяви) рівень інфляції склав не 50%, а 10,8%. Такий висновок судом зроблений на величинах індексів інфляції у 2008, 2009рр. за даними Державного комітету статистики України (101,1 -вересень; 101,7 -жовтень; 101,5 -листопад; 102,1 -грудень; 102,9 -січень; 101,5 -лютий, тобто всього -10,8%).
По-друге, це відсутність зв'язку між зміною обставин, на яку посилається позивач та господарською діяльністю позивача.
Суд зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.652 ЦК України договір може бути розірвано не у зв'язку із змінами суспільно-економічної ситуації в державі чи в світі в цілому. Така позиція позивача є хибною. Адже за таких умов з тих самих макроекономічних та суспільно-політичних мотивів можна було б розірвати будь-який кредитний договір укладений в державі, або навіть будь-який господарський договір взагалі.
За змістом ч.2 ст.652 ЦК України договір може бути розірваний лише на підставі змін обставин, які мають конкретне суб'єктивне відношення до сторін спірного договору і умов його виконання. Такими обставинами може бути зміна собівартості продукції, ціни її реалізації, введення квотування, ліцензування чи інших обмежень певного виду господарської діяльності, що провадиться стороною договору тощо.
Натомість в даному разі позивачем не доведено, що загальне підняття цін, на яке він посилається, стосується саме тих товарів, котрі використовуються ним в своїй господарській діяльності, і що це підняття істотно вплинуло на собівартість продукції, робіт, послуг позивача, або на інші економічні показники його діяльності. Так само не обґрунтований позивачем причинно-наслідковий зв'язок між спадом попиту і реалізацію бізнес-плану позивача в розрізі обсягів реалізації конкретної продукції, робіт, послуг позивача. Не обґрунтовано яким чином господарській діяльності позивача перешкодили страйки та закриття великої кількості підприємств та ін.
Також позивачем не додано доказів негативного впливу девальвації гривні на умови виконання кредитного договору, враховуючи, що даний кредит був виданий не в іноземній валюті а, в гривні.
По-третє, це відсутність підстав вважати, що зміна обставин, на яку посилається позивач, звільняє його від виконання договору. Суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у позивача із виконанням спірного договору охоплюються його (позивача) підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик позивача на відповідача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов'язків за договором.
По-четверте, це відсутність порушення співвідношення майнових інтересів сторін. Згідно п.3ч.2ст.652 ЦК України таке порушення економічної рівноваги є необхідною умовою для розірвання договору в судовому порядку. Це порушення може відбуватися у вигляді значного зменшення вартості отриманого за договором, або значного зростання вартості відшкодування, що приводить до порушення еквівалентності обміну. При цьому зменшення цінності виконання повинно мати об'єктивні ознаки його виміру. У протилежному випадку має місце не об'єктивний факт -порушення співвідношення (еквівалентності) обміну, а проста зміна ставлення чи думки сторони щодо доцільності (бажаності чи небажаності) виконання відповідного договору. В даному разі доказів порушення співвідношення (еквівалентності) інтересів сторін спірного договору позивачем не надано.
Стосовно цієї умови п.3ч ч.2ст.652 ЦК України суд зауважує, що ті загальні обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, в рівній мірі стосуються як позивача, так і відповідача. Тому підстав для висновку, що вони погіршили лише становище позивача і залишили незмінним становище відповідача (і тим самим порушили співвідношення інтересів сторін) не вбачається.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що в даному разі відсутні необхідні умови для розірвання договору, передбачені п.3 ч.2ст.652 ЦК України. Таким чином це означає відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, суд відзначає, що підставою для відмови в позові є недодержання порядку розірвання договору, встановленого ст. 188 ГК України. Згідно її положень сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Цьому положенню Закону кореспондують положення п.2.4.3. спірного договору.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 526, 652, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 42, 44, 188, 345, Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 27, 32, 33, 35, 38, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, судова колегія -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя
рішення підписано 04.08.2009р.