Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" серпня 2009 р. Справа № 37/29-09
вх. № 761/4-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Молочко Н.Г. за довіреністю
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" м. Харків
про стягнення 34447,35 грн.
Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 34447,35 грн., а саме:
- заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором № 5693 від 11.12.2007 р. у розмірі 30081,93 грн.
- пеня за неповну сплату платежів за Договором № 5693 від 11.12.2007 р. у розмірі 4365,42 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 345,00 грн. сплаченого державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 26,76 грн. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Ухвалою Заступника голови господарського суду Харківської області від 20.07.2009 р. справу № 37/29-09 було передано судді Светлічному Ю.В. до розгляду у зв'язку з лікарняним судді Доленчука Д.О.
Позивач у судовому засіданні просить суд задовольнити позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Через канцелярію суду 31.07.2009р. надійшло клопотання відповідача (вх. №19211) про відкладення розгляду справи з мотивів прийняття участі у розгляді іншої справи.
Позивач проти даного клопотання заперечує.
Суд, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не надано доказів знаходження представника відповідача в іншому судовому засіданні, враховуючи тривалий розгляд справи та задоволення численних клопотань відповідача про відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем було укладено 11 грудня 2007 року договір №5693 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. позивач надає відповідачу в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору та додатку №1 до нього, а саме надав відповідачу місця у користування для розташування спеціальних конструкцій, що підтверджується актом прийому - передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій по договору №5393 від 11.12.2007р. від 01.01.2008р.
Відповідно до п.3.4.6. договору відповідач зобов'язався здійснювати платежі за користування місцями в порядку, передбаченому розділом 4 Договору.
Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно п.4.1. Договору розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим договором, складає 5477,22 грн.
Пунктом 4.5. Договору встановлено, що внесення плати за користування місцями здійснюється авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на день подачі позову до суду залишилася несплачена плата за користування місцями у розмірі 30081,93 грн., що підтверджено матеріалами справи.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 30081,93 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 4365,42 грн. пені.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого ) платежу за кожен день прострочення.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши нарахування позивачем пені, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4365,42 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.
27.02.2009р. позивачем були уточнені позовні вимоги, зокрема позивач просить суд стягнути на його користь 26,76 грн. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме за отримання довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається із матеріалів справи, судом було зобов'язано відповідача надати довідку з ЄДРПОУ на відповідача на підтвердження юридичної адреси відповідача та його статусу.
При таких обставинах, в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з отриманням доказів на підтвердження знаходження відповідача у ЄДРПОУ, за своєю суттю є судовими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 344,47 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити повністю в сумі 34447,35 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" (61057, м.Харків, вул. Громадянська, 5, р/р №26009301616 в Перший ХФ АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 25178393) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м.Харків, пр. Леніна, 38, р/р №2600030114375 в АКБ "Золоті ворота", м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) основний борг в сумі 30081,93 грн., пеню в сумі 4365,42 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 344,47 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., 26,76 грн. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 04.08.2009р.