18 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4347/14
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 та представника Державної виконавчої служби України - Шевченко Дмитра Валерійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, до якої приєдналась Державна виконавча служба України, на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України та Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі ДВС) та Державної казначейської служби України (далі ДКСУ) про визнання неправомірною бездіяльність ДВС щодо неналежного виконання судового рішення від 06 червня 2007 року та відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7828,00 гривень та моральної шкоди в сумі 3000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що в результаті тривалого невиконання судового рішення від 06 червня 2007 року, обумовленого бездіяльністю ДВС, їй нанесена матеріальна шкода у вигляді інфляційних втрат за 7 років, а також моральна шкода, яка виразилася у депресивному стані, втраті здорового сну, моральних та фізичних стражданнях тощо, що зумовило її звернутись за судовим захистом. Також позивачка вважала, що внаслідок тривалого невиконання рішення суду їй повинні бути виплачені 3 відсотка річних від простроченої суми заборгованості.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року позовні вимоги було задоволено частково. Суд стягнув з Державного бюджету України на користь позивача інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 1045,40 грн. та розмір трьох відсотків річних за 208 днів в сумі 147,40 грн., а всього 1192,80 грн., шляхом списання коштів зі спеціального рахунку ДКСУ для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб. В задоволенні іншої частини адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, ДКСУ подала апеляційну скаргу, до якої приєдналась ДВС, та в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою апеляційного суду Одеської області від 06 червня 2007 року по справі №2-а-73/2006 (22а-127/07) позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково, та серед іншого, з Державного бюджету України на її користь стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 7622,03 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн..
10 жовтня 2007 року Суворовським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист по справі №2-А-73/06 про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 7622,03 грн., моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., а всього 8622,03 грн., на підставі якого відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження (постанова від 25 березня 2008 року).
Листами від 26 березня 2008 року №М-10431/25/1, від 28 травня 2008 року №25-50-141-405/1 Державному казначейству України направлені для виконання копія постанови про відкриття виконавчого провадження №6859773 та платіжні вимоги №№ 141/1, 166/1, 307/1, 311/1, 321/1, 340/1, 342/1, 343/1, 344/1, 345/1, 347/1, 348/1, 349/1, 365/1, 369/1, 379/1, 383/1, 405/1, проте, Державне казначейство України повернуло вимогу державного виконавця без виконання, оскільки бюджетне призначення на відшкодування шкоди, завданої державною виконавчою службою Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не передбачені, відповідні рахунки відсутні, що унеможливлює виконання судового рішення.
Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27 червня 2008 року виконавчий лист №2-А-73/06, виданий Суворовським районним судом м.Одеси 10 жовтня 2007 року, повернений стягувачу, останній роз'яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 27 червня 2011 року.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року вищезазначена постанова про повернення виконавчого документа скасована, виконавчу службу Міністерства юстиції України зобов'язано відновити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-А-73/06, виданого 10 жовтня 2007 року Суворовським районним судом м.Одеси.
19 вересня 2012 року на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року по справі №2а/1570/1125/2011, відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-А-73/06 виданого Суворовським районним судом м.Одеси 10 жовтня 2007 року про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 7622,03 грн., моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., а всього 8622,03 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року по справі №815/952/13-а позов ОСОБА_4 задоволено: визнано дії державного виконавця Державної виконавчої служби України, пов'язані з винесенням постанови про повернення виконавчого документу від 23 січня 2013 року неправомірними; визнано постанову державного виконавця Державної виконавчої служби України про повернення виконавчого документа від 23 січня 2013 року незаконною; зобов'язано відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вчинити дії по виконанню постанови апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2007 року за виконавчим листом № 2-а-73/0, виданим Суворовським районним судом м. Одеси від 10 жовтня 2007 року.
На виконання вказаної постанови Одеським окружним адміністративним судом 25 квітня 2014 року виданий виконавчий лист №815/952/13-а, на підставі якого 26 червня 2014 року боржник за ВП № 6859773 виконав рішення.
Несвоєчасне виконання боржником судового рішення про виплату грошових коштів та не вчинення виконавчою службою необхідних дій для виконання вказаного рішення і стало підставою для звернення ОСОБА_5 з позовом до суду.
Вирішуючи справу та частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 01 грудня 2013 року по 26 червня 2014 року, в якому сукупний індекс інфляції склав 1,121, інфляційне збільшення суми боргу становить 1045,40 грн., а розмір трьох відсотків річних за 208 днів прострочення складає 147,40 грн., у зв'язку із чим суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1192,80 грн..
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційних скарг ДКСУ та ДВС, зокрема, прохальної частини вбачається, що апелянти оскаржують постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року в частині задоволених позовних вимог, а саме: щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 1045,40 грн. та розмір трьох відсотків річних за 208 днів в сумі 147,40 грн. та всього 1192,80 грн., тому колегія суддів переглядає спірну постанову виключно в таких межах.
Так, постановою апеляційного суду Одеської області від 06 червня 2007 року по справі № 2-а-73/2006 позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково, та серед іншого, з Державного бюджету України на її користь стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 7622,03 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн..
Пізніше, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, яка була винесена за позовом ОСОБА_4 до ДВС та якою було визнано постанову державного виконавця ДВС про повернення виконавчого документа від 23 січня 2013 року незаконною, зобов'язано відділ примусового виконання рішень ДВС вчинити дії по виконанню постанови Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2007 року за виконавчим листом № 2-а-73/0, Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 815/952/13-а, на підставі якого 26 червня 2014 року боржник за ВП № 6859773 виконав рішення апеляційного суду Одеської області від 06 червня 2007 року.
Отже, з наведеного вбачається, що рішення, яке було винесене 06 червня 2007 року фактично було виконане лише 26 червня 2014 року, тобто, більше ніж через 7 років після його прийняття, що не узгоджується з обов'язками державних виконавців, зазначеними в ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Також, тотожним обставинам було надано оцінку Приморським районним судом м.Одеси та апеляційним судом Одеської області в рішеннях від 03 квітня 2014 року та від 11 червня 2014 року. Так, позов ОСОБА_4 про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та ДКСУ інфляційних втрат, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне виконання (у період з червня 2007 року по серпень 2012 року) рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 червня 2007 року було задоволено.
Таким чином, з урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1192,80 грн. (інфляційне збільшення суми боргу та розмір трьох відсотків річних) за період протиправного не виконання ДВС рішення апеляційного суду Одеської області від 06 червня 2007 року з 01 грудня 2013 року по 26 червня 2014 року є правомірним та таким, що ґрунтується на діючому законодавстві.
Наведені висновки також узгоджуються з тим фактом, що позивачем отримано відшкодування від Держави Україна за рішенням Європейського суду з прав людини саме за тривале невиконання судового рішення. Так, ч.2 висновків рішення від 12 грудня 2013 року було оголошено прийнятними скарги заявників (в тому числі ОСОБА_4), наведених у Додатку 1, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг.
Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта та особи, яка приєдналась до скарги на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, до якої приєдналась Державна виконавча служба України - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.Г. Федусик
Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук