24 березня 2015 р. Справа № 15185/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Буського районного суду Львівської області від 22 листопада 2013 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області та Реєстраційної служби Буського районного управління юстиції у Львівській області, з участю третіх осіб: ОСОБА_2 та Управління земельних ресурсів у Буському районі про визнання дій протиправними та скасування акта, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області та Реєстраційної служби Буського районного управління юстиції у Львівській області, з участю третіх осіб: ОСОБА_2 та Управління земельних ресурсів у Буському районі про визнання дій протиправними та скасування рішення Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області від 4 січня 2013 року за № 482 про затвердження уточненої площі земельної ділянки ОСОБА_2, затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1125 га, що в АДРЕСА_1. Також просить скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_2 що видане Реєстраційною службою Буського РУЮ у Львівській області від 15 квітня 2013 року.
Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 22 листопада 2013 року провадження у справі закрито.
Зазначену ухвалу мотивовано тим, що спори, які виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Відповідно даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивач ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував рішення Конституційного суду України № 10-рп/2010 від 1 квітня 2010 року, та проігнорував Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 1 березня 2013 року, земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 17 ч. 1 п. 1 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, при чому "суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування... при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до статті 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 22 листопада 2013 року провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що даний спір є спором про право і підлягає розгляду за правилами ЦПК України. Такий висновок суд першої інстанції зробив виходячи з того, що оскільки безпосереднім предметом спору є право власності на землю ОСОБА_2 та межа між суміжними земельними ділянками, що має ознаки майнового характеру, тобто спору про право цивільне, а тому, вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам процесуального права.
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області та Реєстраційної служби Буського районного управління юстиції у Львівській області, з участю третіх осіб: ОСОБА_2 та Управління земельних ресурсів у Буському районі про визнання дій протиправними та скасування рішення Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області від 4 січня 2013 року за № 482 про затвердження уточненої площі земельної ділянки ОСОБА_2, затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1125 га, що в АДРЕСА_1. Також просить скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_2 що видане Реєстраційною службою Буського РУЮ у Львівській області від 15 квітня 2013 року.
Згідно із п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
В той же час, відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Справою адміністративної юрисдикції може бути спір, який виник між кількома суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій і при цьому ці функції повинні здійснюватись ним саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
З висловленої позиції позивача в обґрунтування позивних вимог, з пояснень досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що існує спір щодо правомірності набуття права власності на спірні земельні ділянки та, як наслідок відновлення порушеного права власності позивача.
Тобто предмет спору в даній справі безпосередньо пов'язаний із реалізацією права власності на землю, в тому числі відновлення порушеного права позивача. Отже, такий спір є спором про право і повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства, що в свою чергу виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З'ясувавши думку учасників процесу, оглянувши матеріали справи та враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області та Реєстраційної служби Буського районного управління юстиції у Львівській області, з участю третіх осіб: ОСОБА_2 та Управління земельних ресурсів у Буському районі про визнання дій протиправними та скасування акта, слід розглядати в порядку цивільного судочинства України, а провадження у даній справі слід закрити.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 зазначеного Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Відтак, колегія суддів зазначає, що оскаржувані рішення, які є актами індивідуальної дії, вичерпали свою юридичну силу після їх реалізації, а саме: після одержання власниками земельної ділянки документів, що посвідчують право власності та його державної реєстрації.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтях 152 ЗК та 16 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 01.10.2013 року у справі № 21-228а13.
Частиною 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Буського районного суду Львівської області від 22 листопада 2013 року про закриття провадження у справі № 440/1743/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
Д.М. Старунський