18 березня 2015 року Справа № 876/1122/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (далі - відповідач) про визнання незаконною і скасувати відмову та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з розрахунку 90% від заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Тернопільської області № 18/11 від 18.07.2012 року з 08.07.2011 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 2014 року позов за період з 08.07.2011 року по 19.05.2014 року включно залишено без розгляду.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 12 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, виходячи з 90% від суми його заробітної плати, виходячи з її розміру, зазначеного у довідці прокуратури Тернопільської області від 18.07.2012 року за № 18/11. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі здійснити ОСОБА_1 з 20.05.2014 року перерахунок пенсії з розрахунку 90% від суми заробітної плати, виходячи з її розміру, зазначеного у довідці прокуратури Тернопільської області від 18.07.2012 року за № 18/11.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Управління Пенсійного фонду в м. Тернополі оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що дії Управління в частині проведення перерахунку пенсії в розмірі 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати відповідають вимогам чинного законодавства.
Клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача та з 12.12.2002р. отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-ХІІ) в розмірі 90% суми місячного заробітку.
11.11.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату прокуратури Тернопільської області від № 18/11 від 18.07.2012 року у зв'язку із підвищенням розміру заробітної плати працівників прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. № 505 (а.с. 4).
Листом від 14.11.2014 року № 229/Н-11 Управління Пенсійного фонду України в м. Терноплі відмовило позивачу в перерахунку пенсії, вказавши, що така призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати (а.с. 5).
Колегія суддів зазначає, що умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Редакція зазначеної статті змінювалась.
Так, відповідно до частини першої ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.2011р., внесено зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.
Так, відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, з 01.10.2011р. положення ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.
Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюються ч.ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).
Так, відповідно до ч.13 ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з ч.18 ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки внесені Законом № 3668-VІ зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є ч.ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.
Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013р. (справа №21-348а13) та від 17.12.2013р. (справа №21-445а13).
Проте суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права при визначенні строку з якого підлягає перерахунку пенсія.
Відповідно до ч.4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки у позивача виникло право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працівників прокуратури і заяву було подано до 15 числа, то перерахунок пенсії має проводитьсь з 01.11.2014 року.
Відповідно до ч.4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195,197,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі задовольнити частково.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2014 року у справі № 607/19394/14-а скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, виходячи з 90% від суми його заробітної плати, виходячи з її розміру, зазначеного у довідці прокуратури Тернопільської області від 18.07.2012 року за № 18/11.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі здійснити ОСОБА_1 з 01.11.2014 року перерахунок пенсії з розрахунку 90% від суми заробітної плати, виходячи з її розміру, зазначеного у довідці прокуратури Тернопільської області від 18.07.2012 року за № 18/11
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула