18 березня 2015 року Справа № 876/3898/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний цент «Кияс» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний цент «Кияс» (далі - ТОВ «ВККЦ «Кияс») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому р-ні) від 20.09.2013 року:
№ 00019022210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 529556,00 грн., з яких 371703,00 грн. за основним платежем та 157853,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0001912210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 93221,00 грн., з яких 93013,00 грн. за основним платежем та 208,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0001922210 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 510 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі № 813/7530/13-а позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі ДПІ у Галицькому р-ні просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВККЦ «Кияс». У обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що у ході проведеної ДПІ у Галицькому р-ні виїзної позапланової перевірки ТОВ ВККЦ «Кияс» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року (акт від 06.09.2013 року №156/22-10/31144689) було встановлено, що документи, якими позивач обґрунтовує факт здійснення господарських операцій з ПП «СМУ-600», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс Контракти менеджмент», ТОВ «Аре Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АРС», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Сана прим» не можуть підтверджувати його право на формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками їх відображення у податковому обліку.
Причиною укладення та підписання позивачем договорів та інших документів з ПП «СМУ- 600», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс Контракшн менеджмент», ТОВ «Аре Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АРС», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Сана прим» є намагання отримати право на формування валових витрат та податкового кредиту, сума якого із врахуванням правил відображення господарських операцій у податковому обліку зменшує поточні податкові зобов'язання товариства, а відтак і суму податку, яку слід сплатити до бюджету.
Окрім того, внаслідок перевірки наявної податкової інформації було встановлено, що вказані контрагенти позивача у 2010-2012 роках за адресою реєстрації не знаходились, трудові ресурси, складські приміщення відсутні, на момент проведення перевірки припинені у зв'язку з банкрутством.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов ТОВ «ВККЦ «Кияс», суд першої інстанції виходив із того, що у позивача наявні необхідні первинні документи у підтвердження реальності господарських операцій з ПП «СМУ-600», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс Контракти менеджмент», ТОВ «Аре Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АРС», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Сана прим», які не мають недоліків. Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
У матеріалах справи наявні довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявність яких у позивача підтверджує його добросовісність та обачність.
Подані відповідачем в обґрунтування своєї позиції докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні спірних господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.
Окрім того, приписами п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено відповідальність за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, а не за подання до перевірки документів без передбачених реквізитів. Тому відповідачем протиправно застосовано до позивача штраф в розмірі 510 грн. податковим повідомленням-рішенням від 20.09.2013 року № 0001922210.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться до оцінки обґрунтованості висновку податкового органу про відсутність у позивача належних доказів на підтвердження реального характеру господарських операції із ПП «СМУ-600», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс Контракти менеджмент», ТОВ «Аре Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АРС», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Сана прим».
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Положеннями пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
відсутність первинних документів обліку.
Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за правилами п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Галицькому р-ні проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ ВККЦ «Кияс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «СМУ-600», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс Контракти менеджмент», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АРС», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Сана прим» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 06.09.2013 року №156/22-10/31144689 та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013 року.
На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «АРС Трейд» позивачем подано договір купівлі продажу товарів № 4/04 від 01.04.2011 року, договір купівлі - продажу товарів № 6/04 від 01.06.2011 року, а також відповідні податкові та видаткові накладні.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія «АРС» позивачем подано:
договір № 11/04 від 01.04.2011 року, акти про виконання робіт від 12.04.2011 року № 04/12/1, від 30.04.2011 року № 04/31/11, від 12.04.2011 року № 04/12/2, від 12.04.2011 року № 04/12/3 та відповідні податкові накладні;
договір № 02/05 від 04.05.2011 року, акти про виконання робіт № 05/04/1 від 04.05.2011 року, № 05/04/2 від 04.05.2011 року, № 05/05/1 від 05.05.2011 року, № 05/05/2 від 05.05.2011 року, № 05/12/2 від 12.05.2011 року, № 05/11/1 від 11.05.2011 року, № 05/26/2 від 26.05.2011 року та відповідні податкові накладні;
договір № 02/06 від 01.06.2011 року, акти про виконання робіт № 06/20/17 від 30.06.2011 року, № 06/20/15 від 29.06.2011 року та відповідні податкові накладні;
договір № 05/07 від 01.07.2011 року, акти про виконання робіт № 07/14/2 від 14.07.2011 року, № 07/15/1 від 15.07.2011 року, № 07/15/3 від 15.07.2011 року, № 09/05/03 від 05.09.2011 року, № 09/06/05 від 06.09.2011 року, № 09/19/02 від 19.09.2011 року, № 09/07/02 від 07.09.2011 року, № 09/06/03 від 06.09.2011 року, № 09/19/01 від 19.09.2011 року, № 09/14/02 від 14.09.2011 року, № 08/20/23 від 22.08.2011 року, № 08/20/6 від 08.08.2011 року, № 08/20/4 від 08.08.2011 року, № 06/20/17 від 10.08.2011 року, № 08/20/14 від 15.08.2011 року, № 08/20/21 від 19.08.2011 року, № 08/20/36 від 31.08.2011 року, № 08/20/30 від 31.08.2011 року; № 08/20/32 від 31.08.2011 року, № 08/20/34 від 31.08.2011 року та відповідні податкові накладні. Від імені ТОВ «Будівельна компанія «АРС» документи підписані директором Неживим О.Г.
На підтвердження реального виконання господарських операцій з ТОВ «Викуп» позивачем надано податкову накладну № 381 від 20.09.2011 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 9795, 60 грн. та видаткову накладну № РН-9-2009 від 20.09.2011 року.
На підтвердження фактичного виконання господарських операцій з ТОВ «Лідерком» позивачем надано акти про виконання робіт № 10/06/32 від 31.10.2011 року, № 11/06/32 від 16.11.2011 року, № 11/06/28 від 16.11.2011 року, № 11/06/17 від 16.11.2011 року, № 11/06/05 від 04.11.2011 року, № 11/06/04 від 04.11.2011 року, № 11/06/36 від 23.11.2011 року, № 11/06/45 від 30.11.2011 року, № 11/06/52 від 30.11.2011 року, № 11/06/18 від 16.11.2011 року, № 11/06/02 від 02.11.2011 року, № 09/30/02 від 30.09.2011 року, № 09/21/03 від 21.09.2011 року, № 10/06/29 від 31.10.2011 року, № 10/06/19 від 21.10.2011 року, № 11/06/19 від 16.11.2011 року, № 11/06/33 від 22.11.2011 року, № 11/06/16 від 16.11.2011 року, № 11/06/32 від 22.11.2011 року, № 11/06/26 від 17.11.2011 року та відповідні податкові накладні. Від імені ТОВ «Лідерком» первинні документи підписано директором Пугачовим О.В.
На підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ «СМУ-600» позивачем було подано податкову накладну № 546 від 17.01.2012 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 2375, 20 грн. та видаткову накладну № РН- 1-17006 від 17.01.2012 року.
На підтвердження реального виконання господарських операцій з ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» позивачем надано видаткову накладну № РН-10-1315 від 13.10.2011 року, податкову накладну № 277 від 13.10.2011 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 162,12 грн., видаткову накладну № РН-10-1418 від 14.10.2011 року, податкову накладну № 309 від 14.10.2011 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 13167,00 грн., податкову накладну № 396 від 19.10.2011 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 42085,01 грн., видаткову накладну № РН-10-1916 від 19.10.2011 року, видаткову накладну № РН-11-0928 від 09.11.2011 року, податкову накладну № 375 від 09.11.2011 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 2909, 84 грн. Від імені ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» первинні документи підписав директор Кузейко А.В.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Сана Прим» позивачем подано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відповідні податкові накладні.
Окрім того, на підтвердження обставин реальності здійснення робіт ТОВ «ВККЦ «Кияс» представлено копії довіреностей, копії дозволів на продовження виконання робіт, копії довідок про економічну доцільність купівлі товарів.
Разом із тим, відповідно до представлених позивачем первинних документів, ТОВ «ВККЦ «Кияс» залучало для виконання ремонтних робіт вантажопідіймальних механізмів субпідрядні організації. Вказані роботи, виходячи із приписів постанови Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011 року «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», проводяться лише за наявності відповідного дозволу Держгіпромнагляду або його територіального органу.
З метою з'ясування наявності відповідних дозволів ДПІ у Галицькому р-ні було скеровано запити до територіальних управлінь Держгірпромнагляду України та замовників підрядних робіт.
У відповідь на запит податкового органу Держгірпромнагляд України листом від 14.11.2013 №11330/0/11-06/6/13 повідомив, що дозволи на виконання робіт та на експлуатацію (застосування) устаткування, машин, механізмів підвищеної небезпеки ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Сана прим», ТОВ «Лідерком» не видавались.
Згідно з відповіддю територіального управління Держгірпромнагляду від 11.11.2013 №2/04-01-05/3677 ним було видано ТОВ «ВККЦ «Кияс» дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки, зокрема на монтаж, налагодження, ремонт, реконструкцію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - підіймальних споруд: кранів козлових, вантажопідіймальністю до 50т; кранів мостових, вантажопідіймальністю до 30 т; кранів баштових, вантажопідіймальністю до 16 т.
Однак, виходячи із відповідей Держгірпромнагляду, у ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Сана прим», ТОВ «Лідерком» дозволи на виконання робіт та на експлуатацію (застосування) устаткування, машин, механізмів підвищеної небезпеки відсутні.
Крім цього, ДТГО «Львівська залізниця» у листі від 27.02.2014 №7/3-1-10/464 зазначило, що протягом 2011 року між ТОВ «ВККЦ «Кияс» та ДТГО «Львівська залізниця» укладено 5 господарських договорів.
ТОВ «Захід-техносервіс» листом від 14.02.2014 №07-02/2014 повідомлено, що відповідно до договору №19/03-2010 СП про співпрацю від 29.03.2010 між ТОВ «Захід-техносервіс» та ТОВ «ВККЦ «Кияс» проводилась господарська діяльність в рамках даного договору.
Разом із тим, умовами договорів, укладених між позивачем та основними замовниками, не передбачено можливості залучення до виконання робіт субпідрядників.
Окрім того, слід погодитися із думкою податкового органу про те, що для виконання робіт, пов'язаних із ремонтом об'єктів підвищеної небезпеки, суб'єкт господарювання окрім відповідного дозволу Держгірпромнагляду повинен мати кваліфікований персонал та спеціальне обладнання.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що докази на підтвердження проведення робіт з навантаження-розвантаження та фактичного транспортування придбаних товарів у позивача відсутні.
Додатково слід звернути увагу на те, що відповідно до протоколів допиту директорів контрагентів позивача ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Ейс Контракшн менеджмент», ТОВ «Викуп», ПП «СМУ-600» вказані суб'єкти господарювання були перереєстровані на їх ім'я на прохання незнайомих їм осіб за грошову винагороду та іншу особисту зацікавленість, до діяльності даних підприємств вони не причетні, договірні та первинні фінансово - бухгалтерські документи щодо придбання - продажу товарів з іншими суб'єктами господарювання вони не здійснювали.
Також апеляційний суд враховує те, що податковим органом вживалися заходи для проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача з метою встановлення фактичного стану господарських стосунків між цими суб'єктами господарювання.
За наслідками вжитих податковим органом заходів було складено:
акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року № 1700/228/37451200 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРС Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року»;
акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.05.2013 року № 1623/228/35917680 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Викуп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року»;
акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року № 1699/228/36757122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року»;
акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року № 1698/228/35197074 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лідерком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року»;
акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.09.2012 року № 3967/22-9/33927607 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сана прим» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року»;
акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 1622/22.8/37264634 від 13.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «АРС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року»;
акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.05.2013 року № 1791/22.8/21687550 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СМУ-600» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.11.2011 року по 31.12.2012 року».
Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що за звичаями ділового обороту при здійсненні вибору суб'єкта господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. При цьому свідоцтво про держава реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак, доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиної державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.
При цьому хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконанням цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин.
Виходячи з наведеного апеляційний суд приходить до переконання, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність у податкового органу цілком обґрунтованих сумнівів щодо реального здійснення господарських операцій позивача з ПП «СМУ-600», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс Контракти менеджмент», ТОВ «Аре Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АРС», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Сана прим».
З огляду на це, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції було помилково задоволено позовні вимоги ТОВ «ВККЦ «Кияс» у частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому р-ні від 20.09.2013 року № 00019022210 та № 0001912210.
Разом із тим, апеляційна скарга не містить жодного доводу в обґрунтування хибності висновків суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 року №0001922210, яким на позивача було накладено штраф у розмірі 510 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК відповідальність настає за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, а не за подання до перевірки документів без передбачених обов'язкових реквізитів, як зазначено у акті перевірки від 06.09.2013 року №156/22-10/31144689.
Відтак апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції щодо податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 року № 0001922210 відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, а отже підстав для скасування постанови суду у цій частині апеляційний суд не вбачає.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі № 813/7530/13-а у частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний цент «Кияс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20 вересня 2013 року № 00019022210 і № 0001912210 та прийняти нову постанову, якою у задоволення таких позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний цент «Кияс» 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. сплаченого судового збору.
У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
І.О.Яворський