19 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/9388/13
Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2013 року по справі № 344/1512/13-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та підвищення до пенсії,
ОСОБА_1 19 квітня 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та підвищення до пенсії як інваліду війни, зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду 3 групи в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2002 року по 25 травня 2005 року та як інваліду 2 групи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 25 травня 2005 року по 01 жовтня 2008 року та з 01 січня 2009 року до вирішення справи по суті відповідно до статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також підвищення до пенсії як інваліду війни 3 групи в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2002 року по 25 травня 2005 року та як інваліду 2 групи за період з 25 травня 2005 року по 31 грудня 2005 року відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2013 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку додаткової пенсії по інвалідності згідно з статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 05 листопада 2009 року по 22 липня 2011 року, зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок додаткової пенсії, як інвару 2 групи, щодо якого встановлено зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою згідно з статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 05 листопада 2009 року по 22 липня 2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком і виплатити йому недоплачену суму додаткової пенсії за вказаний період. В решті позову відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проведено правомірно, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а також тим, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» може застосовуватись виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що у відповідності до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає апеляційному розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити з наступних підстав.
Оскільки стосовно ненарахованих пенсій спеціальними нормативно-правовими актами не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати положення статті 99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з статтею 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Судом першої інстанції вірно враховано пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки він звернувся з позовом лише 19 квітня 2010 року та не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а відповідач наполягав на застосуванні наслідків його пропуску, відтак, адміністративний позов в частині позовних вимог за період до 18 квітня 2009 року задоволенню не підлягає.
Що стосується позовних вимог заявлених в межах встановленого строку звернення до суду, то слід зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та з 25 травня 2005 року є інвалідом 2 групи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Всупереч вимогам статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проведено у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Крім цього, пунктом 7 частини 1 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
До набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, до правовідносин щодо нарахування та виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткової пенсії повинні застосовуватись положення статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Судом першої інстанції вірно враховано зазначені вище правові норми, а також те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року по справі № 90907/09/9104 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити державну та додаткову пенсію, визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку позивачу за період з 01 жовтня 2008 року по 04 листопада 2009 року додаткової пенсії по інвалідності згідно з статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, зобов'язано відповідача за період з 01 жовтня 2008 року по 04 листопада 2009 року провести позивачу перерахунок та виплату додаткової пенсії як інваліду 2 групи щодо якого встановлено зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою згідно з статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та з врахуванням виплачених сум, а відтак, прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за період з 05 листопада 2009 року по 22 липня 2011 року згідно з статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, слід зазначити, що суд першої інстанції припустився помилки відмовляючи з задоволенні позовних вимог за період з 19 квітня 2009 року по 04 листопада 2009 року, оскільки аналогічні позовні вимоги були вирішені згаданою вище постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили, в зв'язку з чим, суд першої інстанції, встановивши вказані обставини, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України повинен був закрити провадження у справі в цій частині.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, однак допустив помилкове застосування норм процесуального права, що відповідно до пункту 1 статті 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254, 256 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2013 року по справі № 344/1512/13-а - змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції:
«Закрити провадження у справі № 344/1512/13-а в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та підвищення до пенсії за період з 05 листопада 2009 року по 22 липня 2011 року. В решті позову відмовити».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський