17 березня 2015 р. Справа № 876/11255/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.11.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними,-
У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 05.02.2010 року позивачу призначено пенсію по віку як державному службовцю. При призначенні пенсії у лютому 2010 року не з її вини до складових, які входять у нарахування пенсії розмір винагороди за вислугу років їй було взято до розрахунку лише 25 відсотків, а не 40 відсотків. 28.10.2014 року позивач звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області у якій просила відповідача провести їй перерахунок пенсії з врахуванням вищезазначених фактів та відповідно компенсувати їй втрачену по їх вині суму пенсії. Проте відповідач відмовив у задоволенні її звернення. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є незаконними та просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплати різницю із врахуванням 40 відсотків надбавки за вислугу років. Просив позов задоволити.
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.11.2014 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі щодо відмовити здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням 40 відсотків надбавки за вислугу років з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини грошових доходів на різницю між таким розміром пенсії та тим, який позивач отримує. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 10.05.2014 року з урахуванням 40 відсотків надбавки за вислугу років, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини грошових доходів на різницю між таким розміром пенсії та тим, яким позивач отримує і в подальшому нараховувати і виплачувати пенсію з урахуванням 40 відсотків надбавки за вислугу років.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області на посаді ГДП інспектор-ревізор та 05.02.2010 року вийшла на пенсію по віку як державний службовець.
28.10.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної їй пенсії із врахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 40%.
Однак, листом від 06.11.2014 року управління Пенсійного фонду України у Міжгірському районі відмовило позивачу у перерахунку пенсії.
Згідно Постанови КМУ №1013 від 12.09.1997 року «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, інженерів-електриків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової інспекції і зараховані на відповідну посаду.
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією органу державної податкової служби з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років. Рішення комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру оформляється протоколом і передається керівникові відповідного органу державної податкової служби для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років.
Разом з тим, позивачу проводилася виплата надбавки за вислугу років у розмірі 40%, що підтверджується довідкою ДПІ у Міжгірському районі і з неї стягувалися страхові внески. Надбавка за вислугу років у розмірі 40 % позивачу встановлена з урахуванням стажу, який визначено рішенням відповідного органу, що відповідає вимогам Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого постановою КМУ від 12.09.1997 року №1013.
Крім того, призначена винагорода за вислугу років входить у фонд заробітної плати, оскільки носить систематичний характер, і з неї нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. А тому, зменшуючи розмір такої надбавки при обчисленні пенсії, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив права та законні інтереси позивача.
Згідно ч.5 ст. 33 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років виплачується державним службовцями щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплат за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України «Про державну службу» умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Проте, вказаний закон визначає саме умови оплати праці державних службовців, а не умови їх пенсійного забезпечення, а тому, якщо державний службовець під час перебування на державній службі отримував винагороду (надбавку) за вислугу років у розмірі 40%, то зазначена виплата після сплати з них страхових внесків повинна бути врахована і при обчисленні пенсії державного службовця.
За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що дії відповідача є протиправними щодо не включення до середньомісячного заробітку позивача надбавки за вислугу років в розмірі 40% під час обчислення пенсії відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу».
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.11.2014 року у справі №302/1381/14-а - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
З. Матковська