03 березня 2015 р. Справа № 876/5974/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р. М., Костіва М. В.
за участю секретаря Дутки І. С.
представника позивача Водолазький Д. Д.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року по справі № 813/1867/14 за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 11145,10 грн,
4 березня 2014 року позивач звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2, яким просив стягнути.
Позов мотивує тим, що відповідачем неправомірно отримано кошти у сумі 11145,10 грн, як допомоги по безробіттю, однак при проведенні перевірки було з'ясовано, що відповідач отримував виплати відповідно до умов цивільно - правового договору з ПАТ КБ "Приват Банк", а відтак не мав права перебувати на обліку як безробітний та, відповідно, отримувати допомогу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
З таким рішенням суду не погодився позивач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідач займався діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, зокрема уклав договір про банківське обслуговування, а відтак не мав права на виплату допомоги по безробіттю.
Відповідач в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 15 січня 2013 року позивач звертався до Львівського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.
У поданій заяві відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує, на підставі чого відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
За період з 26 січня 2013 року до 12 листопада 2013 року, як допомога по безробіттю становить 11645,10 грн.
Актом перевірки від 26 листопада 2013 року № 355 встановлено, що ОСОБА_2 отримав дохід 1 та 2 кварталах 2013 року за залученням нових клієнтів, що є здійсненням іншої діяльності за винагороду в період перебування у статусі безробітного у Львівському міському центрі зайнятості.
Зокрема, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з ОСОБА_2 укладено договір про банківське обслуговування, в рамках якого банком публічно запропоновано усім клієнтам виплати за залучення нових клієнтів. Банком запроваджено нову систему та затверджені Правила, згідно з якими розширенні права клієнтів та визначено випадки, за яких банком проводяться виплати клієнтам, що надали інформацію, необхідну для випуску банківського продукту/послуг та для залучення нового клієнта діють спеціальні умови, які є частиною Умов та правил надання банківських послуг. Зазначені правила не можуть класифікуватися, як трудовий договір, або інший договір цивільно-правового характеру, предметом якого було б надання банку обов'язкової трудової функції.
За правилами частин другої та третьої статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка визначає права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із частиною першою статті 7 Закону № 1533-ІІІ є допомога по безробіттю.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Абзацом другим підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 (чинного на час виникнення спірних відносин), встановлено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи-підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата державної реєстрації фізичної особи-підприємця, дата укладення цивільно-правового договору.
Судом встановлено, що Банк публічно запропонував усім агентам, у тому числі його клієнтам, виплати за залучення нових клієнтів згідно із затвердженими цією банківською установою Умовами та правилами надання банківських послуг. Між Банком та відповідачем укладено договір про банківське обслуговування. Як клієнт Банку відповідач, виконавши визначені цією банківською установою спеціальні умови, за яких проводяться виплати агентам, що надали інформацію, необхідну для випуску банківського продукту/послуг та для залучення нового клієнта, отримала відповідну винагороду.
Звернена до невизначеного кола осіб обіцянка майнової винагороди за досягнення обумовленого результату тому, хто досягне цього результату, за змістом глави 78 підрозділу 2 «Недоговірні зобов'язання» Розділу ІІІ Цивільного кодексу України є публічною обіцянкою винагороди.
Згідно з положеннями юридичної науки публічна обіцянка винагороди є одностороннім правочином, особливістю якого є те, що він відбувається стосовно невизначеного кола осіб, а учасником правовідношення, яке виникає на його основі, може бути кожен, хто досягне зазначеного в правочині результату.
Надавши Банку послуги із залучення нових клієнтів, за що була отримана відповідна винагорода, відповідач приєднався до публічної обіцянки винагороди, повідомленої при підписанні договору про банківське обслуговування, тобто фактично вчинив інший односторонній правочин - передав результат, обумовлений у вказаній обіцянці. Таким чином, між згаданими суб'єктами виникли зобов'язання з публічної обіцянки винагороди - різновиду недоговірних зобов'язань, а не з надання послуг за цивільно-правовою угодою.
Надання таких послуг не можна віднести і до інших ознак зайнятого населення, визначених у пункті 3 статті 1 Закону № 803-ХІІ.
Відтак колегія суддів дійшла висновку, що вчинення зареєстрованою у центрі зайнятості особою - клієнтом банківської установи за договором про банківське обслуговування - дій на досягнення результату за наданою такою установою публічною обіцянкою винагороди, не змінює статусу цієї особи як безробітної у розумінні Закону № 803-ХІІ та не впливає на умови виплати їй матеріального забезпечення на випадок безробіття, тому стягнення такого забезпечення на підставі частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ є неправомірним.
Така ж позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 30 вересня 2014 року у справі №21-367а14.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року по справі № 813/1867/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Гулид Р. М.
Костів М. В.
Повний текст ухвали складено 6 березня 2015 року