19 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/11646/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,
представника позивача - Крючкова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудленд Україна» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року по справі № 803/1657/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудленд Україна» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вудленд Україна» (далі - ТзОВ «Вудленд Україна») звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 травня 2013 року № 0003202201 та № 0003212201.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивач оскаржив вказану постанову суду в апеляційному порядку, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що договірні відносини з Приватним підприємством «Паралель ВІД» (далі - ПП «Паралель ВІД») мали реальний товарний характер, що підтверджено необхідними первинними документами та не спростовано відповідачем в установленому чинним законодавством порядку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої позивачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідача належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 24 квітня 2013 року № 2536/22.1/33278952, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вудленд Україна» з питань здійснення фінансово-господарських відносин з ПП «Паралель ВІД» за період 2009-2012 років, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0003212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 3311.25 грн., з яких на 3181.00 грн. за основним платежем та на 150.25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0003202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 3925.00 грн., з яких на 3924.00 грн. за основним платежем та на 01.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог статті 185, пункту 186.2 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 3181.00 грн., а також пункту 3.1 статті 3, пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3924.00 грн.
Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом ПП «Паралель ВІД». На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на відомості, які містяться в акті перевірки податковим органом ПП «Паралель ВІД», відповідно до якого у нього відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також на пояснення директора ПП «Паралель ВІД», надані співробітникам Служби безпеки України, в яких він зазначив, що жодних бухгалтерських документів він не підписував, фінансово-господарську діяльність не здійснював, а підписи у документах, наданих ТзОВ «Вудленд Україна», йому не належать.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та ПП «Паралель ВІД» є безтоварними, оскільки надані суду первинні документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Такі ж положення щодо порядку обчислення податку на прибуток підприємств містяться в Податковому кодексі України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених податкових накладних з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Отже, наявність виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
Як видно з матеріалів справи, 01 лютого 2011 року між ТзОВ «Вудленд Україна» та ПП «Паралель ВІД» було укладено договір № 17, згідно з яким останній зобов'язувався надати позивачу послуги автокрана, та 07 лютого 2011 року між тими самими сторонами було укладено договір № 19, згідно з яким вказаний контрагент зобов'язувався надати позивачу транспортні послуги згідно з замовленням.
Позивачем в підтвердження реальності надання ПП «Паралель ВІД» зазначених вище послуг долучено до матеріалів справи копії податкових накладних, виданих даним контрагентом, акти приймання-передачі виконаних робіт, які підписані ОСОБА_2, а також подорожніх листів вантажного автомобіля, платіжних доручень.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що вказані документи не свідчать про реальність господарських операцій позивача з ПП «Паралель ВІД», з огляду на те, що подорожні листи вантажного автомобіля, якими позивач доводить факт отримання послуг автокрана, не містять інформації про особу, яка заповнювала ці документи, та у них не заповнені усі графи. Інші первинні документи (лісорубний квиток, товарно-транспортні накладні) взагалі не містять доказової інформації, що лісозаготівельні роботи за цими документами позивач здійснював із залученням вказаного вище автокрана.
Крім цього, згідно з листом УСБУ у Волинській області від 03 липня 2013 року № 54/6-1776 у зв'язку з проведенням позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності ряду суб'єктів господарської діяльності, в тому числі і ПП «Паралель ВІД», встановлено наявність протиправних дій директорів комерційних структур, що полягали у проведенні транзитних операцій, які спрямовані на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, що дало змогу покупцям товарів та послуг підконтрольних їм підприємств мінімізувати сплату до Державного бюджету України кошти з податку на прибуток на загальну суму 5776449.00 грн. та податку на додану вартість на суму 4585159.00 грн.
З матеріалів справи видно, що в провадженні СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013020010001122 за фактом фіктивного підприємництва з використанням ПП «Паралель ВІД».
Також за результатами перевірки ПП «Паралель ВІД», податковим органом встановлено відсутність у вказаного товариства необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а відтак, таким не могли надаватись послуги автокрана та транспортні послуги.
Крім цього, в письмових поясненнях директора ПП «Паралель ВІД» ОСОБА_2 від 23 липня 2012 року, відібраних співробітниками СБУ у Волинській області, зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрував дане підприємство на власне ім'я за грошову винагороду на пропозицію ОСОБА_3 без мети подальшого здійснення підприємницької діяльності, що документи фінансово-господарської діяльності ПП «Паралель ВІД» не складав та не підписував.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП «Паралель ВІД», а відтак, протиправність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат з врахуванням виписаних даним контрагентом податкових накладних та відповідно про правомірність податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2013 року № 0003202201 та № 0003212201.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудленд Україна» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року по справі № 803/1657/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський
Повний текст ухвали виготовлено 20 березня 2015 року.