Справа № 761/37830/14-а
Провадження №2-а/761/80/2015
Іменем України
10 березня 2015 року м Київ
Шевченківський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Гаркуші Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Києві адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Шевченківського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення коштів, -
У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Шевченківського району м. Києва (далі по тексту - відповідач 1), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі по тексту - відповідач 2) про стягнення коштів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Управлінні праці і соціального захисту населення Шевченківського району м. Києва з 01.07.2000, як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС 2-ї категорії. З 17.11.2010 ОСОБА_1 - інвалід 2-ї групи захворювання, яке пов'язане з роботами ліквідації наслідків на ЧАЕС 1-ї категорії. У листопаді 2014 року позивач звернувся до відповідача 1 з проханням виплатити йому одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 №796-ХІІ (далі по тексту - Закон №796-ХІІ), проте, йому було відмовлено. Позивач вважає таку відмову неправомірною, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом, відповідно якого просить визнати дії відповідачів неправомірними у відмові перерахунку та виплаті згідно ст. 48 Закону №796-ХІІ одноразової допомоги у розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент отримання виплати, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесеного до 1-ї категорії інваліда 2-ї групи; стягнути на його користь одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача 1 в судове засідання, яке відбулося 10.03.2015 року, не з'явився, в попередніх судових засіданнях заперечив з приводу задоволення позову.
Представник відповідача 2 - Норка Т.М. заперечив з приводу задоволення позову, просив залишити без розгляду позовну заяву у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного га соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці і соціального захисту населення Шевченківського району м. Києва з 01.07.2000, як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС 2-ї категорії. З 17.11.2010 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності 1 категорії як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Одноразова компенсація особі, що стала інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно заяви позивача від 28.12.2010 виплачена у розмірі 284,40 грн. у грудні 2010 року.
Частиною 1 ст. 46 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 48 Закону № 796-XII(у редакції Закону від 06.06.1996 року), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується у розмірі: інвалідам III групи - 45 мінімальних заробітних плат.
Частиною 3 статті 48 цього Законупередбачено, що виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати працездатності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 було установлено учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір одноразової компенсації, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 284,40 гривень, який не відповідав розміру, встановленому Законом №796-XII.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VIтекст статті 48 Закону № 796-ХІІвикладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Однак, зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
У відповідності до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 22 травня 2008 року розмір виплати компенсації повинен розраховуватися відповідно до статті 48 Закону № 796-ХІІу попередній редакції.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру одноразової компенсації позивачеві, застосуванню підлягають положення саме статті 48 Закону № 796-XII (у редакції Закону від 06.06.1996 року), а не положення постанови Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач 1, оскільки такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Що стосується позовних вимог, заявлених до відповідача 2, слід зазначити, що згідно п. 4.1. Положення, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 №65, Центр здійснює вхідний облік документів з питань призначення соціальних допомог, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, у зв'язку з чим вимоги, заявлені до відповідача 2 не підлягають до задоволення, оскільки виплата одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, покладена на Управління праці і соціального захисту населення Шевченківського району м. Києва.
Враховуючи, що відповідачем 1 не надано суду належних, допустимих доказів та не доведена правомірність його рішення, яке полягає у відмові у виплаті позивачу одноразової компенсації у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині позовних вимог повністю доведені матеріалами справи, заперечення відповідачів по суті позовних вимог є необґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 11, 14, 18, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Шевченківського району м. Києва у нарахуванні одноразової допомоги у розмірі 45 мінімальних зарплат на момент отримання виплати, як учаснику ліквідації наслідків аварії ЧАЕС віднесеної до 1-ої категорії інваліда 2-ої групи неправомірними.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Шевченківського району м. Києва одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних зарплат на момент отримання виплати, як учаснику ліквідації наслідків аварії ЧАЕС віднесеної до 1-ої категорії інваліда 2-ої групи з урахування здійснених виплат ОСОБА_1.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Саадулаєв