Справа № 761/3271/15-ц
Провадження №2/761/3182/2015
іменем України
(заочне)
19 березня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
при секретарі: Клим Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнення,-
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» (далі - Відповідач) про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він працював у Державному підприємстві «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» та 18 січня 2012 року був звільнений. Позивач зазначив, що всупереч вимогам трудового законодавства, при звільнені відповідачем не було здійснено виплату їй заборгованості по заробітній платі. Зазначає, що в результаті звернення до суду за захистом своїх порушених прав, 03 листопада 2014 року Шевченківським районним судом м. Києва було ухвалено рішення щодо стягнення із відповідача на його користь компенсацію за невикористану відпустку, за невчасно виплачену заробітну плату та втрачений заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 18.01.2012 року по 26.06.2014 року. Вказане судове рішення відповідачем не виконано, а тому позивач просив суд стягнути з ДП «ДСВ «Вища школа» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за затримку основного розрахунку у розмірі - 21 175,12 грн. відповідно до положень ст. 117 КЗпП України за новий період після задоволення його попередніх вимог, а саме з 27.06.2014р. по 30.01.2015 р.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з викладених у позові підстав, проти заочного розгляд справи не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, керуючись ст. 224 ЦПК України та за згоди представника позивача вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних доказів, ухваливши заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, щоОСОБА_1 було звільнено відповідачем з займаної посади юриста 18.01.2012 року на підставі наказу № 49-ОС від 18.01.2012 року.
Вимоги ст. 47 КЗпП України передбачають, що власник або уповноважений ним зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Нормами ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно вимог ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як вбачається з довідки наданої відповідачем від 01.09.2011 р. заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 станом на день видачі довідки становить - 20 351,72 грн. (а.с.6-8)
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2014 р. задоволено позов ОСОБА_1 до ДП «ДСВ «Вища школа» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв»язку з порушенням строків виплати заробітної плати, стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.01.2012 року по 26.06.2014 року (а.с.10-14).
Таким чином, фактична виплата грошових коштів, належність їх позивачу та винність в їх невиплаті була встановлена рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2014 року.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24.12.199 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Судом встановлено, що в період часу з 27 червня 2014 року по 30 січня 2015 року з боку відповідача допускалось продовження затримки виплати належних позивачеві грошових сум.
Щодо розміру середньоденної заробітної плати, необхідно зазначити, що останній встановлений рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2014 року та становить - 139,31 грн. і є таким що не доказується при розгляді інших справ, відповідно до ст. 61 ЦПК України.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що оскільки за період з 27 червня 2014 року по 30 січня 2015 року права позивача не були відповідачем поновлені, порушення права не було припинене, а виплата належних позивачу грошових сум не здійснена, - тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за період затримки з 27 червня 2014 року по 30 січня 2015 року в розмірі - 21 175,12 грн. (139,31 грн. х 152 дні) є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.
У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів того, що відповідач станом на день звернення до суду в повному розмірі розрахувався по основному боргу невиплаченої заробітної плати позивачці - суду надано не було.
Положеннями ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 30, 57, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнення - задовольнити.
Стягнути із Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.06.2014 року по 30.01.2015 року в сумі - 21 175 гривень 12 коп.
Стягнути із Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» на користь держави судовий збір в розмірі - 243 грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.