04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" березня 2015 р. Справа№ 910/20911/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Кропивної Л.В.
Пашкіної С.А.
при секретарі судового засідання: Підченко О.Ю.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Єзута К.С. за довіреністю від 06.02.2015
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014
у справі №910/20911/14 (суддя - Стасюк С.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства " Київенерго"
до Міністерства екології та природних ресурсів України
про стягнення 201396,27 грн.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства " Київенерго" (далі - позивач) до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - відповідач) про стягнення 201396,27 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 позов Публічного акціонерного товариства " Київенерго" задоволено.
Стягнуто з Міністерства екології та природних ресурсів на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 167496грн 57коп боргу за спожиту активну електричну енергію та 36грн 24коп боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії, 4829грн 03коп пені, 21443грн 69коп інфляційних нарахувань, 7590грн 74коп три проценти річних, 4027грн 93коп судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням, Міністерство екології та природних ресурсів України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 скасувати в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань, 3% річних та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задовленні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань, 3% річних.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Чорної Л.В.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2015 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кропивної Л.В., для розгляду справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Агрикової О.В. та Чорної Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2015 апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 18.03.2015.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у зв'язку з виходом з відпустки судді Кропивної Л.В. та перебуванням у відпустці судді Чорної Л.В., для розгляду справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Пашкіної С.А.
У судове засідання 18.03.2015 з'явився представник відповідача.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники позивача не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, рішення суду у даній справі просив скасувати, апеляційну скаргу - задовольнити.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
15.04.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (електропостачальна організація) та Міністерством екології та природних ресурсів України (споживач) було укладено договір № 3217171 про постачання електричної енергії з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір від 15.04.2004), за умовами якого електропостачальна організація зобов'язується поставити електричну енергію у відповідності до умов Договору, а споживач своєчасно проводити оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені даним Договором та Додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.
Порядок розрахунків сторони погодили у Додатку 2 до Договору від 15.04.2004.
Згідно з пунктом 1 Додатку 2 до Договору від 15.04.2004 розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.
Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічно) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу (пункт 2.1. Додатку 2 до Договору від 15.04.2004).
26.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Кивенерго" (учасник) та Міністерством екології та природних ресурсів України (замовник) було укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № 3217171, з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір № 3217171), за умовами якого учасник зобов'язується у січні - грудні 2013 поставити замовнику електричну енергію (код згідно 35.11.1) (далі - товар), а замовник - прийняти і оплатити такий товар у повному обсязі у терміни, обумовлені Договором.
Електрична енергія постачається замовнику у кількості 708620,68 кВт-год згідно з заявленими величинами на відповідний період до цього Договору. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок замовника (пункти 1.3, 1.5.Договору № 3217171)
Згідно з пунктом 3.4. Договору №3217171 ціна цього Договору складається із сум очікуваної вартості обсягів місячних поставок електричної енергії протягом вказаного у пункті 12.1 ст дії Договору та становить 822000,00грн, з урахуванням ПДВ.
Додатковою угодою від 28.05.2013 до Договору №3217171 сторони погодили викласти пункт 1.3. у наступній редакції: Електрична енергія постачається замовнику у кількості 690246 кВт-год згідно з заявленими величинами на відповідний період до цього Договору."
Відповідно до пункту 12.1 Договору №3217171 він набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
У відповідності до пункту 13.1 Договору №3217171 цей договір укладено на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", ПКЕЕ та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання електричної енергії сторони дійшли згоди зобов'язання з оплати спожитої електроенергії в період дії Договору від 26.04.2013 №3217171, що можуть перевищити обсяги закупівлі за цим Договором, вважати зобов'язаннями за договором від 01.01.2013 № 3217171, додатки Договору від 15.04.2004 №3217171 вважати додатками до даного Договору.
В період між закупівлями електричної енергії замовником за договорами закупівлі за державні кошти, що укладаються за процедурою, передбаченою Законом України "Про здійснення державних закупівель", автоматично відновлюється дія Договору про постачання електричної енергії від 15.04.2004 №3217171 в редакції, що діяла станом на 31.12.2011.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з несплатою відповідачем наданих Публічним акціонерним товариством "Кивенерго" послуг згідно з спірним Договором, внаслідок чого у Міністерства екології та природних ресурсів України виникла заборгованість перед позивачем, за період з 01.01.2013 по 01.01.2014, у розмірі 167532,81грн, з яких 167496,57грн боргу за спожиту активну електричну енергію та 36,24грн боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії.
Зважаючи на вищенаведене позивач просить суд стягнути з відповідача 167532,81грн заборгованості за Договором №3217171, 7590,74грн 3% річних, 4829,03грн пені, 21443,69 грн інфляційних нарахувань.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Згідно з положеннями вищезазначених Правил користування електричною енергією одним з етапів укладання договору про користування електричною енергією є підключення та приєднання електроустановок споживача до електричних мереж енергопостачальної організації після виконання споживачем у повному обсязі технічних умов, проектної документації, оплати вартості підключення.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено Договір про постачання електричної енергії від 15.04.2004 №3217171 та Договір про закупівлю товару за державні кошти від 26.04.2013 №3217171.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується рахунками - розшифровками, актами надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, актами прийняття - передавання товарної продукції за спірний період (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) та підтверджується сторонами.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідач лише частково розрахувався за спожиту електроенергію.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З приводу наведеного суд відзначає, що за загальним правилом Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання безпосередньо сторонами відповідного договору, таким чином, Міністерство екології та природних ресурсів, як сторона зобов'язальних відносин за Договором №3217171, самостійно відповідає за невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, виходячи із наявних у справі документів та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України а також положення договору №3217171 в частині розрахунків за поставлений товар.
Господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.3.1. Договору №3217171 сторони погодили, що за внесення платежів передбачених цим Договором. з порушенням термінів, визначених Додатком "порядок розрахунків", замовник сплачує учаснику пеню у розмірі 0,1 % від сум боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені зазначається у платіжному документі окремо.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з положеннями пунктів 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.
З огляду на наведене, Київський апеляційний Господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/20911/14.
Керуючись ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/20911/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/20911/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді Л.В. Кропивна
С.А. Пашкіна