іменем україни
18 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,
Мартинюка В.І., Олійник А.С.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», третя особа - ОСОБА_3, про припинення поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі його представника - ОСОБА_5, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року,
У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - ПАТ «ПроКредит Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову ПАТ «ПроКредит Банк» зазначало, що між товариством та ОСОБА_3 8 жовтня 2012 року було укладено кредитний договір № 113.42277, відповідно до умов якого останньому банком було надано кредит у сумі 50 000 грн з процентною ставкою за користування коштами 36 % річних строком на 12 місяців, а ОСОБА_3 зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором, платежі у порядку, визначеному кредитним договором.
На забезпечення виконання умов кредитного договору від 8 жовтня 2012 року № 113.42277 між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. 10 липня
2013 року банк звернувся до поручителя з вимогою про стягнення боргу, однак вимогу виконано не було.
Посилаючись на те, що вимоги кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту боржником не виконуються, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед ПАТ «ПроКредит Банк», яка станом на
9 жовтня 2012 року складає 66 990 грн 07 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 44 269 грн 18 коп., заборгованість за процентами - 10 441 грн
52 коп., пеня - 12 279 грн, ПАТ «ПроКредит Банк» просило позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідачів солідарно на користь банку вказану вище суму заборгованості за кредитним договором.
У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ПроКредит Банк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, посилаючись на те, що вимога про сплату заборгованості за укладеним між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 кредитним договором йому не надсилалась, про існування заборгованості у ОСОБА_3 йому стало відомо лише коли він отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3 та до нього.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня
2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від
23 вересня 2014 року, позов ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором від 8 жовтня 2012 року № 113.42277 у розмірі 66 990 грн 07 коп. та судовий збір у розмірі 669 грн 90 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, в особі представника - ОСОБА_5, просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року в частині солідарного стягнення з нього заборгованості за кредитним договором скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_4 відмовити.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності та підставності вимог банку, оскільки з вини боржника, який належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог
ОСОБА_4 про припинення поруки, суди виходили з того, що відсутні підстави для припинення поруки, оскільки кредитор у встановлений строк надсилав поручителю повідомлення про необхідність погашення заборгованості.
Судом установлено, що 8 жовтня 2012 року між закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (далі - ЗАТ «ПроКредит Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 113.42277, відповідно до умов якого останньому банком було надано кредит у сумі 50 000 грн з процентною ставкою за користування коштами 36 % річних строком на 12 місяців.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_3, як позичальник, зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені договором, платежі у порядку та у строки, визначені договором.
Пунктом 3.2.1 кредитного договору передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж 1 календарний місяць.
10 липня 2013 року ПАТ «ПроКредит Банк» надсилало позичальнику - ОСОБА_3, вимогу № 821 про повне дострокове погашення кредиту протягом 5 календарних днів з дати надіслання вимоги, яку адресатом отримано не було (а.с. 19 - 20).
15 серпня 2013 року ОСОБА_3 повторно було надіслано вимогу № 1042 про повне дострокове погашення кредиту, яку було вручено адресату
19 серпня 2013 року (а.с. 21 - 22).
Відповідно до п. 3.6 кредитного договору передбачено, що у випадку існування прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж 40 календарних днів позичальник зобов'язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменту настання сорокового календарного дня
прострочення незалежно від того, чи кредитор пред'явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором.
Згідно з п. 5.4 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань із погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших належних платежів згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється в розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 грн у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.
Із наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що станом на 9 жовтня 2012 року заборгованість ОСОБА_3 складає 66 990 грн 07 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту -
44 269 грн 18 коп., заборгованість за процентами - 10 441 грн 52 коп., пеня - 12 279 грн.
8 жовтня 2012 року на забезпечення належного виконання умов кредитного договору від 8 жовтня 2012 року № 113.42277 між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки
№ 272090-ДП1.
10 липня 2013 року ПАТ «ПроКредит Банк» надіслало поручителю - ОСОБА_4, вимогу № 822 про повне дострокове погашення кредиту протягом 5 календарних днів з дати надіслання вимоги, яку адресатом отримано 15 липня 2013 року (а.с. 27)
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, застосувавши норми закону, які підлягали до застосування, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог банку до боржника про стягнення основної суми боргу, заборгованості за процентами та штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (чч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).
Задовольняючи вимоги банку про солідарне стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором й відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про припинення поруки, суди вважали, що підстави для припинення поруки відсутні та заборгованість підлягає солідарному стягненню з боржника й поручителя, оскільки банк змінив строк виконання зобов'язання, що встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, й протягом визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України строку звернувся до суду з позовом до поручителя
ОСОБА_4
Такі висновки судів є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені у касаційній скарзі доводи на увагу не заслуговують і висновків судів не спростовують.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності й обґрунтованості та підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі його представника - ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року
та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.І. Мартинюк
М.І. Наумчук
А.С. Олійник