19 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, управління Держземагенства Луцького району Волинської області, Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання недійсною відмови від спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, державного акту на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право власності на майновий пай, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2014 року,
У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, управління Держземагенства Луцького району Волинської області, Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання недійсною відмови від спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, державного акту на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право власності на майновий пай.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, після якої відкрилася спадщина, до якої входять: земельна ділянка, площею 2,2535 га, розташована на території Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області; майновий пай в СВК «Урожай» с. Забороль Луцького району Волинської області; банківський вклад. ЇЇ спадкоємцями є ОСОБА_5, на яку вона залишила заповіт, та її, позивачки, чоловік − ОСОБА_7, який на той час був непрацездатним інвалідом другої групи та мав право на обов'язкову частку у спадщині. Після його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, вона дізналася про існування заяви про його відмову від обов'язкової частки у спадщині, подану нотаріусу 09 лютого 2004 року та про те, що ОСОБА_5 отримала свідоцтво та акт про право власності на спадкове майно, включаючи й майно її померлого чоловіка. Вказуючи, що зазначена заява подана з пропуском строку для відмови від спадщини, а відтак, нотаріус не мав права видавати відповідачці свідоцтво та акти про право власності на майно її померлого чоловіка, позивачка просила визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, акт на право власності на земельну ділянку та свідоцтво про право власності на земельну ділянку та майновий пай частково недійсними.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсними: 2/3 частини свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 лютого 2004 року, видане державним нотаріусом Луцької районної державної нотаріальної контори Гордійчук М.В., ОСОБА_5 на спадкове майно, що складається із земельної ділянки, площею 2,2535 га, розташованої на території Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області; 2/3 частини свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 лютого 2004 року, видане державним нотаріусом Луцької районної державної нотаріальної контори Гордійчук М.В., ОСОБА_5 на спадкове майно, що складається з права на майновий пай в СВК «Урожай» с. Забороль Луцького району Волинської області та грошових заощаджень за належними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться у відділенні Ощадбанку № 6301 м. Луцька Волинської області; 2/3 частини державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 2,2535 га, виданий ОСОБА_5 16 липня 2004 року; 2/3 частини свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданий Заборольською сільською радою ОСОБА_5 08 серпня 2004 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухваленні судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження судами і при їх дослідженні та встановленні судами дотримані норми процесуального та матеріального права.
Суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
В.М. Коротун М.В. Дем'яносов С.П. Штелик