04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" березня 2015 р. Справа№ 910/20699/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Богатчук К.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Денисенко О.М.
від відповідача - Кирпичова Т.Б.
від третьої особи 1 - Гаврюшенко В.В.
від третьої особи 2 - Сухих К.І., Дудник А.Г.
від третьої особи 3 - Веремєєв О.О.
від прокуратури - Греськів І.І.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 (головуючий суддя - Босий В.П., судді : Івченко А.М., Любченко М.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс"
до Фонду державного майна України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1.Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
2.Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
3.Державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (Закрите акціонерне товариство)
за участю Прокуратури міста Києва
про визнання переважного права та зобов'язання вчинити дії
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 по справі №910/20699/14 відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 17.03.2015.
16 березня 2015, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
17 березня 2015 представником третьої особи 1, в судовому засіданні подано письмові пояснення по справі, які за резолюцією судді долучені до матеріалів справи.
17 березня 2015 представником позивача, в судовому засіданні подано заяву про зміну найменування, яку за резолюцією судді долучено до матеріалів справи.
В судове засідання 17.03.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015.
Представники відповідача, третіх осіб та прокуратури в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015.
Колегія суддів, розглянувши заяву позивача про зміну найменування прийшла до висновку про її обґрунтованість, оскільки зміна назви з Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" на Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс" підтверджується новою редакцією статуту позивача та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.03.2015.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб та прокурора, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
06 вересня 2004 року між Фондом державного майна України (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Кримський титан», після останньої зміни найменування - Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс", (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» №587 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» (підприємство), склад та вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та переліку орендованого майна,складених станом на 29.02.2012, та становить 439020818,00 грн., в тому числі: основні фонди (без капітальних інвестицій) 384147383,00 грн. за залишковою вартістю, капітальні інвестиції - 3639863,00 грн., нематеріальні активи 51233572,00 грн. за залишковою вартістю.
Пунктом 2.1 Договору, в редакції додаткового договору №740/234 від 05.11.2004, визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном підприємства у термін, указаний в договорі, але не раніше дати погодження Фондом державного майна України передавального акта, затвердженого загальними зборами ДАК «Українські поліметали», підписаного орендарем та комісією з припинення діяльності ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат».
Згідно з п. 2.2 Договору, в редакції додаткового договору №740/234 від 05.11.2004, передача цілісного майнового комплексу підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 10.6 Договору, в редакції додаткового договору №740/234 від 05.11.2004, продовження дії цього договору після закінчення строку його чинності можливе шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
Пунктом 10.7 Договору, в редакції додаткового договору №740/234 від 05.11.2004, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації підприємства за участю орендаря; загибелі орендованого майна; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Згідно з Додатковим договором №46 від 24.01.2012 сторони продовжили строк дії Договору №587 від 06 09.2004 до 05.09.2014 включно. Крім того сторони домовилися, що моментом продовження Договору є 06.09.2009.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач листом №10-16-7070 від 05.06.2014, на підставі частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", повідомив позивача про закінчення 05.09.2014 строку дії договору та припинення його чинності, в зв'язку з наміром власника використовувати майно для власних потреб.
Вищезазначений лист направлений на адресу позивача 05.06.2014, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією від 05.06.2014.
07 серпня 2014 позивач направив відповідачу лист №01-02-01/1354 від 07.08.2014, відповідно до якого повідомив останнього про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» на новий строк.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Фонд державного майна України незаконно відмовився від продовження терміну дії договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» №587 від 06.09.2004, що є порушенням переважного права позивача, гарантованого ст. 777 Цивільного кодексу України.
Місцевим господарським судом встановлено, що укладений між сторонами договір №587 від 06.09.2004, за своєю правовою природою, є договором оренди державного майна, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Як зазначалося вище, Додатковим договором №46 від 24.01.2012 строк дії Договору №587 від 06.09.2004 сторонами продовжено до 05.09.2014 включно.
Згідно з ч.1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Частинами 2, 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Пунктом 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" визначено, що статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України, частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди, згідно із законом, за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.
Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк, з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.
Судом також мають досліджуватися обставини, пов'язані з наміром власника використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, в тому числі наявність доказів, які однозначно свідчать про відповідний намір.
Законом України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Як зазначалося вище, Фонд державного майна України, на виконання приписів ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення терміну дії договору (який закінчувався 05.09.2014) повідомив позивача про намір використовувати орендоване майно для власних потреб.
Твердження апелянта, що відповідне повідомлення надіслане Фондом державного майна України повинно надсилатись власником спірного майна - ДАК «Українські поліметали», колегією суддів визнано необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Постановою Кабінету Міністрів України №373 від 28.03.1998 «Про створення Державної акціонерної компанії «Українські поліметали»» затверджено перелік державних підприємств, майно яких передається до статутного фонду ДАК «Українські поліметали», в тому числі ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат».
Згідно з п. 7 вищезазначеної постанови майно державних підприємств, яке передається до статутного фонду ДАК «Українські поліметали», перебуває у державній власності до прийняття, згідно з законодавством, спеціального рішення про приватизацію.
За змістом ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» заснування акціонерного товариства державою з передачею до статутного фонду державного майна не є способом відчуження майна.
Указом Президента України №765 від 07.07.2004 «Про заходи щодо забезпечення розвитку виробництва двоокису титану та підвищення ефективності використання виробничих потужностей підприємств із видобутку ільменітової руди» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити передачу Фонду держмайна, зокрема ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат передано до сфери управління Фонду державного майна.
Таким чином, направлення повідомлення про відмову у продовженні терміну дії договору відносилося до його компетенції як уповноваженої особи на управління та як орендодавця за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Згідно з п.п. 2 вказаної статті Кабінет Міністрів України, зокрема, встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 28.05.2014 №15037/7/1-14, з огляду на стратегічне значення Вільногірського ГМК для економіки та безпеки держави, а також з метою можливості прийняття подальших управлінських рішень щодо майна зазначеного підприємства Мінекономрозвитку, листом від 02.06.2014 звернулось до Кабінету Міністрів України з пропозицією доручити Фонду державного майна повідомити позивача про припинення договору оренди №587 від 06.09.2014.
Згідно з дорученням Прем'єр-міністра України №15037/10/1-14 від 05.06.2014 Фонд державного майна зобов'язано проінформувати орендаря про прийняте рішення.
Листом №10-16-7070 від 05.06.2014 відповідач повідомив позивача, що припинення чинності Договору після закінчення строку дії, мало відбутися згідно з дорученням Прем'єр-міністра України №15037/10/1-14 від 05.06.2014.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №406 "Деякі питання забезпечення функціонування підприємств титанової галузі" прийнято рішення віднести до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі цілісні майнові комплекси Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів після припинення договору їх оренди з приватним акціонерним товариством "Кримський титан".
Наказом Фонду державного майна України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №2253/1073 від 06.09.2014 надано згоду відповідача та передано Міністерству економічного розвитку і торгівлі України цілісний майновий комплекс ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо реальності намірів власника спірного цілісного майнового комплексу на використання майна після закінчення строку дії Договору у власних потребах, що виключає наявність у позивача переважного права на продовження дії Договору.
Згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1074 від 06.09.2014 цілісний майновий комплекс ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» закріплений за ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на праві господарського відання (що не є орендою, в розумінні приписів чинного законодавства України), конкурсу на укладення договору оренди спірного майна не проводилось.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За змістом ст. 777 Цивільного кодексу України орендар має переважне право на укладення договору оренди державного майна на новий строк за інших рівних умов, тобто, при проведенні конкурсу на укладення такого договору (у випадку його проведення).
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що спірний об'єкт в орендне користування не переданий, а залишається у власності Держави, в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та користуванні ДП "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на праві господарського відання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено порушення його переважного права на продовження строку дії договору оренди.
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс"залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 по справі №910/20699/14 - без змін.
Матеріали справи №910/20699/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді О.М. Баранець
С.А. Пашкіна
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.03.2015