ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 березня 2015 року № 826/19509/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувсь до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) від 20.05.2013 №0011921703.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №826/19509/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2015.
В судове засідання призначене на 28.01.2015 сторони не з'явились, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Суд, ухвалив визнати неявку сторін у судове засідання неповажною та відкласти розгляд справи.
У судовому засіданні 04.02.2015 представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, зважаючи на неприбуття у судове засідання без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 20.05.2014 №0011921703, яким збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 150 910,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37 897,65 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі пп. 1 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1 ст.120 п. 123.1 ст. 123 розділу 2 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки №3754/26-51-17-03/НОМЕР_1 від 29.04.2014, згідно якого встановлено порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст. 49 глави 2, п.176.1 ст. 176, ст. 36 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги рішеннями Головного управлінням Міндоходів у м. Києві від 29.07.2014 № 1656/Д/26-15-10-09-25 та Державної фіскальної служби України від 22.08.2014 №1017/Д/99-99-10-01-03-14 податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 №0011921703 залишено без змін.
Позивач не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що припинення зобов'язань за Кредитним договором не може вважатися отриманням позивачем додаткового блага в розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача відсутні будь-які непогашені податкові зобов'язання, пов'язані із припиненням Кредитного договору. Як наслідок, збільшення податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 188 808,24 грн. є незаконним.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Підпунктом 49.18.4 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;
Пунктом 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані:
вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (підпункт «а»);
подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (підпункт «в»).
Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України 164.1 базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Підпунктом «д» п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Зі змісту наведеної норми випливає, що основними ознаками додаткового блага, яке включається до оподаткованого доходу є:
по-перше - сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором повинна бути основною;
по-друге - кредитор повинен прийняти рішення про прощення (анулювання) боргу (кредиту) самостійно;
по-третє - сума прощеного (анульованого) кредитором боргу повинна перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;
по-четверте - кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника про прощення анулювання заборгованості.
Судом встановлено, що суму грошового зобов'язання позивачу збільшено у зв'язку з тим, що він не подав декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, не задекларував дохід у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості в розмірі 888 897,71 грн., не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб до 01 серпня 2013 року. На думку податкового органу, отримана позивачем додаткова вигода виникла у зв'язку із прощенням йому ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» кредитної заборгованості у сумі 888 971,71 грн.
Зокрема, кредитні зобов'язання позивача виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №11314065000 від 13.03.2008 укладеним між позивачем та ПАТ «Укрсиббанк». За умовами вказаного кредитного договору позивач отримав кредитні кошти у розмірі 185 000,00 доларів США для придбання квартири.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 13.03.2008 позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 (далі - Квартира) за ціною 934 250,00 грн., що на момент укладення договору становить еквівалент 185 000,00 доларів США.
Згідно повідомлення №12-22/7002 від 29.02.2012 право вимоги заборгованості за кредитним договором №11314065000 " від 13.03.2008 АТ «УкрСиббанк» відступлено ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Згідно вказаного повідомлення заборгованість перед банком складала 211 335,41 грн.
Як зазначає позивач, для виконання домовленостей, досягнутих з кредитором щодо припинення зобов'язання за кредитним договором, він змушений був продати вказану вище квартиру. У зв'язку з чим, позивачем було укладено договір купівлі-продажу від 23.10.2013 згідно з яким вказану квартиру продано за ціною 902 870,00 грн., що згідно курсу НБУ на день укладення договору еквівалентно 113 000,00 доларів США. Таким чином отримані грошові кошти були сплачені позивачем ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» в рамках двосторонньої угоди між позивачем та кредитором, умови якої передбачали обов'язкове вчинення позивачем дій щодо погашення частини заборгованості шляхом продажу належної позивачу квартири для анулювання кредитором заборгованості.
Поряд із цим колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду зазначених вище договору про надання споживчого кредиту №11314065000 від 13.03.2008 та двосторонньої угоди між позивачем та кредитором, щодо погашення частини заборгованості шляхом продажу належної позивачу квартири для анулювання кредитором заборгованості. Таким чином суд позбавлений можливості повно дослідити вказані документи та надати їм оцінку в якості доказів.
Водночас із рішення Державної фіскальної служби України від 22.08.2014 №1017/Д/99-99-10-01-05-14 про результати розгляду повторної скарги убачається, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕТК» у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку 1ДФ за 2012 рік відображено отримання фізичною особою ОСОБА_1 доходу за ознакою 126 «додаткове благо» в сумі 888 973,71 грн. Листом від 04.02.2014 №135-12587, наданим на запит ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомлено, що останнім було нараховано фізичній особі ОСОБА_1 дохід в сумі 888 971,71 грн. у вигляді анулювання (прощення) заборгованості. Зазначене спрощення здійснювалось з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням суми прощеного боргу до податкового розрахунку за формою 1ДФ за ІV квартал 2012 року.
Таким чином, з наявних матеріалів справи убачається, що анульована (прощена) ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ОСОБА_1 сума заборгованості у розмірі 888 971,71 грн. є основною сумою боргу (кредиту), яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року та прощена (анульована) ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» самостійно.
При цьому, відповідно до визначення, наданого Академічним тлумачним словником української мови, слово «самостійний» означає такий, що не перебуває під чиєюсь владою
Посилання позивача на те, що домовленість про списання боргу була досягнута шляхом двосторонньої угоди, матеріалами справи не підтверджується. Водночас слід зазначити, що за нормами Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, сторони є вільними в укладенні договору. Таким чином домовленість між позивачем та його кредитором про прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) слід розцінювати як самостійне, без впливу чиєї-небудь влади, рішення обох сторін, в тому числі ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».
Також з матеріалів справи убачається, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомив позивача про прощення (анулювання) боргу та включив суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Проте позивачем, який у досліджених правовідносинах виступає боржником, самостійно не сплачено податок з отриманого, як додаткового блага, доходу та не відображено його у річній податковій декларації.
За таких обставин, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла правильного висновку про те, що позивачем фізичною особою ОСОБА_1 декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік не подано, дохід у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості в розмірі 888 971,71 грн. не задекларований, та податок на доходи фізичних осіб до 01.08.2013 до бюджету не сплачений, чим допущено порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст. 49 глави 2, п.176.1 ст. 176, ст. 36 Податкового кодексу України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 20.05.2014 №0011921703, яким збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 150 910,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37 897,65 грн., є правомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.
Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 3 776,16 грн.
Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 377,62 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 3398,54 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 3 398,54 грн.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник