ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 березня 2015 року 10:23 № 826/1178/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (далі - відповідач-1) та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 04.07.2014 № 43805;
- зобов'язати відповідача-1 надати відповідачу-2 додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати відповідача-2 включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно яких, на його думку, йому має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначив, що відповідачами в порушення вимог чинного законодавства необґрунтовано визнано договір вкладу № 43805 від 04.07.2014 нікчемним. Вважає безпідставним доводи відповідача-1 про «дроблення» депозитних рахунків інших клієнтів та посилається на те, що позивач не може нести відповідальність за дії інших клієнтів банку.
Відповідачі заперечили по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 правомірно не включена до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, оскільки позивач не має права на таке відшкодування. Відповідач-1 вказав на те, що за результатом перевірки укладеного між позивачем і ПАТ «КБ «УФС» договору банківського вкладу, встановлено нікчемність даного договору, оскільки він укладений з метою надання вигоди іншій особі. Посилався на те, що кошти надійшли на рахунок позивача внаслідок «дроблення» рахунку іншого клієнта банку, загальна сума на якому перевищувала гарантовану суму відшкодування, згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідач-2 вказав на те, що оскільки договір, укладений позивачем з ПАТ «КБ «УФС» є нікчемним, то у відповідача-1 відсутні підстави для включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та, як наслідок, відсутність у відповідача-2 підстав для включення позивача до загального переліку вкладників.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.07.2014 між ПАТ «КБ «УФС» (Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «вигідний альянс» № 43805, згідно якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190 000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 04.10.2014 та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.
Згідно квитанції від 04.07.2014 № TR.58104.626.436 кошти у розмірі 190 000,00 грн. перераховані на рахунок позивача з призначенням платежу: за депозитною угодою № 43805.
На адресу позивача від відповідача-1 надійшло повідомлення про визнання правочинів нікчемними, згідно якого договір банківського вкладу від 04.07.2014 № 43805 є нікчемним.
У зв'язку із визнанням вказаного договору нікчемним позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та, відповідно, не включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1, оскаржила її до суду та просить зобов'язати відповідача-1 надати відповідачу-2 додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника та зобов'язати відповідача-2 включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Порядок відшкодування ФГВФО коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, визначено в Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 09.08.2012 №14 (далі - Положення №14).
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пункту 8 розділу I Положення №14 вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
При цьому, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 4 статті 26 цього Закону.
Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (пункт 4 розділу III Положення №14).
Відповідно до пункту 4 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Згідно частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
В той же час, суд зазначає, що даними нормами Закону не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. У Законі зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечую таке виявлення та фіксує даний факт.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що Уповноважена особа Фонду:
- зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними;
- повідомляє сторони за договорами про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Матеріали справи свідчать про те, що договір банківського вкладу № 43805 був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «УФС» 04.07.2014.
Відповідач-1 зазначив, що постановою Правління Національного банку України від 15.07.2014 № 410/БТ ПАТ «КБ «УФС» віднесено до категорії проблемних (яка є банківською таємницею).
Постановою Правління Національного банку України від 14.08.2014 № 491 ПАТ «КБ «УФС» віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС».
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича.
На виконання своїх обов'язків, відповідач-1 видав наказ № 34 від 30.10.2014 про створення комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів) (а.с. 35 Том І).
Представник відповідача-1 вказав на те, що під час дії тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «УФС» комісією встановлено факти вчинення працівниками та клієнтами Банку, в тому числі й ОСОБА_1 дій, спрямованих на неправомірне отримання від відповідача-2 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.
Під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 надійшли внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, на яких була розміщена значна сума коштів, загальний розмір якої складав 6 902 047,66 грн. Власник великого рахунку, який мав значну суму грошових коштів на депозитному/поточному рахунку, домовлявся з працівниками банку про те, що він начеб-то буде здійснювати «перерахування» коштів у межах існуючих лімітів, а інша фізична особа буде «отримувати» ці кошти на свій рахунок. Таким чином, грошовий вклад/рахунок із значною сумою подрібнювався або розподілявся на суми до 200 000 гривень і цими подрібненими частками фактично перераховувався на рахунки інших фізичних осіб. Таке «подрібнення» грошових сум відбувалось у зв'язку з тим, що при ліквідації банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплачує не всю суму вкладу, а лише у межах граничного розміру - 200 000 гривень (стаття 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
На підтвердження зазначених доводів відповідач-1 надав суду довідку про рух коштів по рахункам клієнтів ПАТ «КБ «УФС» (а.с. 38-44 Том І) та зазначив, що імена фізичних осіб, вказаних у довідці не можуть бути повідомлені, оскільки вони є банківською таємницею, згідно зі статтями 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Представник відповідача-1 посилався на те, що з вказаної довідки видно, що протягом кількох днів з інтервалом в десятки хвилин було зареєстровано внесення та зняття значних обсягів готівкових коштів. Також відповідач-1 вказав на те, що внесення клієнтом коштів до банку відбувалось вже після закінчення операційного часу роботи каси.
Відповідно до пункту 8 постанови Правління НБУ №328 від 30.05.2014 (чинної на момент здійснення платежу) банки зобов'язані обмежити видачу готівкових коштів в національній валюті з поточних (у тому числі карткових) та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 150 000 гривень на добу на одного клієнта.
Отже, згідно із положеннями вказаної постанови НБУ, ПАТ «КБ «УФС» зобов'язаний був обмежити видачу готівки, однак інформація з наданої відповідачем-1 довідки про рух коштів по рахункам клієнтів ПАТ «КБ «УФС» свідчить про те, що вказане обмеження було порушено банком.
Відповідач-1 видав наказ від 18.11.2014 № 6 про визнання нікчемними трансакцій та правочинів, згідно якого визнано нікчемними ряд правочинів, в тому числі договір банківського вкладу № 43805 від 04.07.2014.
Виявлені обставини були повідомлені відповідачем-2 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Після чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було погоджено рішення відповідача-1, яким тимчасово обмежено (заблоковано) виплати по деяким записам у базі даних про вкладників ПАТ «КБ «УФС», що були внесені у період з 01.07.2014 по 16.07.2014 з метою недопущення протиправного відшкодування виплат по зазначеним записам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, відповідачу-1 рекомендовано звернутись до правоохоронних органів із заявою про виявлені факти збільшення загальної гарантованої суми, що відбулось у період з 01.07.2014 по 16.07.2014 (а.с. 46 Том І).
На виконання рекомендації виконавчої дирекції Фонду відповідач-1 звернувся із заявою від 16.12.2014 до МВС України, у якій просив дослідити дії осіб, які, на її думку, вчинили дії, що мають ознаки кримінальних правопорушень.
За заявою відповідача-1 зареєстровано кримінальне провадження №12014100040017478 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України від 15.12.2014 (а.с. 47 Том І).
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача-1 про те, що оскільки реальних коштів позивач не вносив, про що було відомо працівникам банку, то укладання договору та проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивача, погіршувало фінансове становище банку і сприяло приведенню банку до неплатоспроможності.
Крім того, проведення вище описаних дій надавало можливість власнику вкладу, розмір якого значно перевищує суму 200 000 гривень, отримати цю суму повністю, без будь-яких обмежень, встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами.
Отже, суд встановив, що позивач не набув права і не мав законних підстав для включення його до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги надані до матеріалів справи докази, щодо нікчемності укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «УФС» Договору № 43805 від 04.07.2014, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача-1 щодо відсутності підстав для включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок ФГВФО, а також відсутність підстав для включення відповідачем-2 позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО.
Крім того, вирішуючи даній спір по суті заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже зазначалось, відповідач-1 видав наказ «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» №6 від 18.11.2014.
Позивач не надав суду жодного доказу оскарження рішення відповідача-1 про визнання договору №43921 від 04.07.2014 нікчемним.
Враховуючи наведене, позивач мав можливість ознайомитися із інформацією стосовно банку та вчинити відповідні дії на захист своїх прав, проте не оскаржив дії щодо визнання зазначеного договору нікчемним. Доказів зворотного суду не надано.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач-1 правомірно не включив позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підставі для задоволення адміністративного позову.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський