ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 березня 2015 року № 826/598/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до третя особа Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування постанови
Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 28.07.2014 в частині накладення арешту на заставлене майно ПАТ «Альфа Банк» (далі по тексту - відповідач), а саме автомобіль марки VOLKSVWAGEN, PASSAT B6, 2006 року випуску, колір - сірий, державний номерний знак - НОМЕР_2, №кузова НОМЕР_1, тип - легковий седан (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3, видане 05.10.2007 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ) (далі по тексту - Транспортний засіб); зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві звільнити заставлене майно, а саме автомобіль марки VOLKSVWAGEN, PASSAT B6, 2006 року випуску, колір - сірий, державний номерний знак - НОМЕР_2, №кузова НОМЕР_1, тип - легковий седан (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3, видане 05.10.2007 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ) з-під арешту.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №826/598/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.02.2015.
У судовому засіданні 11.02.2015 представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, зважаючи на неприбуття у судове засідання без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначаються статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що позивач не є стороною спірного виконавчого провадження та оскаржує постанову про майна боржника; дії відповідача - як суб'єкта владних повноважень в межах виконавчого провадження, адміністративна справа належать до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва.
Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби".
Досліджуючи питання строку звернення до адміністративного суду, який визначений частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" подано без порушень 10-ти денного строку, оскільки про спірне рішення позивачу стало відомо зі змісту звернення 13.01.2015 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, тому, з урахуванням відсутності доказів направлення на адресу позивача спірного рішення (позивач не є стороною спірних виконавчих проваджень), суд приймає доводи позивача щодо строків звернення до суду.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з статутом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», останнє є правонаступником усіх прав і обов'язків Закритого акціонерного товариства «Альфа Банк».
Матеріали справи свідчать, що 08.10.2007 між Закритим акціонерним товариством «Альфа Банк» (Банк або Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №490049018 від 08.10.2007 (Договір), згідно якого цільовим використанням кредиту є придбання Транспортного засобу згідно з Договором купівлі-продажу, укладеного між Позичальником та ТОВ «Автохаус Київ» №ФФ-2007-964 від 14.09.2007 - VOLKSVWAGEN, PASSAT B6, 2006 року випуску, колір - сірий, державний номерний знак - НОМЕР_2, №кузова НОМЕР_1, тип - легковий седан (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3, видане 05.10.2007 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ).
Відповідно до пункту 2.10 Договору основне забезпечення/предмет застави являє собою вказаний Транспортний засіб.
Згідно з Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №14818793 виданого 09.10.2007 на зазначений вище Транспортний засіб накладено приватне обтяження відповідно до Договору застави №490049018-З від 08.10.2007, обтяжувачем. Обтяжувачем є ЗАТ «Альфа Банк», а боржником ОСОБА_1.
Крім того судом встановлено, що державним виконавцем органу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, в рамках виконавчого провадження №44172410, при примусовому виконанні судового наказу №2-н-1009/13 виданого 20.06.2014 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «ДУОЖФ» боргу у розмірі 14 925,85 грн., винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.07.2014. Вказаною постановою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №44787466 виданого 28.07.2014 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.07.2014 ВП 44172410 на все рухоме майно ОСОБА_1 накладено обтяження, шляхом заборони його відчуження.
Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, оскільки вважає, що діями ВДВС Солом'янського РУЮ порушені права Банку як заставодержателя відповідного майна. При цьому зазначає, що ПАТ «Альфа банк» має переважне право на заставлене майно.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.
Так, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
За змістом частин 2, 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Водночас згідно з пунктом 3 частини 1 статті 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до публічних обтяжень належить, зокрема, звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов'язань боржника.
Відповідно до частини 2 статті 40 вказаного Закону, якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Водночас частиною 3 цієї норми визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Тобто з аналізу наведених норм випливає, що стягнення на предмет публічного обтяження - автомобіль марки VOLKSVWAGEN, PASSAT B6, 2006 року випуску, колір - сірий, державний номерний знак - НОМЕР_2, №кузова НОМЕР_1, тип - легковий седан (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3, видане 05.10.2007 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ), який належить на праві приватної власності ОСОБА_1, допускається лише у разі використання позивачем переважного права на звернення стягнення на дане майно та повідомлення його про накладення арешту.
Як уже встановлено судом, відповідно до кредитного договору №490049018 від 08.10.2007, обтяження на належний ОСОБА_1 Транспортний засіб - VOLKSVWAGEN, PASSAT B6, 2006 року випуску, колір - сірий, державний номерний знак - НОМЕР_2, №кузова НОМЕР_1, тип - легковий седан (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3, видане 05.10.2007 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ), накладено 09.10.2007 у межах розміру основного зобов'язання 164 075,00 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Альфа Банк» станом на 08.12.2014 становить 304 468,24 грн.
Натомість з матеріалів виконавчого провадження № 44172410 вбачається, що Солом'янським районним судом м. Києва видано судовий наказ від 27.06.2013 №2-н-1009/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації заборгованість по оплаті за утримання житла та оплаті за користування комунальними послугами в сумі 14 811,27 грн.
Вказаний судовий наказ набрав чинності 05.08.2013, заяву про примусове виконання судового рішення подано Центром обслуговування споживачів Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації 24.07.2014.
Тобто, обтяження на предмет застави за договором між позивачем та ОСОБА_1 виникло до набрання законної сили судовим наказом від 27.06.2013 №2-н-1009/13 відтак ПАТ «Альфа Банк» є обтяжувачем з вищим пріоритетом.
Отже, зважаючи на те, що в установлений законом термін позивач є обтяжувачем з вищим пріоритетом та не був повідомлений про накладення арешту на предмет застави, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина перша). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга).
За висновком Окружного адміністративного суду міста Києва, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень проаналізованого законодавства України та наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 28.07.2014 в частині накладення арешту на заставлене майно ПАТ «Альфа Банк», а саме: автомобіль марки VOLKSVWAGEN, PASSAT B6, 2006 року випуску, колір - сірий, державний номерний знак - НОМЕР_2, №кузова НОМЕР_1, тип - легковий седан (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3, видане 05.10.2007 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ).
3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві звільнити заставлене майно, а саме: автомобіль марки VOLKSVWAGEN, PASSAT B6, 2006 року випуску, колір - сірий, державний номерний знак - НОМЕР_2, №кузова НОМЕР_1, тип - легковий седан (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3, видане 05.10.2007 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ) з-під арешту.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник