18 березня 2015 р.Справа № 816/2312/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2015р. по справі № 816/2312/14
за позовом Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві
до Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод"
про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,-
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 р. по справі № 816/2312/14 адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" (код ЄДРПОУ 13962568; вул. Гайового, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36030) на користь управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві (код ЄДРПОУ 22529712; вул. Пролетарська, 39, м. Полтава, Полтавська область, 36022) заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за період з квітня по травень 2014 року в розмірі 214 004,45 грн. (двісті чотирнадцять тисяч чотири гривні сорок п'ять копійок).
03.02.2015 року до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» (далі по тексту - ПАТ «Тепловозоремонтний завод», відповідач) про розстрочення виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року по справі № 816/2312/14 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 214004 грн. 45 коп., в якій відповідач просив суд борг ПАТ «Тепловозоремонтний завод» перед УПФУ Ленінського району в м. Полтаві в розмірі 214004 грн. 45 коп. розстрочити на півроку, встановивши наступний графік: 25.03.2015 р. - 4004 грн. 45 коп., 25.04.2015 р. - 45000 грн. 00 коп., 25.05.2015 р. - 30000 грн. 00 коп., 25.06.2015 р. - 45000 грн. 00 коп., 25.07.2015 р. - 30000 грн. 00 коп., 25.08.2015 р. - 24000 грн. 00 коп.
В обґрунтування своєї заяви відповідач послався на відсутність в зв'язку з погіршенням фінансового стану підприємства коштів для одночасної сплати всієї суми боргу, понесення підприємством збитків, наявність відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з ПАТ «Тепловозоремонтний завод». Вважає, що стягнення одночасно з підприємства коштів у розмірі 214004, 45 грн. призведе до зупинення підприємства, звільнення працівників та взагалі унеможливить сплату боргу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2015 р. по справі № 816/2312/14 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» про розстрочення виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року у справі № 816/2312/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 11.02.2011 року, ПАТ «Тепловозоремонтний завод» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що викладені в заяві про розстрочення виконання судового рішення обставини є винятковими та є підставою відповідно до ч.1 ст.263 КАС України для надання судом відстрочки відповідачу. Оскільки судом при ухваленні оскаржуваного рішення ці обставини не враховані, судом першої інстанції прийнято незаконну та необґрунтовану ухвалу, яка підлягає скасуванню.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві проведена перевірка ПАТ «Тепловозоремонтний завод» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За результатами перевірки встановлено несплату відповідачем відшкодування пільгових пенсій до Пенсійного фонду України за квітень 2014 року в сумі 104990 грн. 05 коп., за травень 2014 року - 109104 грн. 40 коп., у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 214004 грн. 45 коп.
З огляду на несплату вказаної суми в добровільному порядку УПФУ Ленінського району в м. Полтаві звернулось до суду з позовом про стягнення її з ПАТ «Тепловозоремонтний завод».
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року позов Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві до ПАТ «Тепловозоремонтний завод» про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 214004,45 грн. задоволено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 р. по справі № 816/2312/14 повернуто відповідачу.
Отже, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 р. по справі № 816/2312/14.
13.10.2014 року було видано виконавчий лист по справі (а.с.88).
Згідно із пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991№ 1788-ХІІ працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів, і за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР.
Згідно з абзацем 4 пункту 1 статті 2 Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У відповідності до абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлюються ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 % від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону, - фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду 100 % суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в розстроченні виконання зазначеної постанови суду, з посиланням на ст.263 КАС України виходив з того, що заявником не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року, а також з того, що заявником не доведено наявності у нього можливості виконувати в майбутньому розстрочене рішення суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 р. по справі № 816/2312/14 про стягнення несплаченої суми відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, у розмірі 214004 грн. 45 коп. за квітень-травень 2014 року.
Згідно з частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних письмових документів, які б підтверджували наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим.
Крім того, слід відмітити, що застосування положень ч.1 ст.263 КАС України можливе лише в тих випадках, коли у суду є достатні докази того, що заявник матиме в майбутньому можливість виконувати розстрочене рішення суду.
Між тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, ПАТ "Тепловозоремонтний завод" не надано суду доказів того, що у нього буде можливість своєчасно, кожного місяця сплачувати суму розстроченої заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у відповідному розмірі.
Натомість, з наданих до матеріалів справи УПФУ Ленінського району в м. Полтаві документів вбачається, що за ПАТ "Тепловозоремонтний завод" рахується також інша заборгованість перед управлінням по сплаті пільгових пенсій. Так, згідно даних картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за ПАТ "Тепловозоремонтний завод" рахується недоїмка в розмірі 3696860,16 грн. /а.с. 102-105/.
Як вбачається зі змісту заяви відповідача про розстрочення виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року та апеляційної скарги, на час подання заяви на виконанні в органах державної виконавчої служби знаходяться виконавчі листи про стягнення з ПАТ «Тепловозоремонтний завод" суми боргу в загальному розмірі 705782,23 грн.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 22.02.2011 року УПФУ Ленінського району в м. Полтаві було прийнято рішення про розстрочення ПАТ "Тепловозоремонтний завод" суми заборгованості зі сплати пільгових пенсій у розмірі 3296674,87 грн., наявність якої підтверджено актом звірки стану заборгованості по пільгових пенсіях від 22.02.2011 року, підписаного як представниками УПФУ Ленінського району в м. Полтаві, так і представниками ВАТ «Тепловозоремонтний завод». Період розстрочення сплати боргу розраховано з моменту винесення рішення до 31.12.2015 р. (а.с.111-112).
При цьому, останній платіж від ПАТ "Тепловозоремонтний завод" на виконання рішення від 22.02.2011 р. в рахунок погашення заборгованості зі сплати пільгових пенсій надійшов 20.01.2012 р.. Більше коштів на виконання рішення УПФУ Ленінського району в м. Полтаві від 22.02.2011 р. про розстрочення заборгованості від підприємства на користь управління не надходило, що свідчить про невиконання на даний час підприємством вказаного рішення (а.с.112, 120).
Отже, відповідач скористався своїм правом на розстрочення заборгованості, при цьому, слід зазначити, що законодавцем не передбачено повторне розстрочення суми заборгованості зі сплати пільгових пенсій,
Також, наявною в матеріалах справи карткою особового рахунку ПАТ "Тепловозоремонтний завод" по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 підтверджено, що платежів в рахунок погашення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 у 2014-2015 р.р. підприємством не здійснювалось, жодних коштів в рахунок погашення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 підприємством на користь Управління перераховано не було /а.с. 102-105/.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних відносин норм ст.263 КАС України та розстрочення виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 р. по справі № 816/2312/14, а тому заява відповідача про розстрочення виконання цієї постанови правомірно була залишена судом без задоволення.
Стосовно доводів заявника про збитковість підприємства, наявність кредиторської заборгованості, колегія суддів зазначає, що наявність кредиторської заборгованості у підприємства не є підставою для невиконання таким підприємством судового рішення щодо сплати відшкодування пільгових пенсій на користь пенсійного фонду або розстрочення виконання такого судового рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2015р. по справі № 816/2312/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.
Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.03.2015 р.