12 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 509/1187/14-а
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Бичковський Є.Л.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Єщенка О.В.,
суддів - Димерлія О.О.
- Романішина В.Л.
при секретарі судового засідання - Вишневській А.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_2,
представника апелянта - Селіхова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 травня 2014 року в адміністративні справі за позовом ОСОБА_2 до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання бездіяльності неправомірною, визнання рішення незаконними та визнання права, -
В березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в якому просив суд визнати бездіяльність відповідача щодо тривалого та несвоєчасного розгляду заяв позивача щодо отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо об'єднання земельних ділянок належних позивачу; визнати рішення ХОХ сесії VI скликання № 937- VI «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2» від 27 грудня 2013 року незаконним та скасувати його; визнати за ним право власності на звернення до будь-якої землевпорядної організації з метою виготовлення проекту землеустрою для впорядкування існуючого землеволодіння та подальшого оформлення свідоцтва про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2640 га, що розташована по вищевказаній адресі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно відмовив позивач у наданні дозволу на виготовлення технічної документації, що перешкоджає позивачу у реалізації його прав власника.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 травня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області щодо тривалого розгляду заяви ОСОБА_2 від 04 лютого 2013 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Одеської області від 27 грудня 2013 року №№ 937- VI У задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено вимоги КАС України в частині належної оцінки всіх доказів по справі, встановлення усіх обставин справи, які мають істотне значення для вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-ОД №012564 позивачу належить земельна ділянка площею 0,190 га за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 червня 2009 року за позивачем у порядку спадкування за законом також визнано право власності на частину земельної ділянки площею 0,074 га за цією ж адресою: АДРЕСА_1.
04 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Кароліно-Бугазької сільської ради з проханням надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації з метою отримання єдиного державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2640 га.
07 лютого 2013 року заява позивача була розглянута на засіданні земельної комісії сільської ради та відповідно до витягу з протоколу цього засідання комісія вирішила надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення землевпорядної документації лише за умовою проведення інвентаризації земель для встановлення фактичної площі без урахування схилу та роз'яснень районного відділу земельних ресурсів стосовно будівель та споруд, що знаходяться у спільній власності, вирішення питання винести на розгляд сесії сільської ради.
Згідно з протоколом засідання сесії Кароліно-Бугазької сільської ради від 28 лютого 2013 року сільська рада зняла питання щодо розгляду заяви позивача на доопрацювання.
05 березня 2013 року відділ Держземагентства в Овідіопольському районі направив голові Кароліно-Бугазької сільської ради відповідь на його лист від 25 лютого 2013 року №106/02-07, в якому роз'яснив, що відповідно до ст. 51 Закону України "Про землеустрій" проектами землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань передбачаються заходи щодо впорядкування структури земельних угідь, усунення черезсмужжя, далекоземелля, ламаності меж, ерозійних процесів та інших екологічних наслідків нераціонального використання земель і створення територіальних умов для функціонування всіх галузей економіки, формування й удосконалення раціональної системи існуючого землеволодіння та землекористування. Оскільки ОСОБА_2 володіє та користується земельною ділянкою площею 0,260 га на підставі державного акту та рішення суду Кароліно-Бугазька сільська рада може надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про порушення його прав у зв'язку з тривалим нерозглядом його заяви від 04 лютого 2013 року.
Рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 27 грудня 2013 року №937-VI у задоволенні заяви від 04 лютого 2013 року позивачеві було відмовлено з посиланням на ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст.ст. 12, 88, 116 Земельного кодексу України, а також те, що судові спори між суміжними землевласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 продовжуються, а незважаючи на вимоги сільської ради ОСОБА_2 не звільнив самовільно зайняті землі комунальної власності (провулок та схил).
Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, перша заява ОСОБА_2 була подана до сільської ради 04.02.2013 року.
Відповідно до ч. 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Як вбачається із змісту заяви позивача, у ній не ставиться питання щодо відведення земельної ділянки, ані про надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності. Вказана заява мала бути розглянута постійною комісією та сесією сільської ради протягом трьох місяців.
Так, заява ОСОБА_2 була розглянута постійною комісією з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, охорони навколишнього середовища вже 07.02.2013 року, тобто через три дні з моменту подання.
28.02.2013 року дане питання було винесено на розгляд на пленарному засіданні сільської ради, однак, враховуючи те, що при розгляді заяви мали місце деякі спірні питання, зокрема те, що частина земельної ділянки, на яку бажає отримати єдиний правовстановлюючий документ позивач, відноситься до схилових земель, а також частина цієї земельної ділянки знаходиться під домоволодінням, яке перебуває у спільній частковій власності позивача та громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5„ ОСОБА_6 та нарешті враховуючи те, що лишається незрозумілим, яку саме землевпорядну документацію треба розробляти позивачеві для «об'єднання двох земельних ділянок», це питання було знято з порядку денного сесії.
Крім того, стосовно заяви ОСОБА_2 від 06.12.2013 року слід зазначити, що вона була розглянута на засіданні постійної комісії питань агропромислового комплексу та земельних ресурсів, а 27.12.2013 року сільською радою по цій заяві було прийнято рішення.
Таким чином, усі заяви позивача були розглянуті сільською радою гласно, колегіально, з додержанням передбачених законодавством строків та без будь-яких порушень чинного законодавства.
Крім того, суд першої інстанції у своєї постанові помилково стверджує, що відповідачем у оскаржуваному рішенні нібито не наведені ні конкретні норми чинного земельного законодавства, якими обґрунтовується резолютивна частина рішення, ні фактичні обставини, які стали підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 Однак це ствердження не відповідає дійсності.
Так, сільською радою у рішенні від 27.12.2013 року чітко зазначені фактичні обставини, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення, а саме наявність судових спорів між суміжними землевласниками.
Також позивачем не звільнено землі комунальної власності, на частину яких, а саме на схилові землі, які взагалі не можуть передаватися у власність громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, вимагає видати йому єдиний правовстановлюючий документ.
При цьому слід відзначити, що між ОСОБА_4, ОСОБА_5„ ОСОБА_6 та позивачем існує спір у зв'язку з тим, що позивач та вказані вище громадяни є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1. Питання стоїть в тому, що тривалий час співвласники житлового будинку не могли виділити в натурі свої частки у цьому домоволодінні. Внаслідок цього, громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були позбавлені можливості реалізувати своє право на приватизацію частини земельної ділянки, яка рахувалась за вказаним домоволодінням (оскільки, згідно ч. 2 ст. 89 ЗК України земельні ділянки співвласників житлового будинку можуть перебувати виключно у спільній сумісній власності цих співвласників).
В березні 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, згодом змінивши предмет позову на виділення в натурі частки із спільної часткової власності.
Враховуючи наведене, сільська рада, до остаточного вирішення вищезгаданого судового спору, не мала права приймати по заяві ОСОБА_2 ніяких рішень.
З огляду на це цілком правомірним є посилання у мотивувальній частині рішення на приписи ст. 88 ЗК України, яка регулює порядок володіння, розпорядження та користування земельними ділянками спільної часткової власності.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що позивач у своєї заяві до сільської ради та у позовній заяві посилається на рішення Овідіопольського районного суду від 04.06.2009 року, яким за ним було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,074 га по АДРЕСА_1. Однак вказаним рішенням не визначені ані місцезнаходження цієї земельної ділянки, ані її межі. Межі земельної ділянки в натурі не встановлені, дані про ділянку до Державного земельного кадастру не внесені. Право власності на ділянку у встановленому законом порядку не зареєстровано. Таким чином, земельна ділянка відповідно до вимог ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, не є сформованою.
Отже, стверджувати про те, що він є власником земельної ділянки площею 0,074 га по АДРЕСА_1 позивач законних підстав не має.
Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2, він вимагає визнати за ним право на виготовлення проекту землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь. Однак, враховуючи те, що земельна ділянка площею 0,074 га юридично не існує, навряд чи можна у даному випадку вести мову про «впорядкування існуючих землеволодінь».
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про землеустрій», проектами землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань передбачаються заходи щодо впорядкування структури земельних угідь, усунення черезсмужжя, далекоземелля, ламаності меж, ерозійних процесів та інших екологічних наслідків нераціонального використання земель і створення територіальних умов для функціонування всіх галузей економіки, формування й удосконалення раціональної системи існуючого землеволодіння та землекористування.
Однак, як вбачається із змісту заяви ОСОБА_2 та його адміністративного позову, позивач ставив питання, передбачені ст. ст. 56 Закону України «Про землеустрій», яка регулює, зокрема, об'єднання земельних ділянок. При цьому обов'язковою умовою об'єднання двох земельних ділянок є наявність у обох ділянок кадастрових номерів та внесення даних про ділянку у Державний земельний кадастр, що, як вбачається з вищезазначеного, у позивача на момент звернення із заявою до відповідача, відсутнє.
Отже, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства судова колегія дійшла висновку, що Кароліно-Бугазька сільська рада не мала ніяких законних підстав прийняти по заяві ОСОБА_2 будь-яке інше рішення, інакше як про відмову в її задоволенні.
Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративний позову ОСОБА_2 відмовити.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області - задовольнити.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 травня 2014 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративний позову ОСОБА_2 до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання бездіяльності неправомірною, визнання рішення незаконними та визнання права - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.
Головуючий: суддя О.В.Єщенко
суддя О.О.Димерлій
суддя В.Л.Романішин