ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
17 березня 2015 року м. Київ № 826/19487/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., при розгляді у письмовому провадженні справи за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, треті особи Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Центр», Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, зобов'язання вчинити дії.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі також - позивач) з позовом до Державної реєстраційної служби України (надалі також - відповідач1), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича (надалі також - відповідач2), треті особи Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Центр», Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просив:
- визнати протиправним рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності серії САС №861670, виданого Головним управлінням житлового забезпечення, Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11 грудня 2009 року на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 01 грудня 2009 року №1843-С/КІ, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 18 грудня 2009 року, записаний в реєстрову книгу №616-178 за реєстровим номером 459449, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01 лютого 2011 року, реєстраційний номер 32786280, та передана в іпотеку на підставі Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №98;
- скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності серії САС №861670, виданого Головним управлінням житлового забезпечення, Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11 грудня 2009 року на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 01 грудня 2009 року №1843-С/КІ, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 18 грудня 2009 року, записаний в реєстрову книгу №616-178 за реєстровим номером 459449, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01 лютого 2011 року, реєстраційний номер 32786280, та передана в іпотеку на підставі Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №98;
- зобов'язати Державну реєстраційну службу України виключити запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2014р. відкрито провадження у справі №826/19487/14.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в обґрунтування позовних вимог покликався на те, що рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, прийнято з порушенням приписів Законів України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про його протиправність та наявність правових підстав для скасування. Крім того зауважував, що при здійсненні реєстраційних дій, відповідачем2 порушено законні права на житло малолітнього сина позивача.
Дослідивши вказані докази, судом встановлено, у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований малолітній син позивача - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Зважаючи на встановлені обставини, суд звертає увагу на наступне.
Законом України «Про охорону дитинства» визначено охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону дитинства» законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.
Як встановлено у Преамбулі Декларації прав дитини 1959 року, дитина внаслідок фізичної та розумової незрілості потребує спеціальної охорони і турботи, у тому числі й належного правового захисту .
Відповідно до ст. 16 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в її право на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або посягання на її честь та гідність.
Згідно з ч. 2 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку; квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
Вищевказана норма Сімейного кодексу України фактично кореспондується з приписами ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Стаття 18 Закону України «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Разом з тим, порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, відповідно до ч. 10 ст. 177 Сімейного Кодексу України встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 67 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевір ки документів за місцем знаходження майна.
За результатами розгляду проведеної перевірки у строк, що не перевищує одного місяця з дня надходження заяви батьків, опікунів або піклувальників про надання дозволу на відчуження майна, щодо якого неповнолітній має майнові права, службою у справах дітей може бути прийняте відповідне рішення.
Проте, в межах судового розгляду справи, до суду не подано дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону на укладення договору щодо відчуження житла (квартири), за адресою: АДРЕСА_1, у якій зареєстровано малолітню дитину (ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.), на забезпечення дотримання прав останньої на житло.
Як встановлено ст. 35 Закону України «Про охорону дитинства» особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Як встановлено п. 5 ст. 121 Конституції України Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, зокрема, нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Відповідно до ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Оскільки в межах судового розгляду справи належними доказами підтверджений факт порушення законодавства про охорону дитинства, з метою усунення обставин щодо порушення вимог закону, суд вважає за необхідне звернути увагу Прокуратури Дарницького району міста Києва, на вищевикладене з метою здійснення відповідного реагування, у порядку визначеному законом.
Керуючись положеннями ст. ст. 159, 160, 166 КАС України, суд -
1. Направити Окрему ухвалу Прокуратурі Дарницького району міста Києва (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 3-в) для вжиття необхідних заходів щодо усунення порушень Закону України «Про охорону дитинства».
2. Про результати розгляду Окремої ухвали та вжиті заходи письмово проінформувати Окружний адміністративний суд міста Києва, не пізніше одного місяця після надходження Окремої ухвали.
Згідно частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується.
Головуючий суддя І.А. Качур
Судді В.І. Келеберда
В.М. Данилишин