Провадження : 22ц/790/1465/15 Головуючий 1-ї інстанції - Зелінський В.Г.
Справа № 2-623/3948/13 Доповідач - Шевченко Н.Ф.
Категорія : договірне.
17 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.
при секретарі - Лашаковій Д.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 грудня 2014 року по справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду без вилучення паспортного документу
У грудні 2014 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області звернувся до суду з поданням про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, посилаючись на те, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області знаходиться виконавчий лист, виданий Ізюмським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 43 309,61 грн.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 ухиляється від своїх зобов'язань по виконанню рішення суду, просив задовольнити своє подання.
Ухвалою Ізюмського міськрайоного суду Харківської області від 19 грудня 2014 року тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта до виконання зобов'язань, накладених на неї Ізюмським міськрайонним судом Харківської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити державному виконавцю Ізюмського МУЮ у задоволенні подання про тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права та відсутність доказів на підтвердження фактів ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 57, ч. 3, 4 ст. 60, ч. 1 ст. 64, ч. 1 ст. 3771 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Порядок здійснення права громадян на виїзд з України та в'їзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ.
Положеннями ст. 6 цього закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до їх виконання (п.5).
Умови й порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.
Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ та п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у прав виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умову «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у відділі державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області знаходиться виконавчий лист № 623/3948/13-ц від 25.03.2014 року, виданого Ізюмським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у сумі 43 309,61 грн. (а.с.99).
Постановою старшого державного виконавця від 21.04. 2014 року відкрито виконавче провадження (а.с.100).
Доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх боргових зобов'язань матеріали справи не містять. Не наведені вказані докази в поданні державного виконавця та в оскаржуваній ухвалі суду.
Враховуючи, що Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, а державним виконавцем, на якого покладається тягар доказування, належних та допустимих доказів з приводу цього не надано, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні подання державного виконавця.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 грудня 2014 року скасувати.
У задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду без вилучення паспортного документу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий -суддя
-
Судді колегії: