Справа № 603/77/15-ц
Провадження №2/603/39/2015
"12" березня 2015 р. м.Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Галіяна І. М.
при секретарі Бішко І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Монастириська цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач) про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з житлового будинку по АДРЕСА_1 Монастириського району Тернопільської області без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 Монастириського району Тернопільської області. Позивач зазначає, що в даному житловому будинку крім нього зареєстрований ще ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач неодноразово влаштовував при ньому та інших членах сім'ї скандали, безпричинно ображав його нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, застосовував насильство. Позивач неодноразово звертався з приводу вказаних обставин до правоохоронних органів за що відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності. На його вимоги звільнити вказане приміщення відповідач не реагує, що перешкоджає позивачу користуватися та розпоряджатися належним житловим приміщенням, а тому вважає, що зазначені дії відповідача унеможливлюють спільне проживання з ним.
Позивач ОСОБА_1 в останнє судове засідання не з'явився, суду подав заяву про розгляд справи в його відсутності, позов підтримує повністю.
Відповідач ОСОБА_2 в останнє судове засідання не з'явився, суду подав заяву про розгляд справи в його відсутності, позов визнає повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Згідно виписки з погосподарської книги № 2 за 1986 - 1989 роки, №3 за 1991 рік та довідок №27, №29 від 28.01.2015 року Яргорівської сільської ради ОСОБА_1 є власником та головою колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 Монастириського району Тернопільської області. Станом на 1991 рік членами даного господарства були: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
З довідки №29 від 28.01.2015 року про склад сім'ї, виданою Яргорівською сільською радою Монастириського району, вбачається, що в домогосподарстві ОСОБА_1 зареєстрований його зять ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Причиною звернення позивача з позовом до суду є те, що відповідач неодноразово влаштовував в сім'ї скандали, безпричинно ображав власника будинковолодіння ОСОБА_1 нецензурними словами, погрожував йому фізичною розправою, застосовував до нього насильство.
Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 склалися неприязні стосунки пов'язані з постійними скандалами в сім'ї, образами позивача нецензурними словами, погрозами йому фізичною розправою, застосуванням до нього насильства. Зазначені обставини підтверджуються рішеннями Монастириського районного суду за наслідками розгляду справ про адміністративні правопорушення про насильство в сім'ї, зокрема, постановами Монастириського районного суду від:
· 16.07.2014 року справа №603/515/14-п, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення психологічного насильства в сім'ї по відношенню до свого тестя ОСОБА_1.) та накладено адміністративне стягнення у вигляді 65 грн. штрафу в дохід держави;
· 24.11.2014 року №603/865/14-п, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (повторне вчинення психологічного насильства в сім'ї по відношенню до свого тестя ОСОБА_1.) та накладено адміністративне стягнення у вигляді 170 грн. штрафу в дохід держави;
· 26.01.2015 року №603/58/15-п, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (без поважних на те причин не з'явився для проходження колекційної програми у назначений термін в кризовий центр) та накладено адміністративне стягнення у вигляді 85 грн. штрафу в дохід держави
· 28.01.2015 року №603/58/15-п, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (вчинення психологічного насильства в сім'ї по відношенню до своєї дружини ОСОБА_6.) та накладено адміністративне стягнення у вигляді 85 грн. штрафу в дохід держави;
· 28.01.2015 року №603/66/15-п, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (вчинення психологічного насильства в сім'ї по відношенню до своєї дружини ОСОБА_6.) та накладено адміністративне стягнення у вигляді 85 грн. штрафу в дохід держави;
· 24.02.2015 року №603/66/15-п, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (вчинення психологічного насильства в сім'ї по відношенню до своєї дружини ОСОБА_6.) та накладено адміністративне стягнення у вигляді 110 грн. штрафу в дохід держави
Ці правопорушення призвели до неможливості подальшого їх спільного проживання.
Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Статтею 157 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника житлового будинку (квартири) можуть бути виселені у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України.
Право вимагати у судовому порядку виселення членів сім'ї, у тому числі колишніх, власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст. 157 ЖК України, але за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу зокрема, якщо вони систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під систематичністю розуміється вчинення двох і більше таких правопорушень. При цьому необхідно, щоб до винної особи були застосовані заходи попередження, громадського впливу. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
Крім того, згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року (з наступними змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів або заходів громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання, не дали позитивних результатів.
Отже, судом встановлено, що відповідач за час свого проживання в належному позивачу на праві власності житлі провокує конфлікти, порушує правила співжиття, погрожує позивачу та членам його сім'ї фізичною розправою, за що до відповідача були вжиті передбачені законом заходи попередження та покарання (а.с. 22-26), які не дали позитивних результатів. Такі дії відповідача роблять неможливим для позивача проживання з ним в одному житловому будинку.
Крім того, відповідач позов визнав повністю.
Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності на те законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, суд приймає таке визнання і виносить рішення про задоволення позову повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже, з відповідача - ОСОБА_2, слід стягнути в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача у його користь витрати на правову допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до роз'яснень викладеними в п. 48 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджуються договором про надання правової допомоги від 28.01.2015 року (а.с.12), додатковою угодою до договору про надання правової допомоги від 28.01.2015 року (розрахунок) (а.с.13) згідно якої адвокатом ОСОБА_7 була надана ОСОБА_1 допомога щодо попередньої консультації щодо характеру спірних правовідносин, підготовка процесуальних документів (написання позовної заяви), вартістю за 40 хв. - 324,8 грн.
Позивачем за надання адвокатської допомоги було сплачено 300 грн., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру №2 від 28.01.2015 року (а.с.4).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, що визначається у відповідному судовому рішенні.
В зв'язку з вищевказаним стягненню з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 підлягають витрати понесені позивачем на правову допомогу адвоката в сумі 300 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 391, Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 157 ЖК України, суд, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - задовольнити.
2. Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку по АДРЕСА_1 Монастириського району Тернопільської області, без надання іншого житлового приміщення.
3. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 300 грн. витрат за надання правової допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Суддя І. М. Галіян