10.03.15р. Справа № 904/819/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМСЕН", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "КОНКОРД", м. Дніпропетровськ
про стягнення 192 312,75 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: Чорножуков А.О. - представник (дов. б/№ від 02.03.2015)
від відповідача: Борсук В.М. - представник (дов. № 27 від 29.01.2015)
Малюк А.О. - представник (дов. № 27 від 29.01.2015)
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІМСЕН" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "КОНКОРД" про стягнення заборгованості за договором поставки № 016-04/14 від 01.04.2014 року в розмірі 192 312,75 грн., з яких 153 092,12 грн. -основний борг, 3 593,04 грн. - 3 % річних, 8 743,10 грн. - пеня, 26 884,49 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 016-04/14 від 01.04.2014 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2015 року.
10.03.2015 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач недобросовісно ставився до своїх обов'язків з поставки в строк якісної продукції та просить суд відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що товар було поставлено з дефектами та з порушенням строків.
10.03.2015 року представник відповідача надав зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМСЕН" про стягнення заборгованості у розмірі 269 263,98 грн. з яких 153 216,73 грн. - основна заборгованість,116 047,25 грн. - пеня за прострочення поставки продукції за договором № 016-04/14 від 01.04.2014.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 повернуто зустрічну позовну заяву з додатками на підставі п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.03.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
01.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІМСЕН (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "КОНКОРД" (покупець) було укладено договір поставки № 016-04/14 (а.с.13).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується виготовити та поставити покупцю металоконструкції, в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому договорі і додатках до договору, які є невід'ємною його частиною.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію відповідно до умов цього договору.
Ціни на поставлену постачальником продукцію встановлюються сторонами у відповідних додатках до цього договору. (п.2.2 договору).
Згідно додатку до договору № 1 "Специфікація №1" від 01.04.2014 вартість продукції за домовленістю сторін складає 1 106 960,80 грн.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар, а відповідач прийняв товар, що підтверджується:
- видатковою накладною № 13 від 28.04.2014 на суму 202 832,05 грн. (а.с.20);
- видатковою накладною № 19 від 08.05.2014 на суму 108 654,44 грн. (а.с.23);
- видатковою накладною № 23 від 16.05.2014 на суму 235 017,98 грн. (а.с.25);
- видатковою накладною № 33 від 12.06.2014 на суму 185 888,40 грн. (а.с.28);
- видатковою накладною № 38 від 18.06.2014 на суму 189 037,63 грн. (а.с.31);
- видатковою накладною № 39 від 23.06.2014 на суму 120 336,97 грн. (а.с.32);
- видатковою накладною № 47 від 02.07.2014 на суму 60 128,11 грн. (а.с.36);
- видатковою накладною № 57 від 10.07.2014 на суму 5 062,22 грн. (а.с.40);
Товар було отримано відповідачем на підставі довіреностей на право отримання товарних цінностей № 4 від 28.04.2014 (а.с.21), № 5 від 08.05.2014 (а.с.24), № 6 від 16.05.2014 (а.с.26), № 7 від 11.06.2014 (а.с.29), № 8 від 18.07.2014 (а.с.33), № 10 від 01.07.2014 (а.с.37), № 11 від 09.07.2014 (а.с.41).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка продукції проводиться в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, погоджені сторонами в додатках до цього договору.
Відповідно до пункту 1 Специфікація №1 від 01.04.2014 (а.с.18) покупець проводить перерахування грошових коштів за продукцію на рахунок постачальника в такому порядку:
- оплата авансового платежу в розмірі 65 % від загальної суми вартості продукції здійснюється покупцем впродовж 10 банківських днів від дати підписання додатку № 1 "Специфікація №1" від 01.04.2014 до договору;
- оплата в розмірі 35 % від вартості кожної поставленої партії продукції здійснюється впродовж 10 банківських днів від дати підписання відповідної видаткової накладної/акта здачі-приймання.
Пунктом 4 Специфікації № 1 від 01.04.2014 передбачено, що строк поставки - не пізніше 30 квітня 2014.
Відповідач здійснив передоплату у розмірі 753 868,68 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 1019 від 08.04.2014 (а.с.43), а також часткову оплату за поставлений товар у сумі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1073 від 13.07.2014 (а.с.44).
Відповідачем суму заборгованості у розмірі 153 092,12 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2014 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 202 832,05 грн. Отже, відповідач після поставки товару (28.04.2014) повинен був сплатити 35% від вартості товару відповідно до умов специфікації № 1, які передбачають оплату кожної окремої партії товару не пізніше 10 банківський днів.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити 70 991,22 грн. до 12.05.2014 включно. Але ним цей обов'язок виконано не було.
Пунктом 4 Специфікації № 1 від 01.04.2014 передбачено, що у разі неналежного виконання покупцем умов оплати згідно п.1 специфікації, термін поставки продукції зсувається пропорційно терміну затримки виконання зобов'язань покупцем.
Таким чином, позивач мав право поставити наступну партію товару пізніше, ніж це передбачено умовами специфікації. Тому посилання відповідача щодо порушення строків поставки не беруться судом до уваги.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 153 092,12 грн. підлягають задоволенню.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 13.05.2014 року по 27.07.2014 року у сумі 3 593,04 грн. та інфляційні втрати за період 13.05.2014 року по 24.07.2014 року у сумі 26 884,49 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с.11-12), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3 593,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 26 884,49 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Відповідно до пункту 6.4 договору при несвоєчасному виконанні покупцем договірних зобов'язань по розрахунку за поставлену продукцію, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,02% від суми, не оплаченої у строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми за додатком, до якої відноситься вищевказана продукція.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені (а.с.10), судом встановлено, що позивачем не враховано пункт 6 статті 234 Господарського кодексу України та нараховано пеню більше ніж за шість місяців. Таким чином, сума пені яка підлягає задоволенню становить 7 659,72 грн.
Суд не приймає заперечення відповідача щодо якості товару, з огляду на наступне. Згідно з пунктом 4.5 договору приймання продукції за якістю здійснюється на території постачальника з подальшим підписанням уповноваженими особами сторін актів прийому за якістю, у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" № П-7.
Відповідно до пункту 16 "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" № П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркіровки продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркіровці і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 справжній Інструкції), одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.
Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів складання акту відповідно до пункту 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" № П-7 відповідач не надав, товар було прийнято без зауважень, проведено часткову оплату тощо.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 3 824,57 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "КОНКОРД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 1; ідентифікаційний код 35739605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМСЕН" (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4; ідентифікаційний код 30965566) - 153 092,12 грн. основний борг, 3 593,04 грн. 3% річних, 26 884,49 грн. - інфляційні втрати, 7 659,72 грн. - пеня, 3 824,57 грн. судовий збір, про що видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 16.03.2015 р.
Суддя Я.С. Золотарьова