04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" березня 2015 р. Справа№ 910/12488/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Новікова М.М.
при секретарі Єременко К.Л.
за участю представників
від позивача: Мірошник М.М., дов. № 55 від 31.12.2014р.
від відповідача: не з'явились
від третьої особи на
стороні позивача: Скора ЮВ., дов. № 91/2014/10/29-6 від 29.10.2014р.
від третьої особи на
стороні відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Акціонерна
компанія „Київводоканал", Комунального підприємства
„Голосіївжитлосервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 10.12.2014 р.
у справі № 910/12488/13 (головуючий суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна
компанія „Київводоканал"
до Комунального підприємства „Голосіївжитлосервіс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство „Київенерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство „Головний інформаційно
обчислювальний центр"
про стягнення заборгованості за надані послуги з
водопостачання та водовідведення в розмірі
1 019 679,89 грн.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" боргу за надані з 01.09.2011 по 31.03.2013 послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 935069грн., інфляційні втрати в розмірі 1362,58грн, 3% річних в розмірі 6082,48грн., пеню в розмірі 30412,39грн. та штраф у розмірі 46753,45грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014, позов задоволено частково; вирішено стягнути з Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 134205,63грн., інфляційні втрати в розмірі 398,85 грн., пеню в розмірі 30347,05 грн., 3% річних в розмірі 6044,77грн., штраф у розмірі 6710,28 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.14 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.14 та рішення господарського суду м. Києва від 18.06.14 у справі № 910/12488/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Вищий господарський суд в своїй постанові від 09.10.14 зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи вимогу в частині стягнення 134205,63 грн. заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, помилково виходив з того, що договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, кошти, які були сплачені за поставлену питну воду, що йде на підігрів та були віднесені позивачем у рахунок оплати за договором не повертались останнім як безпідставно набуті, підлягають зарахуванню як оплата за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню, безпідставно самостійно змінив призначення платежу, врахувавши вартість послуг з постачання холодної води для її підігріву у рахунок погашення заборгованості за послуги, передбачені Договором, порушивши при цьому норми процесуального права щодо меж позовних вимог. При цьому обставини погодження сторонами Договору стосовно зміни призначення платежу суди не досліджували і не встановлювали.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. у справі № 910/12488/13 позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2011 по 31.03.2013 в розмірі 534 637 (п'ятсот тридцять чотири тисячі шістсот тридцять сім) грн. 32 коп., пеню в розмірі 13736 (тринадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 34 коп., 3 % річних в розмірі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) грн. 06 коп., штраф в розмірі 26731 (двадцять шість тисяч сімсот тридцять одну) грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11569 (одинадцять тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 37 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Комунальне підприємство „Голосіївжитлосервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. у справі № 910/12488/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Також, не погоджуючись з зазначеним рішення, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. у справі № 910/12488/13 в частині відмови в стягненні КП „Голосіївжитлосервіс" заборгованості у розмірі 400 431,68 грн. основного боргу, 1 362,58 грн. Інфляційних втрат, 2 719,42 грн. 3% річних, 16 676,05 грн. Пені та 20 021,58 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва 10.12.2014р. у справі № 910/12488/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представники третьої особи на стороні позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи на стороні позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
02 січня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", що в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Голосіївжитлосервіс" (далі - відповідач, абонент) було укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08103/2-01 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент в свою чергу сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами № 65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190).
Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом (п.2.1.1 договору).
Згідно з п. 2.1.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.
Перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в період з 01.09.2011 по 31.03.2013, а також акти про зняття показників з приладів обліку, платіжні вимоги-доручення на оплату послу з водопостачання, наявні в матеріалах справи та ними підтверджується факт виконання договору у вказаному періоді.
Згідно п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України...; в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважається безпідставною (п.2.2.4).
Згідно п. 5.3 всі питання, не передбачені цим договором, регулюються чинним законодавством України. Умови цього договору застосовуються до відносин між постачальником та абонентом, які виникли до його укладання.
Відповідно до п. 7.1 договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.
Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08103/2-01 від 02.01.2008 підписаний представниками сторін, підписи яких скріплені печатками сторін.
Доказів припинення договору в установленому порядку сторонами надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язується за завданням другої сторони замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.
З Розшифровки рахунків абонента - Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс", складеної Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", вбачаються обсяги наданих послуг з водопостачання та водовідведення, тарифи, а також вартість вказаних послуг пооб'єктно для кодів абонента, зокрема, 1-1589, 1-1713, 1-1714, 1-51589.
Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, встановлено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 3.1 Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Пунктом 5.1 Правил передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.
Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Сторонами у справі не заперечується факт надання позивачем послуг відповідачу з водопостачання та водовідведення, проте, відповідач у своєму письмовому відзиві зазначає про те, що у останнього відсутній обов'язок оплачувати позивачу вартість питної води, яка йде на підігрів.
Згідно з п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
З матеріалів справи вбачається, що на балансі відповідача відсутні теплові пункти, в свою чергу, балансоутримувачем теплових пунктів, що знаходяться в межах території, яку обслуговує відповідач, є Публічне акціонерне товариство "Київенерго", що підтверджується копіями листа структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" № Д/3926 від 02.10.2013 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
За умовами ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір не регулює постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, облік якої здійснюється за кодом 1-51589. Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної холодної води, тоді як інші договори, на підтвердження укладення позивача з відповідачем договорів на постачання гарячої води, в матеріалах справи відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 14.03.2012 у справі № 2/108, від 01.03.2012 у справі № 52/103, від 21.08.2012 у справі № 5011-67/3006-2012.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 400 431,68 грн., який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води, є необгрунтованими. В іншій частині позовні вимоги про стягнення 424 676,73 грн. заборгованості за кодами абонента (1-1589, 1-1713, 1-1714) за надані послуги з постачання питної (холодної) води для потреб населення, орендарів та для власних потреб відповідача та 109 960,58 грн. заборгованості за надані послуги з приймання стоків гарячої води (обліковується за кодом абонента 1-51589) підлягають задоволенню.
Обгрунтовуючи свої вимоги відповідач зазначає про необхідність зарахування всіх коштів, сплачених відповідачем через КП ГІОЦ КМДА, (в тому числі за послугу "водопостачання питної води, що йде на підігрів") на р/рахунок позивача в рахунок сплати відповідачем за послугу водопостачання згідно Договору № 08103/2-01 від 02.01.2008 р. по єдиному встановленому в договорі коду № 1-51589 та, відповідно, про відсутність у нього боргу перед позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення, по Договору від 02.01.2008 р. № 08103/2-01 судом не приймається до уваги, виходячи з наступного.
Суд вважає, що зарахування 620 364,78 грн., які були сплачені відповідачем за кодом 1-51589 (питна вода, що іде на підігрів) з призначенням платежу "за питну воду, яка була спожита для потреб гарячого водокористування", в рахунок погашення заборгованості за послуги з водопостачання питної води та водовідведення такими, що суперечило б нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність України", Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", Інструкції "Про безготівкові рахунки України в національній валюті" та свідчило б про вихід суду за межі позовних вимог.
При цьому, судом встановлено, що погодження сторонами договору можливості зміни призначення платежу відсутнє, а позивач заперечує проти такої зміни.
Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1362,58 грн., 3% річних в розмірі 6082,48грн., пені в розмірі 30412,39грн. та штрафу у розмірі 46753,45 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком
Відповідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перерахунку штрафних санкцій за прострочення сплати заборгованості за кодами абонента (1-1589, 1-1713, 1-1714) - послуги з постачання питної (холодної) води для потреб населення, орендарів та для власних потреб відповідача судом враховано розгорнутий розрахунок позовних вимог, що міститься в матеріалах справи (т. 2, а.с. 51-54).
При здійсненні перерахунку розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, судом враховано, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому в п. 2.5. Постанови Племуну ВГСУ № 14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено наступне: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Також позивачем надано розрахунок пені нарахованої за період з травня 2012 по березень 2013 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що пеня за прострочення виконання зобов'язань зі сплати заборгованості за кодами абонента (1-1589, 1-1713, 1-1714) - послуги з постачання питної (холодної) води для потреб населення, орендарів та для власних потреб відповідача складає 13736,34 грн., в іншій частині вимог про стягнення пені в розмірі 16 676,05 грн. слід відмовити.
Щодо перерахунку розміру інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача.
Положення ст. 625 ГПК України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням).
Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.
Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить від'ємне значення, отже вимога про стягнення інфляційної складової боргу в сумі 1362,58 грн. задоволенню не підлягає.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань за надані послуги з постачання питної (холодної) води для потреб населення, орендарів та для власних потреб відповідача (коди абонента 1-1589, 1-1713, 1-1714) становить 3363,06 грн..
Пунктом 4.6 договору передбачено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.
Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання.
Таким чином, розрахунок суду розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача складає 534637,32 * 0,05 = 26731,87 грн., в іншій частині вимог про стягнення штрафу слід відмовити.
Щодо штрафних санкцій (пені, 3 % річних та інфляційних втрат), що підлягають стягненню за прострочення сплати за надані послуги з приймання стоків гарячої води (код абонента 1-51589) суд зазначає, що з представлених розрахунків позивача, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги з приймання стоків гарячої води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг
Позивачем не було надано обґрунтований розрахунок штрафних санкцій окремо за прострочення сплати заборгованості за надані послуги з приймання стоків гарячої води.
Відповідно до п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, місцевим судом правосмірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на основну заборгованість за надані послуги з приймання стоків гарячої води (код абонента 1-51589) у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. у справі № 910/12488/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" та Комунального підприємства „Голосіївжитлосервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. у справі № 910/12488/13 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/12488/13 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
М.М. Новіков