04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" березня 2015 р. Справа№ 910/22149/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Новікова М.М.
при секретарі Єременко К.Л.
за участю представників
від позивача: Шагін О.В,, дов. б/н від 12.01.2015р.
від відповідача: Жак-Кітаєнко Д.О., дов. № 11 від 30.01.2015р.
розглянувши
апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з
відходами як вторинною сировиною
на рішення Господарського суду міста Києва
від 15.12.2014 р.
у справі № 910/22149/14 (головуючий суддя Мельник В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП
Лізинг"
до Державного підприємства з питань поводження з
відходами як вторинною сировиною
про стягнення 58 861, 04 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позов до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 58 861,04 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2014р. у справі № 910/22149/14 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" 51716 (п'ятдесят одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 74 коп. - основного боргу по сплаті лізингових платежів, 4521 (чотири тисячі п'ятсот двадцять одну) грн. 23 коп. - пені, 603 (шістсот три) грн. 81 коп. - 3% річних, 2019 (дві тисячі дев'ятнадцять) грн. 26 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2014р. у справі № 910/22149/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
20.02.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суду апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2014р. у справі № 910/22149/14 без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015р. у справі № 910/22149/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 02.03.2015р.
В судовому засіданні 02.03.2015р. оголошено перерву до 03.03.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2014р. у справі № 910/22149/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
25.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі Лізингодавець) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №558-L (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору згідно з цим Договором Лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) (далі - Договір купівлі-продажу) зобов'язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (надалі - "Предмет лізингу"), наведене в специфікації (Додаток 1 до Договору) (далі - Специфікація), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток 2 до Договору) (далі - графік) та починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі предмета лізингу (далі - Акт приймання-передачі) за формою, встановленою Лізингодавцем.
Згідно Додатку №1 (специфікація) предметом лізингу є: Горизонтальний автоматичний прес HCE60FE-8 з конвеєром " 56", 2012 року виробництва, виробництва компанії PRT PATRIOT, країна виробника США у кількості 1(один) шт., вартістю з ПДВ 2 224 351,50 грн.
Відповідно до п. 1.6. Договору строк (термін) і місце передачі предмета лізингу Лізингоодержувачу зазначається у специфікації.
Приписами п. 3.1. Договору передбачено, що приймання Лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання Акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмета лізингу і відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам, встановленим Лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам Договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін згідно з вимогами законодавства України. Передача предмета лізингу Лізингоодержувачу у володіння та користування у будь-якому випадку відбувається не раніше дати фактичного отримання предмета лізингу від відповідного продавця предмета лізингу.
Згідно Додатку №1 (специфікація) строк (термін) передачі предмета лізингу протягом 10 днів після підписання акту приймання-передачі до Договору купівлі-продажу. Місце передачі предмета лізингу: м. Київ, вул. Козацька, 118.
Відповідно до п. 6.1. Договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Договору.
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає:
6.2.1. суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу;
6.2.2. винагороду Лізингодавця у зв'язку з передачею у лізинг предмет лізингу (далі - винагорода);
Відповідно до п. 6.3. Договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку згідно з Додатком 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Приписами пункту 6.4. Договору передбачено склад лізингових платежів:
6.4.1. Перший лізинговий платіж. Перший лізинговий платіж складається із:
а) Комісійної винагороди Лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням Договору фінансового лізингу (далі - комісія за організацію);
б) Авансу вартості предмета лізингу,що відшкодує частину вартості предмета лізингу.
4.2. Періодичні лізингові платежі.
Перший Періодичний лізинговий платіж складається з:
а) Винагорода Лізингодавця, яка розраховується з дати оплати предмета лізингу Лізингодавцем за Договором купівлі-продажу до дати платежу місяця, в якому відбулася передача предмета лізингу Лізингоодержувачу;
6.4.3.1. Другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із:
а) Відшкодування вартості предмета лізингу;
б) Винагорода Лізингодавця.
Згідно з п. 6.5. Договору в період з дати укладення цього Договору та до кінця дії цього Договору процентна ставка для розрахунку винагороди базується на показнику UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates), що розраховується АТ "ОТП Банк" (далі - банк) для невизначеного проміжку часу та може бути змінений. У разі зміни показника UIRD винагорода Лізингодавця змінюється без додаткового узгодження сторонами, про що Лізингодавець повинен повідомити Лізингоодержувача будь-яким чином у письмовій формі.
Відповідно до п. 6.6. Договору кожний черговий лізинговий платіж Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в Додатку 2 (далі - Дата платежу).
Сторони погодили, що розрахунки за Договором здійснюються на базі місяця, що складається з 30 днів, та року, що складається з 360 днів (п. 6.8. Договору).
Згідно з п. 6.9. Договору Лізингодавець може письмово повідомляти Лізингоодержувача про суми лізингових платежів, належних до сплати згідно з цим Договором до наступної чергової Дати платежу.
Пунктом 6.10. Договору передбачено, що Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу рахунки щодо сплати лізингових платежів. Неотримання таких рахунків Лізингоодержувачем не звільняє його від обов'язку сплачувати лізингові платежі згідно з Договором. У випадку наявності очевидної помилки у рахунку Лізингодавця, Лізингодавець повідомляє про це Лізингоодержувача та надсилає новий рахунок. Лізингодавець звільняється від відповідальності перед Лізингоодержувачем у випадку помилки у зазначених рахунках Лізингодавця. Лізингодавець може здійснювати направлення рахунків як шляхом надсилання їх факсом на номер факсу Лізингоодержувача, на адресу електронної пошти Лізингоодержувача, шляхом надсилання їх поштовим відправленням на адресу, вказану Лізингоодержувачем в реквізитах або в повідомленні про зміну реквізитів Лізингоодержувача.
Згідно з п. 6.11. Договору усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, зазначений у цьому Договорі або повідомленні Лізингодавця.
Відповідно до п. 6.12. Договору якщо будь-який лізинговий платіж припадає відповідно до умов Договору фінансового лізингу на день, який не є робочим днем, то такий платіж повинен бути здійснений в робочий день, що передує такій даті платежу.
Датою оплати вважається дата надходження коштів, перерахованих Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця (п. 6.13. Договору).
Приписами п. 7.1. Договору передбачено, що кожна з наступних подій вважається істотним порушенням умов Договору Лізингоодержувачем:
7.1.1. Лізингоодержувач не сплати в лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі) за Договором та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу згідно з Договором.
7.1.2. Лізингоодержувач не використовує предмет лізингу відповідно до умов Договору або його призначення.
7.1.3. Лізингоодержувач здійснив передачу предмета лізингу третій особі у будь-який спосіб або на підставі будь-якого договору, або змінив місцезнаходження предмета лізингу без попередньої письмової згоди Лізингодавця.
7.1.4. Лізингоодержувач не виконує умов гарантії на предмет лізингу, не підтримує предмет лізингу у справному стані (в т. ч. не проводить необхідний ремонт предмета лізингу в разі, якщо такий ремонт потрібен), що погіршує технічний стан предмета лізингу.
7.1.5. Лізингоодекржувач порушує умови п. 5.3. та п. 5.4. Договору.
7.1.6. Лізингоодержувач не виконує свої зобов'язання, передбачені п. 4.9. цього Договору.
Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку виникнення будь - якої родії невиконання зобов'язань, передбаченої в пунктах 7.1.1 -7.1.5. Договору, Лізингодавець має право на свій власний розсуд:
а) розірвати Договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за Договором та повернення Предмета лізингу;
б) застосувати штрафні санкції, передбачені Договором;
в) вилучити Предмет лізингу, у порядку, передбаченому Договором таабо законодавством України, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса;
г) застосувати інші заходи, не заборонені законодавством України;
д) застосувати заходи, передбачені підпунктами а), б), в) і г) п. 7.2. Договору як окремо, так і в сукупності. При цьому, всі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. У випадку, якщо зазначені платежі не покривають заподіяних Лізингодавцеві збитків, він має право вимагати відшкодування таких збитків.
Згідно з п. 7.3. Договору у випадку вилучення Предмета лізингу Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про вилучення Предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття Лізингодавцем рішення про вилучення Предмету лізингу, є надсилання цінного листа Лізингодавцю або надсилання такого повідомлення службою кур'єрської доставки або надання Лізингоодержувачу такого повідомлення. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути Предмет лізингу Лізингодавцю. Підтвердженням отримання Лізингоодержувачем такої вимоги є повідомлення про вручення цінного листа або відміткою поштової служби про відмову від прийняття цінного листа або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур'єрської доставки, або розписка керівника Лізингоодержувача на примірнику повідомлення Лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється Лізингодавцем на адресу, вказану Лізингодавцем в Договорі або в повідомленні про зміну адреси. Примусове вилучення Предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України.
Приписами п. 7.4. Договору встановлено, що у випадку вилучення Лізингодавцем Предмета лізингу, зобов'язання Лізингоодержувача по сплаті майбутніх лізингових платежів припиняються з дня вилучення Предмету лізингу. Несплачені лізингові платежі, та інші платежі згідно з Договором; підлягають сплаті Лізингодавцю протягом трьох робочих днів з дня вилучення Предмета лізингу. Вилучення Предмета лізингу не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення Предмета лізингу, передбачених Договором, в тому числі несплаченої суми комісій, штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди.
Відповідно до 9.2.1. Договору за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла у період такого порушення зобов'язань Лізингоодержувачем за Договором, нарахованої на суму непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані Лізингоодержувачем Лізингодавцеві, понад вказану пеню.
У подальшому сторони уклали Додаткові угоди №1-№5 від 24.07.2013, 20.08.2013, 30.03.2014, 14.10.2013, 30.04.2014 відповідно до яких були внесені зміни до графіку сплати лізингових платежів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Судом встановлено, що передача об'єкта лізингу відбулася 28.12.2012, що підтверджується належним чином засвідченою копіює Акту прийому-передачі, підписаного та скріпленого печатками уповноваженими представниками позивача та відповідача.
Спір у справі виник, на думку позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо сплати лізингових платежів за квітень-вересень 2014, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 51 716,74 грн.
У графіку сплати лізингових платежів визначено, що перший лізинговий платіж сплачується до 10.10.2012, наступні періодичні лізингові платежі сплачується 25 числа календарного місяця.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 1 та 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Згідно статті 16 названого Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до розділу 12 укладеного договору після закінчення строку лізингу та у разі здійснення відповідачем всіх платежів за договором, останній одержує право власності на предмет лізингу.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі - продажу. У зв'язку з цим лізингові платежі включають як плату за надання майна в користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню договору.
Таким чином на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів в частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлі-продаж.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно ст. 697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ст. 7.2. Договору позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №1694/06 від 11.06.2014 про дострокове розірвання Договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору та вимогою про повернення предмету лізингу протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання даного повідомлення.
У зв'язку з наявністю заборгованості по лізинговим платежам приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 07.07.2014 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №4103 про вилучення та повернення Лізингоодержувачем (відповідачем) на користь Лізингодавця (позивача) предмету лізингу.
На підставі зазначеного напису Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 14.07.2014 винесено постанову ВП № 44013319 про відкриття виконавчого провадження.
Відтак, наслідком відмови (розірвання) позивача (що підтверджується листом позивача та матеріалами виконавчого провадження, а саме: виконавчим написом № 4103, постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2014р.) від Договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог позивача в частині стягнення з відповідача покупної плати у розмірі 35963,97 грн., таким чином стягненню підлягає борг зі сплати лізингових платежів в розмірі 15 752,77 грн.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова ВС України від 01.10.2013 р. у справі № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013р. у справі №7/5005/2240/2012).
Посилання позивача на п 7.4 договору як на беззаперечну підставу стягненню платежів, суд оцінює критично, оскільки п. 7.4 договору передбачено, що вилучення Предмета лізингу не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення Предмета лізингу, передбачених Договором, в тому числі несплаченої суми комісій, штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди, щодо платежу за майно таке застереження відсутнє.
Колегія суддів вважає, що позивач не має права вимагати оплати предмету лізингу, оскільки він в односторонньому порядку розірвав договір, а відповідач в свою чергу повернув спірний предмет за договором лізингу.
Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла у період такого порушення зобов'язань Лізингоодержувачем за Договором, нарахованої на суму непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані Лізингоодержувачем Лізингодавцеві, понад вказану пеню.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Враховуючи положення Додатку №2, п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14, ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд приходить до висновку, що відповідач вважається таким що прострочив за квітень 2014 - з 26.04.2014, за травень 2014 - з 27.05.2014. Таким чином, пеня повинна розраховуватися саме з указаних дат за кожним лізинговим платежем окремо, втім не виходячи при цьому за межі визначеного позивачами періоду часу (до 07.10.2014).
За підрахунком суду апеляційної інстанції розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1 576,14 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 603,81 грн. - 3% річних та 2 019,26 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, колегія суддів дійшла висновку про стягнення 214,93 грн. 3% річних та 1 445,52 грн. інфляційних втрат.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2014р. у справі № 910/22149/14 слід скасувати в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по сплати лізингових платежів в розмірі 35 963,97 грн. і нарахованих на цю суму 3% річних, пені та інфляційних витрат, в цій частині в позові відмовити.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2014р. у справі № 910/22149/14 скасувати в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по сплати лізингових платежів в розмірі 35 963,97 грн. і нарахованих на цю суму 3% річних, пені та інфляційних витрат, виклавши резолютивну частину в такій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В; код ЄДРПОУ 20077743) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ 35912126) заборгованість за Договором фінансового лізингу №558-L від 25.09.2012 у розмірі: 15 752,77 грн. - основного боргу, 1 576,14 грн. - пені, 214,93 грн. - 3% річних, 1 445,52 грн. - інфляційних втрат.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В; код ЄДРПОУ 20077743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ 35912126) судовий збір в розмірі 189,36 грн.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
6. Матеріали справи № 910/22149/14 повернути до Господарського суду м. Києва.
7. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
М.М. Новіков