04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" березня 2015 р. Справа№ 911/5156/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Біогазенерго"
на рішення господарського суду Київської області від 28.01.2015р.
у справі № 911/5156/14 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Прімекс-Ніка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Біогазенерго"
про стягнення 64 650,49 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Прімекс-Ніка" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Біогазенерго" про стягнення 64 650,49 грн. заборгованості за договором № 151013 на надання послуг автокраном від 15.10.2013р., з яких: 44 825,00 грн. - сума основного боргу, 4 704,03 грн. - пеня, 12 460,90 грн. - інфляційні втрати, 2 660,56 грн. - проценти річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с 127).
Рішенням господарського суду Київської області від 28.01.2015р. у справі № 911/5156/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 44 825,00 грн. заборгованості, 4 704,03 грн. пені, 2 400,24 грн. процентів річних, 12 460,90 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх часткового задоволення, зазначивши, що судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання перед позивачем за договором №151013 на надання послуг від 15.10.2013р.
Не погодившись із зазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського Київської області від 28.01.2015р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно не ґрунтується на допустимих доказах, а висновки не відповідають матеріалам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем всупереч п. 2.1.1 договору не направлено на його адресу рахунки - фактури; договір на надання послуг не підписаний та не скріплено печатками; рапорти не відповідають умовам договору та чинному законодавству. Крім того, за твердженням скаржника, судом першої інстанції не враховано часткової оплати після отримання претензії від позивача в розмірі 1 875,00 грн. та не враховано, що протягом розгляду справи ним було сплачено за договором 13 000,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 16.03.2015р.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на необґрунтованість її доводів та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 16.03.2015р. представник відповідача заявила клопотання про долучення до матеріалів справи в якості додаткових доказів платіжних доручень, які свідчать про часткову сплату заборгованості після винесення рішення у справі.
Представник позивача у вирішенні даного клопотання поклалась на розсуд суду.
За змістом ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Колегія суддів зазначає, що додаткові докази колегією суддів не можуть бути прийняті у якості доказів з огляду на те, що ці докази в суд першої інстанції не подавались, оскільки на момент прийняття рішення їх не існувало.
В судовому засіданні 16.03.2015р. представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечила проти наведених доводів, просила оскаржуване рішення залишити без змін.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Прімекс-Ніка" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Біогазенерго" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір № 151013 на надання послуг автокраном (далі - договір, а.с 17-19), за змістом п.1.1 якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику послуги автокранами, на об'єктах замовника, а замовник - прийняти і оплатити надані послуги відповідно до умов договору.
Вартість послуг за даним договором складається з попередньої оплати послуги та остаточної вартості послуг, яка формується на підставі змінних рапортів після закінчення виконання робіт за цим договором, і є остаточною вартістю послуги (п. 2.1).
Згідно з п.2.1.2 договору остаточна вартість послуги за цим договором формується виконавцем на підставі всіх змінних рапортів, які оформлені і підписані сторонами, або уповноваженими представниками сторін та сплачується замовником на підставі рахунку-фактури складеного виконавцем.
Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що замовник щоденно підписує змінні рапорти відповідно до відпрацьованого автокраном часу.
Згідно з пунктом 3.3.8 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в розмірах, передбачених договором, здійснювати платежі на користь виконавця.
Відповідно до п. 4.1 договору виконавець надає замовнику довідки (рапорти), необхідні для обліку, контролю та фіксації послуг, наданих автокранами виконавця на об'єктах замовника. Довідки (рапорти) надаються щоденно або за кілька днів.
Після завершення надання послуг виконавець надає замовнику акт передачі-приймання наданих послуг, у якому зазначаються надані виконавцем послуги та їх вартість за договором (п. 4.2).
Замовник зобов'язаний підписати довідки (рапорти) та акти передачі-приймання наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи у той же строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені у акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно умов цього договору.
Як зазначає позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 151013 він надав відповідачу послуги автокранами з монтажу металоконструкцій каркасу будівлі під час будівництва ТЕС біля смт. Іванків Київської області, що підтверджується наступними актами: № ОУ-330 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого вартість робіт (послуг) виконаних автокраном Liebherr LTM1040/1 становить 12 000,00 грн.; № ОУ-345 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого вартість робіт (послуг) виконаних автокраном Krupp 140GMT-AT становить 147 700,00 грн.
Зазначені акти здачі - прийняття робіт підписані уповноваженними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Замовник частково оплатив надані послуги, а саме в сумі 101 875,00 грн., що підтверджується як довідками банку, так і банківськими виписками наданими ПАТ ,,Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ ,,Енергобанк".
У зв'язку з несплатою замовником наданих послуг за договором №151013 від 15.10.2013р. позивачем було направлено відповідачу претензію №02-02/1 від 02.07.2014р. з вимогою оплатити заборгованість за договором в розмірі 59 700,00 грн. протягом 14 календарних днів з моменту отримання претензії.
05.11.2014р. позивач повторно направив відповідачу претензію №05-11/1 з вимогою про сплату заборгованості за договором №151013 від 15.10.2013р. до 21.11.2014р. Зазначена претензія отримана відповідачем 12.11.2014р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, відповіді на вищевказані претензії матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що належним чином виконав умови договору, однак відповідач свій обов'язок щодо повної сплати за надані послуги не виконав, в зв'язку з чим заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 64 650,49 грн. заборгованості за договором № 151013 на надання послуг автокраном від 15.10.2013р., з яких: 44 825,00 грн. - сума основного боргу, 4 704,03 грн. - пеня, 12 460,90 грн. - інфляційні втрати, 2 660,56 грн. - проценти річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с 127).
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, мотивуючи рішення, зокрема, тим, що наявність та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростована, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 44 825,00 грн. (159 700,00 (загальна вартість наданих послуг) - 101 875,00 (сплачені відповідачем кошти) - 13 000,00 (сплачені відповідачем кошти після порушення провадження у справі).
Також судом першої інстанції в повному обсязі задоволено позовні вимоги про стягнення пені та інфляційних втрат та частково - вимоги про стягнення 3% річних, виходячи з того, що позивачем невірно було зроблено їх розрахунок.
Колегія суддів вважає вірним такий висновок суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Правовідносини між сторонами виникли зі змішаного договору, який містить елементи договорів підряду та надання послуг.
За змістом ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору № 151013 на надання послуг автокраном від 15.10.2013р. позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги в обсягах та у порядку, погодженому відповідачем, на суму 159 700,00 грн. про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані представниками сторін договору та скріплені їх печатками, а саме:
- № ОУ-330 від 18.10.2013р. на суму 12 000,00 грн.;
- № ОУ-345 від 27.10.2013р. на суму 147 700,00 грн.
Зазначені послуги прийняті відповідачем без зауважень, про що відзначено в кожному акті.
Крім того, до матеріалів справи позивачем надано довідки - рапорти, як то передбачено п.п. 2.1.2 договору, якими підтверджується фактичне виконання робіт (надання послуг) позивачем, а саме:
- довідку (рапорт) за 18.10.2013р., відповідно до якої відпрацьовано 10 машино-годин;
- довідку (рапорт) за період з 22.10. по 25.10.2013р., відповідно до якої 22.10. відпрацьовано 8 машино-годин; 23.10. відпрацьовано 9 машино-годин; 24.10. відпрацьовано 9 машино-годин; 25.10. відпрацьовано 9 машино-годин.
- довідку (рапорт) за період з 26.10. по 27.10.2013р., відповідно до якої 26.10. відпрацьовано 9 машино-годин; 27.10. відпрацьовано 10 машино-годин.
Відповідно до частини 1 ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи. Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що замовник оплачує остаточну вартість послуги протягом 10 банківських днів з дня підписання Акту здачі-приймання наданих послуг.
З банківських виписок по рахунку позивача вбачається, що відповідач провів розрахунки за договором не в повному обсязі, сплативши 101 875,00 грн., внаслідок чого за ним рахується заборгованість в розмірі 57 825,00 грн.
Водночас, після порушення провадження у справі відповідачем додатково сплачено позивачу 13 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.01.2015р. № 1539 на суму 10 000,00 грн., від 23.01.2015р. № 1572 на суму 3 000,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 44 825,00 грн. (159 700,00 - 101 875,00 - 13 000,00), про що вірно вказав суд першої інстанції.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 704,03 грн., інфляційних втрат в розмірі 12 460,90 грн., 3% річних в розмірі 2 660,56 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за надані послуги (виконані роботи) за договором не виконав належним чином, своєчасну оплату не здійснив. У зв'язку з цим нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат є правомірним.
У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків оплати послуг, окрім попередньої оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, належна до стягнення з відповідача пеня складає 6 282,12 грн., водночас, враховуючи приписи ГПК України щодо обмеження права суду виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленій ним сумі - 4 704,03 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, виконаний судом першої інстанції, колегія суддів вважає його вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 2 660,56 грн., розраховані за період з 04.11.2013р. по 01.12.2014р., підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 400,00 грн.
Інфляційні збитки, розраховані за період з 04.11.2013р. по 31.10.2014р., підлягають стягненню з відповідача в розмірі, заявленому позивачем - 12 460,90 грн.
За таких обставин, позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що позивачем всупереч п. 2.1.1 договору не направлено на його адресу рахунки - фактури, на підставі яких має бути здійснена оплата, що свідчить про відсутність обов'язку сплачувати за надані послуги.
Колегія суддів не може погодитися з доводами скаржника та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з умовами договору довідки (рапорти) та рахунки є підставою для складення акту здачі-приймання наданих послуг (пункт 3.1.4, розділ 4 Договору), який в силу пунктів 2.2, 4.2, 4.3 є підставою для оплати, в разі якщо протягом трьох робочих днів замовником не надано мотивованої відмови від його підписання. Матеріали справи містять двосторонньо підписані акти здачі - приймання наданих послуг.
Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, визначеним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. № 31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. № 31-08410-07-27/13794.
Також скаржник вказує, що договір на надання послуг не підписаний та не скріплено печатками.
Колегія суддів не може погодитися з доводами скаржника та вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що в матеріалах справи наявний договір № 151013 на надання послуг автокраном від 15.10.2013р., який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками. Докази визнання даного договору недійсним матеріали справи не містять, тому він є обов'язковим для виконання сторонами, як та закріплено положеннями ст. 629 ЦК України.
Посилання скаржника на ту обставину, що судом першої інстанції не враховано часткової оплати після отримання претензії від позивача в розмірі 1 875,00 грн. та не враховано, що протягом розгляду справи ним було сплачено за договором 13 000,00 грн. є необґрунтованими з огляду на те, що суд першої інстанції приймаючи рішення у даній справі детально описав, які суми сплачені відповідачем та за якими платіжними дорученнями, в тому числі й щодо вказаних відповідачем сум, відповідно вирахувавши їх з загальної суми основної заборгованості.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 28.01.2015р. у справі № 911/5156/14 слід залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Біогазенерго" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 28.01.2015р. у справі № 911/5156/14 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя В.Г. Суховий
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко
Повний текст складено та підписано 18.03.2015р.