18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 березня 2015 року Справа № 925/139/15
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Гень С.Г.,
за участю представників сторін:
від прокуратури міста Черкаси - Лисик М.А. - прокурор прокуратури міста Черкаси,
від першого позивача - представник не з'явився,
від другого позивача - Зельська О.М. - представник за довіреністю,
від відповідача - Штих М.М. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом першого заступника прокурора міста Черкаси в інтересах держави
в особі:
1. Міністерства аграрної політики та продовольства України,
2. державного підприємства "Черкаський консервний комбінат",
м. Черкаси
до товариства з обмеженою відповідальністю "Росьагропродукт",
м. Канів, Черкаської області
про стягнення 10 346 грн. 09 коп.,-
До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся перший заступник прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та державного підприємства "Черкаський консервний комбінат" до товариства з обмеженою відповідальністю "Росьагропродукт" про стягнення боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди транспортних засобів від 01 жовтня 2012 року за №33 в розмірі 10 346 грн. 09 коп., в тому числі: 9 684 грн. 00 коп. борг зі сплати орендної плати, 325 грн. 67 коп. пеня, 300 грн. 20 коп. інфляційні втрати та 36 грн. 22 коп. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 січня 2015 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10 лютого 2015 року.
Розгляд справи здійснюється після відкладення.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 лютого 2015 року здійснено заміну Міністерства аграрної політики України на його правонаступника - Міністерство аграрної політики та продовольства України.
Прокурор та представник другого позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 10 лютого 2015 року за №37 та у доповненні до відзиву.
Так, у своєму відзиві та у доповненні до нього відповідач зазначав, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки згідно п. 6.4. наказу Генерального прокурора України N 6гн від 28 листопада 2012 року "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" позови в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та інших органів центральної влади наказано пред'являти Генеральній прокуратурі України та прокуратурам обласного рівня.
Мінагрополітики, в інтересах якого заявлено позов є органом центральної виконавчої влади, а тому, як зазнавав відповідач, позов мав би подаватися прокуратурою обласного рівня.
Також відповідач зауважував, що Міністерство аграрної політики України було замінено на його правонаступника - Міністерство аграрної політики та продовольства України.
При цьому, в позові відсутні посилання на нормативні акти, які б уповноважували вказане міністерство здійснювати функції у спірних правовідносинах.
Водночас, відповідач вважає, що уповноваженою особою у спірних правовідносинах є Фонд державного майна України, а не Мінагрополітики.
Крім того відповідач зазначав, що державне підприємство "Черкаський консервний комбінат" є самостійним господарюючим суб'єктом, а тому прокурором подано позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарювання. Прокурор не надав документів, які б підтверджували про підпорядкованість державного підприємства Міністерству.
Державне підприємство "Черкаський консервний комбінат" в свою чергу, теж не наділене повноваженнями представляти інтереси Міністерства аграрної політики та продовольства України - в матеріалах справи відсутні відповідні документи.
Крім того відповідач зазначав, що по жовтень 2014 року повністю розрахувався за оренду майна.
Також відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки строк дії договору закінчився 01 жовтня 2014 року.
На наступний період зазначений договір не пролонговувався, про що свідчить акт прийому-передачі майна від 31 грудня 2014 року.
Відповідно до умов спірного договору, жодної відповідальності за прострочення повернення майна із оренди, після закінчення строку дії договору не передбачено.
В зв'язку з чим відповідач просив суд залишити даний позов без розгляду, а у випадку його розгляду по суті, відмовити в задоволенні позову повністю.
Прокурор та представник державного підприємства "Черкаський консервний комбінат" проти залишення позову без розгляду заперечували.
Так, у своєму запереченні державне підприємство "Черкаський консервний комбінат" вказувало, що відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 23 квітня 2011 року № 500/2011 "Про Міністерство аграрної політики та продовольства України" визначено, що Міністерство аграрної політики та продовольства України є правонаступником Міністерства аграрної політики України.
У пункті 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.
Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" в Україні існують такі види (організаційно-правові форми) центральних органів виконавчої влади:
- міністерства;
- державні комітети;
- центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Як вбачається із Положення про Міністерство аграрної політики України, затвердженого Указом Президента України від 07 червня 2000 року № 772/2000 та Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500/2011 організаційно - правова форма Міністерства не змінилась.
Майно, яке є предметом договору оренди №33, укладеного між державним підприємством "Черкаський консервний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Росьагропродукт" є державною власністю. Повноваження власника здійснює центральний орган виконавчої влади - Міністерство аграрної політики та продовольства України. Державному підприємству "Черкаський консервний комбінат" вказане майно передано Міністерством у господарське відання. Зазначене відповідає положенням ст. 22 ГК України та положенням Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до частин 5-7 статті 22 ГК України управління державним майном здійснюють уповноважені державою державні органи, які вирішують питання створення державних підприємств, визначення цілей їх діяльності, реорганізації та ліквідації, здійснюють контроль за використанням та збереженням державного майна відповідно до законодавчих актів України. Майно, яке є державною власністю і закріплене за держаним підприємством, належить останньому на праві господарського відання.
Законом України "Про управління об'єктами державної власності" (стаття 4) визначено коло суб'єктів, які здійснюють повноваження щодо управління об'єктами державної власності, серед яких центральні органи виконавчої влади - міністерства.
Відповідно до Указу Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади", пункту 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500/2011, Міністерство аграрної політики та продовольства України є центральним органом виконавчої влади.
Державне підприємство "Черкаський консервний комбінат" відповідно до п. 1 статуту, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 23 грудня 2009 року № 923 засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України і є підзвітним йому. Відповідно до п. 5.1. статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Розпоряджатися майном, що належить до основних фондів, у тому числі здавати в оренду, підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГК України та іншими законами України (п.5.5. статуту).
Положення статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплюють перелік уповноважених органів, які мають виконувати одну з функцій власника державного майна - особи, яка вправі передавати таке майно в оренду і відповідно бути орендодавцем - однією із сторін в договорі оренди. Так, згідно вказаної статті підприємства державної форми власності, яким є державне підприємство "Черкаський консервний комбінат", мають право бути орендодавцями тільки щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а для того, щоб підприємство мало право передати в оренду структурний підрозділ (філію, цех, дільницю) або нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення) площею понад 200 кв. м, воно (підприємство) повинно одержати дозвіл Фонду державного майна України, його регіонального відділення, представництва.
Фонд державного майна України його регіональні відділення та представництва можуть бути орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), крім майна, яке належить до майнового комплексу Національної академії наук України.
Оскільки предметом договору оренди є індивідуально визначене державне майно, то прокурором правильно визначено орган, на який державою покладено обов'язок здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, другий позивач просив суд у клопотанні відповідача щодо залишення позову без розгляду відмовити, розглянути спір по суті та задовольнити позовні вимоги прокурора м. Черкаси.
Заслухавши пояснення прокурора, представників другого позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Стаття 81 ГПК України містить вичерпний перелік підстав залишення позову без розгляду і зазначений перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
У відповідності до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції з спірних правовідносин.
Згідно статуту державного підприємства "Черкаський консервний комбінат", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 23 грудня 2009 року №923, підприємство засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
Відповідно до п. 5.1. статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Пункт 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України затвердженого указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500/2011, встановлює, що Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації:
державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави;
державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Таким чином, суд вважає помилковим висновок відповідача щодо залишення позову першого заступника прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та державного підприємства "Черкаський консервний завод" без розгляду.
Водночас судом під час вирішення даного питання було враховано відповідні висновки, що містяться в постанові Київського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2012 року зі справи №18/5026/2245/2011.
Представник першого позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Перший позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.
В судовому засіданні, яке відбулося 17 березня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/139/15.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника другого позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 01 жовтня 2012 року між державним підприємством "Черкаський консервний комбінат" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Росьагропродукт" (орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів за №33.
Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове, платне користування автобус марки ПАЗ 32054 СПГ, 2008 року випуску, з державним реєстраційним номером СА 1582 АА, а орендар зобов'язався прийняти транспортний засіб та використовувати його за призначенням, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Умовами п. 3.1. договору визначено, що розмір орендної плати за цим договором становить 4 842 грн. 00 коп. за один місяць, в тому числі ПДВ.
Орендар сплачує орендну плату шляхом перераховування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця до 5 числа, наступного за звітним (п. 3.3. договору).
Орендований транспортний засіб був переданий відповідачу в оренду згідно акту приймання - передачі від 01 жовтня 2012 року (а.с. 13).
Строк дії даного договору до 01 жовтня 2013 року. Якщо протягом місяця з моменту закінчення строку дії цього договору від сторін не надходить письмова пропозиція про розірвання договору, договір вважається пролонгований на наступний рік (п. 6.1. договору).
Доказів того, що відповідач звертався до позивача з пропозицією розірвати договір оренди матеріали справи не містять, в зв'язку з чим посилання відповідача про те, що строк дії договору закінчився 01 жовтня 2014 року є безпідставним.
Таким чином слід дійти висновку, що з урахуванням умов п. 6.1. договору сторони продовжили строк дії договору і на 2014 рік.
Проте, як вбачається із матеріалів справи (а.с.40) 31 грудня 2014 року автобус було повернуто орендодавцю.
Отже, майно перебувало в оренді з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року.
Прокурор у своєму позові, як на підставу вимог вказував, що за фактичне користування орендованим майном за період з вересня по жовтень 2014 року борг з орендної плати складає 9 684 грн. 00 коп.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалося вище, орендна плата перераховується орендарем самостійно щомісяця до 05 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди, розрахунку з другим позивачем за орендований транспортний засіб, а також не було спростовано доводи прокурора, що викладені в позові.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас, представник відповідача в судовому засіданні повідомив суд, що борг зі сплати орендної плати за вересень 2014 року сплачено товариством 14 жовтня 2014 року в розмірі 4 842 грн. 00 коп.
Представник другого позивача (орендодавець) в судовому засіданні дані обставини визнав.
Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 35 ГПК України).
На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду акт звірки за підписом уповноваженої особи орендодавця та скріпленого печаткою підприємства, з якого вбачається відсутність боргу за вересень 2014 року.
Відповідно до ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі у разі відсутності предмету спору.
Припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи, що сплата відповідачем боргу з оренди за вересень 2014 року відбулася до звернення прокурора до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне в цій частині в позові відмовити.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку лише 4 842 грн. 00 коп. боргу зі сплати орендної плати за жовтень 2014 року.
Згідно п. 3.3. договору за несвоєчасну сплату вартості послуг орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Оскільки відповідачем було порушено строки оплати орендних платежів, визначених п. 3.3. договору, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача 325 грн. 67 коп. пені нарахованої за період з 06 жовтня 2014 року по 22 грудня 2014 року (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України прокурором заявлено до стягнення 36 грн. 22 коп. 3% річних нарахованих за період з 06 жовтня 2014 року по 22 грудня 2014 року та 300 грн. 20 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції нарахованого за жовтень - листопад 2014 року.
Оскільки, як зазначалося вище, орендна плата за вересень 2014 року була сплачена відповідачем 14 жовтня 2014 року повністю, однак у своєму розрахунку прокурор нараховував інфляційні, 3% річних та пеню з 06 жовтня 2014 року по 22 грудня 2014 року, то здійснений прокурором розрахунок є невірним.
Так, за період з 06 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2014 року (14 жовтня 2014 року борг за вересень 2014 року сплачено повністю) розмір пені нарахований на суму боргу 4 842 грн. 00 коп. складає 26 грн. 53 коп., 3% річних - 3 грн. 18 коп., інфляційне збільшення боргу не відбулося;
за період з 06 листопада 2014 року по 22 грудня 2014 року (дата вказана прокурором в розрахунку) розмір пені нарахований на суму боргу 4 842 грн. 00 коп. (борг за жовтень 2014 року) складає 171 грн. 79 коп., 3% річних - 18 грн. 70 коп. Розмір інфляційних втрат нарахований за період з 06 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року (дата вказана прокурором) інфляційні втрати складають 92 грн. 00 коп.
Таким чином з урахуванням вищенаведеного розрахунку, з відповідача підлягає стягненню 92 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 21 грн. 88 коп. 3% річних та 198 грн. 32 коп. пені., в решті вимог слід також відмовити.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Згідно п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Оскільки відповідно до підпункту 11 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору, то судовий збір в розмірі 910 грн. 21 коп. стягується з відповідача, а також з урахуванням рекомендацій викладених у вищевказаній постанові Пленуму ВГСУ та пропорційності задоволених вимог з другого позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 916 грн. 79 коп. судового збору.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Росьагропродукт", вул. Київська, 11, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код 03119517 на користь державного підприємства "Черкаський консервний комбінат", вул. Чигиринська, 13, м. Черкаси, ідентифікаційний код 05529691 - 4 842 грн. 00 коп. боргу, 198 грн. 32 коп. пені, 92 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 21 грн. 88 коп. 3% річних.
3. В решті вимог - в позові відмовити.
4. Стягнути з державного підприємства "Черкаський консервний комбінат", вул. Чигиринська, 13, м. Черкаси, ідентифікаційний код 05529691 - 916 грн. 79 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Росьагропродукт", вул. Київська, 11, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код 03119517 - 910 грн. 21 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через Канівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області (вул. 206 Дивізії, 10 - А, м. Канів, Черкаської області) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.
Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 18 березня 2015 року.
Суддя А.В.Васянович