Справа: № 826/19705/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
12 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
при секретарі Грисюк Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва до Публічного акціонерного товариства "Електромонтаж" про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (далі - УПФУ в Голосіївському районі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Електромонтаж" (далі - ПАТ "Електромонтаж") про стягнення заборгованості на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2013 р. по 30.11.2014 р. в сумі 311314,28 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року позов залишено без розгляду в частині вимог за період з січня 2013 року по травень 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року позов задоволено.
На ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.п. "а", "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.01.2013 р. по 30.11.2014 р. в загальній сумі 311314,28 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач є юридичною особою, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку у позивача.
Позивачем згідно розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, відповідно до п.п. "а ", "б" - "з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список № 2), визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій за період з 01.01.2013 р. по 30.11.2014 р. в сумі 311314,28 грн.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Пунктами 6.4, 6.5, 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Частиною 1 статті 103 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, право на звернення до суду з вимогою про відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, виникає 26 числа кожного місяця, в якому повинна здійснюватись проплата.
Однак, з даним позовом позивач звернувся лише 15.12.2014 р., що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду м. Києва, тобто з порушенням шестимісячного строку для звернення до суду.
Посилання позивача на те, що витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "а", "б" - "з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», прирівнюються до недоїмки зі сплати страхових внесків, у зв'язку з чим строк давності не застосовується, є помилковим, з огляду на наступне.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що страховий внесок не є пенсією, призначеною на пільгових умовах, а тому заборгованість перед органами Пенсійного фонду України з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та недоїмка зі сплати страхових внесків не є тотожними поняттями.
Спеціальних строків або їх відсутність щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій не встановлено, а тому положення ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не можуть бути застосовані до спірних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Таким чином, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин щодо пропуску строку, підстави для його поновлення відсутні, а тому позов в частині періоду, який виходить за межі встановленого строку підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо залишення позову в частині без розгляду, а тому апеляційну скаргу УПФУ в Голосіївському районі необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року - без змін, оскільки вона постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Межевич М.В.
Горбань Н.І.